Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку в натурі та визнання права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок та розподіл присадибної земельної ділянки в натурі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2014 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку в натурі та визнання права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок та розподіл присадибної земельної ділянки в натурі задоволено.

Виділено в натурі у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 547/1000 частин будинку АДРЕСА_1 по варіанту 1 судової інженерно-технічної експертизи від 08.08.2014 року, а саме: 1-1 Коридор площею 3,7кв.м.;1-2 Житлова площею 17,8 кв.м.;1-5 Кухня площею 10,5 кв.м.; загальною площею 32кв.м.; в прибудові (а) виділити приміщення: 1-6 Ванна площею 3,2кв.м.;1-7 Кладова площею 1кв.м.;1-8 Туалет площею 0,8 кв.м.;1-9 Сіни площею 2,7кв.м.; загальною площею 7,7кв.м.; З надвірних будівель та споруд виділити: Ґанок (Літ.а1);Погріб (Літ.Пг/а); 60% Вимощення (Літ.1);Гараж (Літ.Б-1);оглядову яму гаражну (Літ.Б'-1); 17% Огорожу (літ. №1);, що позначені на рис. 1 варіанту 1 розподілу житлового будинку синім кольором, що становить вартість 79 802 грн. з виплатою компенсації ОСОБА_1 в розмірі 908,65 грн.

Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 453/1000 частин будинку АДРЕСА_1 по варіанту 1 судової інженерно-технічної експертизи від 08.08.2014 року, а саме: 1-3 Житлова площею 11,8 кв.м.; 1-4 Житлова площею 13,2кв.м.; загальною площею 25 кв.м.; З надвірних будівель та споруд виділити: 40% Вимощення (Літ.1); Літня кухня (Літ.В-1); Сарай (Літ.В'-l); Сарай (Літ.Г-1); сарай (Літ.Д-1); Сарай (Літ.Ж-1); Навіс (Літ.З); 83% Огорожі (Літ. №1), що позначені на рис. 1 варіанту 1 розподілу житлового будинку зеленим кольором, що становить вартістю 64 428 грн.

Визначено, що при даному варіанті розподілу власнику 453/1000 частини ОСОБА_1 з метою приведення новоутвореної після розподілу квартири до відповідності нормам ДБН необхідно здійснити прибудову відповідно до рис. 1 Додатків висновку експерта від 08.08.2014 року. При розрахунку компенсації прибудова не враховувалась.

Встановлено, що всі інші роботи по розподілу здійснюється сторонам спільно. Перепланування та переобладнання житлового будинку на дві квартири відповідно до наведених варіантів розподілу слід провести після отримання відповідної дозвільної документації та розробки відповідної проектної документації спеціалізованими організаціями.

Виділено ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 272 кв.м. що позначена на рис. №3 варіанту 1 розподілу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на плані зеленим кольором та має розміри по периметру, в м: 5,13-26,54-11,25-8,07-20,88-5,12-4,37-0,29-4,43-4,35, що дорівнює ідеальній частці.

Виділено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 328 кв. м., що позначена на рис. №3 варіанту 1 розподілу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на плані синім кольором, та має розміри по периметру, в м: 4,35-4,43-0,29-4,37- 5,12-20,88-7,03-37,78-11,06, що дорівнює ідеальній частці.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд не з'ясував усіх обставин справи і прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не з'ясував обсяг будівель та споруд, які належать позивачам, в результаті чого безпідставно включив до складу спадкового майна будови та споруди, яких на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року не було побудовано.

Суд залишив поза увагою як докази по справі схематичний план 1973 року та журнал внутрішніх обмірів 1961 року, в яких міститься інформація про розміри, схеми та період здійснення побудов спірних споруд. Судом не дотримано вимог ст. 152 ЖК України, так як не витребувано належних дозволів відповідних органів місцевої влади на перепланування житлового будинку.

Зазначає, що судом безпідставно проведено поділ спірної земельної ділянки на підставі ст. 120 ЗК України та не прийнято до уваги як доказ по справі те, що ОСОБА_4 заповіввсе своє майно відповідачці,в тому числі і вказану земельну ділянку яка входить до складу спадщини.

Просить рішення суду скасувати, а справу провадженням закрити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників. Виходячи зі змісту цих норм поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК).

Такий дозвіл наявний в матеріалах справи (а.с.18 том 1), а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 4 жовтня 1991 року в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є співвласниками 547/1000 частки житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 є власником 453/1000 частки цього нерухомого майна. Дане рішення в цій частині набрало законної сини і є чинним.

Відповідно висновку судової інженерно-технічної експертизи від 08 серпня 2014 року № 40512/3-с поділ житлового будинку із господарськими спорудами можливий за двома варіантами з відступленням від ідеальних часток співвласників, у випадку здійснення прибудови до будинку та виплати компенсації спільної власності у зв'язку із зменшенням її частки.

За таких обставин, задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції правильно виходив з того, що при поділі житлового будинку по першому варіанту судово-будівельної експертизи будуть враховуватися інтереси всіх співвласників.

Такий варіант є найоптимальнішим і відповідає найбільш ефективному використанню нерухомого майна сторонами, найменшому відхиленню від ідеальних часток співвласників.

Доводи відповідача про те, що суд при поділі майна безпідставно включив до складу спадщини будови та споруди, які не належать позивачам не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно акту огляду житлового будинку по АДРЕСА_1 від 14 вересня 1953 року (а.с.162) до складу збудованого житлового будинку розміром 8,60 м.*7,50 м.*3,50 м. входили: три жилі кімнати, кухня - 9,28 кв. м., коридор - 5,53 кв. м., сіни - 3,61 кв. м, кладовка - 4,37 кв. м.., дерев'яний сарай. Відповідно до генерального плану (схема) (а.с.167) та поетажного плану (а.с. 93) від 07 серпня 1961 року розміри спірного будинку становили 8,65 м.*7,65 м.*3,80 м., розміри пристройки - 2,05м.* 2,40+4,60м., будинок складався з: коридору - 3,7 кв. м., трьох жилих кімнат - 17,8 кв. м., 11,8 кв. м., 13,2 кв. м., кухні - 10,5 кв. м., ванни - 3,2 кв. м., кладовки - 1,0 кв. м., туалету - 1,0 кв. м, сіней - 2,7 кв. м. На земельній ділянці знаходився сарай розміром 2,60м.*6,90 м.

Таким чином, розміри будинку з 1961 року по 1986 року не змінювались, перебудова та перепланування не проводились, а тому доводи відповідача про те, що розмір житлового будинку після 1964 року було збільшено на 5 кв. м є припущенням та спростовуються вищевказаними документами.

Належних та достатніх доказів проведення добудови до житлового будинку після 1964 року, а саме : ванни - 3,2 кв.м, кладовки - 1,0 кв.м, туалету - 1,0 кв.м, сіней - 2,7 кв.м відповідачем не надано і судом їх не здобуто.

Покликання апелянта, як доказ відсутності прибудови станом на 1964 рік журнал внутрішніх обмірів площі житлового будинку по вул. Боженко, 12 в м. Рівне від 07 квітня 1961 року (а.с.66) безпідставні і спростовується генеральним та поетажним планом (а.с.93,167)) від 07 серпня 1961 року.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності та поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 суд виходив з положень ч.4 ст..120 ЗК України.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням № 297 виконкому Рівненської міської ради депутатів трудящих від 26 березня 1951 року земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв.м. надано під індивідуальне будівництво ОСОБА_4 (т.1 а.с.163).

Згідно рішення Рівненської міської ради №220 від 10 липня 1997 року спірну земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_4 (т.1, а.с.143).

25 грудня 2001 року ОСОБА_4 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.126).

ОСОБА_4 25 вересня 2006 року склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1

Після його смерті 25 квітня 2007 року відкрилася спадщина до складу якої входило 453/1000 частки жилого будинку та земельна ділянка площею 0,0600 га по АДРЕСА_1.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України і ст..131 ЗК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило ст. 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є відповідачка, яка у встановленому порядку прийняла спадщину у вигляді 453/1000 частки будинку та набула право власності на спірну земельну ділянку загальною площею 0,0600 га в порядку спадкування на підставі ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України передбачено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що на момент оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 жилий будинок належав на праві спільної часткової власності позивачам та спадкодавцю ОСОБА_4.

Проте, із позовними вимогами про визнання недійсними рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 10 липня 1997 року, державного акту на право приватної власності на змелю від 25 грудня 2001року, частини заповіту від 25 вересня 2006 року щодо земельної ділянки не зверталися.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок та розподіл присадибної земельної ділянки в натурі є передчасними.

Враховуючи, що рішення суду в цій частині постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст..ст.367,377, 1225 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2014 року в частині визнання права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок та розподіл присадибної земельної ділянки в натурі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок та розподіл присадибної земельної ділянки в натурі відмовити.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий:

Судді: