ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Львів № 876/13021/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

10.09.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії починаючи з 01.09.2013 року.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2013 року позов задоволено.

Не погодившись із даним рішення, апелянт Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2013 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явилися хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок відповідачем проведений протиправно оскільки, позивач не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсій на інший, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим законом.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 з 1995 року перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

06.08.2013 р. за заявою позивача виплату пенсії було припинено у зв'язку з переходом на пенсію за іншим Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується атестатом № 195 про зняття з обліку Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та останнього знято з обліку, а пенсійне справу передано до архіву.

В серпні 2013 р. позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області заяву про переведення його з одного виду пенсії на інший.

Відповідачем задоволено вказану заяву та переведено позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно розпорядження № 20801 від 12.08.2013 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком в розмірі 986 грн. 93 коп. Вказана пенсія розрахована при страховому стажі 42 роки 8 місяців 20 днів.

Відповідно до статті 7 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною 3 статті 45 Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Згідно з пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду від 25 листопада 2005 року №22-1 поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховувався при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється. У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.

З аналізу наведених норм вбачається, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії. При цьому, пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону.

Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що в даному випадку відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший вид, оскільки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, є помилковим.

Що стосується показника заробітної плати при переході з одного виду пенсії на інший, то, враховуючи правила пункту 3 статті 45 Закону та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 3 квітня 2012 року №327 відповідачем правомірно застосована середня заробітна плата у середньому на одну застраховану особу в цілому про Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, оскільки первинне призначення пенсії позивачу відбулося у 1995 році.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку що постанову слід скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.160, ст.195, ст. 198, ст.202, ст. 207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2013 року - скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання розпорядження протиправним та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель