Справа №2а-27521/08 Категорія № 47
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2008 року Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П.,
розглянувши у порядку ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання підвищити пенсію дитині війни, визначення заборгованості внаслідок недоплати щомісячної надбавки до пенсії та індексації щомісячних сум боргу, стягнення проіндексованої суми боргу, зобов'язання в подальшому виплачувати підвищену пенсію, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року позивачОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в якому посилається на те, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року, однак, таке підвищення їй не виплачується. Крім того, відповідач повинен проіндексувати щомісячні суми надбавки до пенсії з урахуванням 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006 року на момент виплати, оскільки відповідач, не виплачуючи позивачеві надбавку до пенсії, по відношенню до позивача є боржником, а позивач - кредитором. Просить визнати незаконною бездіяльність відповідача з невиплати йому з 01.01.2006 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача підвищити пенсію з 01.01.2006 року на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі: з 01.01.2006 по 31.03.2006 - 350 грн. , з
01.04.2006 по 30.09.2006 - 359 грн. , з 01.10.2006 по 31.12.2006 - 366 грн. , з 01.01.2007 по
31.03.2007 - 380 грн. , з 01.04.2007 по 30.09.2007 - 410, 06 грн. , з 01.10.2007 по 31.12.2007 - 415, 11 грн. , з 01.01.2008 по 30.06.2008 - 481 грн. , з 01.07.2008 по 31.08.2008 - 544 грн. ; зобов'язати відповідача визначити заборгованість, яка утворилася внаслідок недоплати щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни та проіндексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006 року на день виплати,
стягнути з відповідача на користь позивача проіндексовану суму боргу, зобов'язати відповідача
надалі виплачувати підвищену пенсію у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни».
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх запереченнях посилався на наступне. ПозивачОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області і отримує пенсію, позивачу встановлено надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2008 року - у розмірі 10%о прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян - 47 грн. , з 01.04.2008 року -48, 10 грн. , з 01.07.2008 року - 48, 20 грн. , яка їй призначена і виплачується разом з пенсією по теперішній час. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але даним Законом не визначено ні порядок обчислення та виплати зазначеного підвищення, ні орган який повинен проводити нарахування та виплату цього підвищення. ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій. Передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Згідно п.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за наяності необхідної норми страхового стажу. На звернення Пенсійного фонду України з приводу можливості виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати дітям війни зазначеної надбавки та визначення порядку його виконання, листом від 31.08.2007 року Міністерство
2
юстиції України зазначило, що у зв'язку з тим, що для розрахунку цього підвищення не можна використовувати мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» питання, пов'язані з підвищеням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги слід вирішувати тільки шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Додаткового фінансування на виплати підвищення дітям війни за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 державним бюджетом не було виділено, одночасно в цей період не було прийнято жодного нормативного документу на виконання вказаних вимог Закону та рішення Конституційного суду України, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати це підвищення. Просить суд залишити позов без задоволення за необґрунтованістю
22.12.2008 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 11.05.2006 року /арк. справи № 9/.
10.11.2008 року позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2006 року /арк. справи №11/.
10.11.2008 року листом № 670/К-5 відповідачем було повністю відмовлено позивачеві у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано порядок виплати таких підвищень /арк. справи №10/.
Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня
2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня 2007 року - 380 грн. , з 01 квітня 2007 року - 406 грн. , з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн. , з 01 жовтня
2007 року - 415, 11 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, до 31 грудня 2007 року відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
3
законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав:
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з
01.01.2006 року не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з
01.01.2007 року до 09.07.2007 року, та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вона є
необгрунтованою з наступних підстав:
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, відповідач мав виплачувати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з
22.05.2008 року.
Що стосується вимоги позивача про індексацію недоплаченої надбавки на момент виплати, суд не знаходить підстав для її задоволення. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така індексація передбачена тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а в даному випадку позивачеві відповідачем суми не нараховувалися, у зв'язку з чим норми вказаного закону на правовідносини між сторонами не поширюються.
Вимоги позивача про нарахування 3 процентів річних від простроченої суми також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана норма застосовується у випадку порушення зобов'язань.
Між сторонами існують правовідносини щодо пенсійного забезпечення позивача, які регулюються спеціальним законом. Зазначеним законом не передбачена виплата трьох відсотків річних від простроченої суми. Тому положення ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних праовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачеві за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року незаконною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у
4
розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача надалі виплачувати йому підвищену пенсію у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суд не знаходить підстав для її задоволення. Зі змісту ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Порушення у майбутньому прав, свобод та інтересів позивача не настало. Тому зобов'язати відповідача до вчинення певних дій на майбутнє у суду немає підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.