Справа № 0503/10653/2012 1-кп/219/130/2014

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі суддів:

головуючого cудді Шевченко Л.В.,

суддів: Букрєй С.П., Медінцевої Н.М.

секретарі судового засідання Бурикіній Я.Д.

прокурора Овчаренко О.Ф.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду в м. Артемівську у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012050150000099 від 22.11.2012 року,

стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: м. Артемівська Донецької області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого ТОВ ВКП «Курс» теслею-бетонщиком; раніше судимого:

1) 2.10.2000 року за ст. 101 ч. 1 КК України в ред. КК 1960 року до 3 років позбавлення волі;

2) 21.11.2000 року за ст. 140 ч. 2 КК України в ред. КК 1960 року, до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 14.01.2003 року за ст. 15, 186 ч. 3, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

4) 21.06.2010 року за ст. 296 ч. 1 КК України, до штрафу в розмірі 3400 гривень;

5) 6.12.2011 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 119 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі, який в даний час відбуває покарання у КВЦ -125 м. Тореза, проживаючого: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 23.09.2012 року, приблизно в 01 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно зі своєю знайомою ОСОБА_4, для спільного проведення часу, прибули у двір будинку ¹ 29 по вул. Артема м. Артемівська. Перебуваючи у дворі вищевказаного будинку, між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відбулася сварка, в результаті якої ОСОБА_3, приблизно в 01 год. 10 хв., підійшов ззаду до ОСОБА_4, яка сиділа на лавці, та правою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі, обхопив їй шию, і діючи умисно, переслідуючи мету позбавлення життя, з помсти, шляхом здавлювання шиї, вчинив умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, після чого, імітуючи її пограбування і суїцид, не переслідуючи при цьому корисливих мотивів, зняв з пальця руки кільця з металу білого кольору, забрав її мобільний телефон марки «Nokia», відтягнув її до дитячої гойдалки, розташованій тут же у дворі вищевказаного будинку, прив'язав куртку потерпілої до поперечини дитячої гойдалки, а рукав куртки зав'язав на шиї ОСОБА_4, і в положенні сидячи на землі, залишив її труп, після чого з місця скоєння злочину зник.

У результаті злочинних дій ОСОБА_3, потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден на передній і правій бічній поверхні шиї, розташовані на рівні щитовидного хряща; переломи щитовидного хряща і під'язикової кістки; крововиливи у м'які тканини шиї і слизову оболонку гортані в поєднанні з загально асфіктичними ознаками утворилися прижиттєво, від здавлювання органів шиї тупими предметами, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Вертикальна лінійна поверхнева рана передньої поверхні лівого колінного суглобу має ознаки легких тілесних ушкоджень і значення в настанні смерті не має. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупими предметами, якими могли бути руки людини та в короткий період часу після заподіяння тілесних ушкоджень, обчислюваний кількома хвилинами.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що 19.09.2012 року він прибув до Артемівська з Торезу за дозволом установи де він відбував покарання. 22.09.2012 року він повинен був зустрітися зі своїм знайомим ОСОБА_6, щоб віддати йому гроші. Деякий час був з ним. Після того, як він розлучився з ОСОБА_6, пішов додому, на АДРЕСА_2. Не доходячи додому, йому зателефонував ще один його знайомий - ОСОБА_7, з яким він зустрівся у дворі будинку 63 по вул. Горбатова. Дружина ОСОБА_15 постійно йому телефонувала, розпитуючи де він та казала, щоб він йшов додому. Коли переговорив з ОСОБА_7, пішов в напрямку свого будинку, але вирішив спочатку зайти в кафе «Юла». Там він побачив ОСОБА_4, яка сиділа за столом з кампанією ще 4х осіб: 1 дівчина та 3 хлопця. Він підійшов до них, щоб привітатися з ОСОБА_4, зав'язалася розмова. Познайомився з хлопцями та дізнався, що вони займаються шлакоблоком, його це зацікавило. Трохи пізніше вони всією кампанією вийшли з кафе. ОСОБА_4 та дівчина, що була з нею, відокремилися від них і кудись пішли, а він на декілька хвилин затримався розмовляючи з хлопцями. Вони обмінялися телефонами. Через декілька хвилин ОСОБА_4 та дівчина (ОСОБА_10) повернулися. Трохи пізніше ОСОБА_10 сказала, що їй потрібно йти додрму і вона пішла, а їх залишилося троє. Вони (ОСОБА_3, ОСОБА_4, та один хлопець) спустилися вниз. Біля чергової аптеки на вул. Горбатова вони зустріли ОСОБА_12. ОСОБА_4 почала розмовляти з ОСОБА_12, а він розмовляв з тим хлопцем, що пішов з ними. Після того, як вони, ОСОБА_12 та ОСОБА_4, поспілкувалися, ОСОБА_12 попросив його (ОСОБА_3) проводити ОСОБА_4 додому, тому що йому тоді здалося, що ОСОБА_4 знервована та на вулиці вже піздно. ОСОБА_12 попрощався та сказав, що пішов додому. Той хлопець, що був з ними також пішов. Вони повернулися до кафе «Юла», потім знову пішли в напрямку вул. Артема. ОСОБА_4 запропонувала йому десь посидіти. Зайшли у двір Артема, 29. Посиділи там, перекурили. ОСОБА_4 розповіла йому про сварку из ОСОБА_12. Почала йому дзвонити. Виявила бажання «напитися». Комусь дзвонила просила в борг гроші, той відповів відмовою. ОСОБА_3 далі пояснив, що коли він почав збиратися йти додому, ОСОБА_4 виявила бажання спуститися разом з ним вниз по Горбатова до перехрестя з вул. Артема, але це було в протилежний бік від її будинку, там він попрощався з ОСОБА_4 і пішов додому, куди пішла ОСОБА_4 - йому невідомо. Біля під'їзду ще покурив і зайшов у квартиру. Вже дома побачив, що в нього заплямовані штани та низ «пайти» (свободний, спортивний верхній одяг із застібкою спереду). Вирішив випрати цей одяг. Ліг спати. Бажання прати одяг саме вночі пояснював тим, що пральна машина вранці чи вдень можливо знадобиться щоб випради дитячу білизну: пелюшки, сорочечки. Втім також показав, що в той день, 23.09.2012 року йому не потрібно було нікуди їхати. Вранці пішли до його матері, проходячи по вул. Горбатова та Артема. Йшли до матері іншим, ніж завжди шляхом. Пояснив це тим, що після дощу були калюжі і краще були їх обійти. 24.09.2014 року він поїхав у Торез, щоб відмітитися. Також обвинувачений зазначив, що алкогольні напої в той день не вживав. З ОСОБА_4 знайомий з 2010 року, познайомив їх ОСОБА_12 Коли давав показання при відтворенні обстановки та обставин події, - давав їх з чужих слів, тому що на нього тиснули.

Показав, що працівники міліції ОСОБА_13, ОСОБА_14 погрожували йому розправитися з його сім'єю, якщо він не визнає свою вину, яку він сприйняв реально. Коли його супроводжували з Торезу до Артемівська, вони зупинилася поблизу Світлодарська, вивели його з автомобіля, лупцювали його Атласом доріг та пляшками з водою. Прокурор також йому погрожувала, тому він не заявляв про те, що до нього з боку працівників міліції застосовувалися недозволені методи фізичного та психологічного тиску: йому було «запропоновано» написати явку з повинною. Пояснив, що написав явку з повинною під тиском. Вперше він заявив про застосування до нього недозволених методів з боку представників міліції коли справа розглядалася в суді перший раз. Запевняв, що в судовому засіданні надає суду правдиві показання, які в повній мірі відповідають об'єктивній дійсності. Від показань, які виклав у явці з повинною та давав при первісному допиті і проведенні відтворенні обстановки та обставин події - відмовився, пояснивши, що дав такі показання, оскільки йому погружували працівники міліції, а він дорожить своєю сім'єю, тому і зізнався у скоєнні злочину. Обвинувачений скаржився також на порушення його права на захист, тому що йому одразу не надали захисника, якого він просив.

Ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, покладений в основу обвинувачення ОСОБА_3, з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних органами досудового розслідування доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінуємого йому злочині, що підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила суду, що вона була

бабкою та опікуном ОСОБА_4 22.09.2012 р. її онучка пішла гуляти містом. Приблизно о 23 год. 00 хв. вона лягла спати. 23.09.2012 р., приблизно о 12 год. 00 хв. до неї прийшли робітники міліції та повідомили її про те, що її онучку вбили. Коли її онучка йшла гуляти, то вона була одягнена у темні штани та темну кофту, бюстгальтер червоного кольору, на ній були одягнуті кільця, сережки, при ній був мобільний телефон та ключи від квартири;

- протоколом огляду місця події та трупа від 23.09.2012 р., згідно якого в

присутності учасників огляду, був проведений огляд двору будинку ¹ 29 по вул. Артема м. Артемівська, в ході якого виявлено на дитячій гойдалці, в повішеному положенні (сидячи) на кофті чорного кольору, труп ОСОБА_4 зі слідами насильницької смерті, а також вилучені предмети одягу та побуту, які належать ОСОБА_4, на які згодом, в ході відтворення обстановки та обставин події вказав ОСОБА_3 і детально розповів про місце їх розташування, які не суперечили протоколу огляду (м.к.п. арк.5-14).

- протоколом огляду місця події та трупа від 23.09.2012 року, згідно якого був

оглянутий труп ОСОБА_4, описані всі наявні на ній тілесні ушкодження, вилучені нігті, гігієнічний тампон, волосся з усіх ділянок голови, рукав кофти (петля), яка була зав'язана на шиї трупа і обрізана від кофти експертом на місці скоєння злочину (м.к.п. арк.18-21).

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила суду, що

вона ОСОБА_4 знала недовгий час, приблизно два тижні. В той день, 22.09.2012 року вона з ОСОБА_4 по телефону домовилися про зустріч о 18 год., а зустрівшись пішли спочатку до магазину «Sim Sity», потім - до кафе «Юла». Спочатку посиділи там удвох, потім до них підійшли хлопці. Кампанія була спонтанною. Пізніше до них підійшов чоловік, якого ОСОБА_4 називала «ОСОБА_3», це був обвинувачений ОСОБА_3 (свідок вказала на обвинуваченого). Він був у світлій «мастерці», за стіл не присідав, стоячи розмовляв лише з ОСОБА_4. Йшли додому вчотирьох, вона, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ще один хлопець. Ближче до чергової аптеки по вул. Горбатова, вона від компанії відокремилася і пішла додому, а ОСОБА_4 з компанією хлопців, серед яких був і ОСОБА_3, залишилася з ними. Про вбивство ОСОБА_4 вона дізналася від знайомих наступного дня;

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка пояснила суду, що вона є колишньою

дружиною ОСОБА_3 22.09.2012 р. її колишній чоловік знаходився в м. Артемівську у неї дома та приблизно о 18 год. 00 хв. пішов на зустріч зі своїм знайомим ОСОБА_6, сказав що на 10 хвилин. Вона просила його не затримуватися. Вона декілька разів йому телефонувала та просила його йти додому, не дочекавшись лягла спати. Пізніше вона дізналася, що приблизно о дев'ятій годині вечора за ОСОБА_6 (ОСОБА_6) на таксі в той день приїхала його матір та забрала його, хвилюючись за те, щоб ОСОБА_6 не випив лишку. Приблизно о десятій годині вечора 22.09.2012 року, вона ще намагалася додзвонитися до ОСОБА_3 (ОСОБА_3), але телефон був вимкнений. В той день був дощ і вона ще подумала, де це ОСОБА_3 може ходити в таку погоду. Коли він прийшов, вона вставати не хотіла, спросоння подивилась на годинник, на якому побачила, що було 1 год.30 хвилин вночі вже 23.09.2012 року. До спальні ОСОБА_3 одразу не зайшов, а щось кублився у коридорі та кухні. Потім вона почула, що стала працювати пральна машина. Коли він вже о другій годині ночі прийшов в кімнату, де вона спала, і ліг спати, вона в нього спитала: «Ти що одежу переш?». Він їй відповів, що «Так, там дощ і одяг забруднився, тому й перу одяг». ЇЇ це здивувало, тому що ОСОБА_3 ніколи не прав одяг, а тут вночі включив пральну машинку. Він іноді прасував білизну та одяг, але ніколи не прав. Тоді їй також здалося, що він був нетверезий, але в «легкій» формі. На запитання суду: «Чи є у ОСОБА_3 світлі туфлі та чи був він в той день саме в світлих туфлях?», свідок ОСОБА_15 повідомила, що в нього багато взуття: туфлі чорні, коричневі з пряжками, але світлі туфлі як літні з «дірочками», але не шльопанці, на той момент були в ремонті. В той день, 22.09.2012 року, він вийшов в шльопанцях (як пляжні туфлі) чорного кольору.

23.09.2012 року, вона разом з ОСОБА_3, дитиною у колясці, пішли до її свекрухи, матері ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3. Втім, пішли вони не звичайним шляхом, яким йшли завжди: по вул. Ціолковського, проходили повз магазину «Садко», повертали направо та піднімалися по Привокзальному провулку безпосередньо до будинку свекрухи, а іншим шляхо: спочатку пішли по вул. Горбатова, до вул. Артема, через двір «стоматології», вийшли до магазину «Роксалана», через двір пологового будинку, а вже потім війшли на вул.Ціолковського, тобто зробили своєрідний гак (крюк). Вона в нього поцікавилася, чому вони йдуть саме таким шляхом, він сказав: «Просто пройтися, погода гарна». Ій було все одно, яким шляхом йти, адже вони гуляли з дитиною. Коли вони проходили навпроти будинку № 29 по вул. Артема, то побачили багато людей, працівників міліції. Вона подумала, що щось сталося і сказала про це ОСОБА_3, на что він відповів: «Можливо». Поводився спокійно, як зазвичай. Своє перебування вдома він пояснював тим, що це відпустка за його гарну поведінку в місці, де він відбуває покарання.

25.09.2012 р. до неї приїхали працівники міліції та вилучили одяг ОСОБА_3, а саме: літнє взуття (шльопанці), яке було в грязі. Також, працівники міліції знайшли у неї в квартирі у взутті, що належить ОСОБА_3, сережку-гвоздик. Вона пояснила працівникам міліції, що знайдена ними сережка їй не належить. На вигляд це сережки «гвоздики» пластмасові квадратної форми блискучі під «діамант», але з дешевих, такі продаються в магазинах типу «Трійка». Одна сережка знаходилась врівень з брудом, ближче до «каблучної» частини шльопанця, була наче «втоплена» в ком бруду. Однак її було видно, працівнику міліції довелося її виколупувати, щоб пред'явити їй для впізнання.

Показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_10, і потерпілої ОСОБА_1 впродовж досудового розслідування та судового розгляду є незмінними, послідовними і погоджуються з іншими доказами по справі, а тому суд вважає їх достовірними.

- з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 слідує, що він в

2012 році працював начальником карного розшуку Артемівського МВ ГУМВС (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Донецької області. Знає обвинуваченого, оскільки той вже був раніше неодноразово судимий. В той час займався цієї карною справою, розшукували особу, причетну до вчинення злочину. Коли 23.09.2012 року вся група виїхала на місце, то він зупинив свою увагу на тому, що з протилежної сторони вулиці Артема, де була виявлена повішена дівчина - ОСОБА_4, прогулювався ОСОБА_3 з дружиною та дитиною в колясці. Спочатку він не надав цьому особого значення, тому що знав, що на той час ОСОБА_3 повинен був відбувати покарання. 24.09.2012 року вони вже мали інформацію, про всю кампанію, з якою ОСОБА_4 в той день була в кафе: з подругою та хлопцями. Підозрюваними були деякі хлопці. Коли подивилися відео з камер спостереження та відібрали пояснення у хлопців, тоді вже «вийшли на нього» (ОСОБА_3) та вважали, що одним з підозрюваних може бути й він. Разом з іншими працівниками міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_8 він поїхав до міста Торез, де в колонії - поселення відбував покарання ОСОБА_3, для того, щоб з'ясувати: де ОСОБА_3 був в той день, коли скоєно злочин. Він одразу надав визнавальні показання, між ними були довірчі стосунки. 24.09.2012 року ОСОБА_3 перевезли до Артемівська для дачі пояснень. ОСОБА_13 також показав, що за 25 років служби у карному розшуку він вперше бачив таке, щоб особа, яка відбуває покарання, одночасно з цим знаходилася вдома. До обвинуваченого жодним чином не застосовувалися недозволені методи слідства. ОСОБА_3 сам надав показання, у яких визнав свою вину;

- допитаний в судовому засіданні ОСОБА_14 показав, що в вересні 2012 року

він працював заст. начальника Артемівського МВ. Разом з ОСОБА_13 він на службовому автомобілі виїжджав до Торезу в колонію, де відбував покарання ОСОБА_3 ОСОБА_3 був доставлений до Артемівського МВ, давав зізнавальні свідчення. Заходи фізичного чи психологічного впливу до нього нге застосовувалися, він сам розповідав як ним було здійснено злочин;

- показаннями свідка ОСОБА_17, оголошеними в судовому засіданні про те, що

він знав ОСОБА_4 з навчання у школі з нею. 23.09.2012 р. приблизно 00 год. 05 хв. на його мобільний телефон прийшла SMS від ОСОБА_4 з проханням передзвонити їй. Він з мобільного телефону свого друга передзвонив останній та почув, що вона була дуже засмучена і просила у нього грошей. Через деякий час о 00.26 год. 23.09.2012 року ОСОБА_4 знову передзвонила йому з питання грошей, але він відповів їй, що грошей у нього не має. Після цього телефонних зв'язків між ними не було. Про вбивство ОСОБА_4 він дізнався від своєї знайомої (м.к.п. арк. 35);

- показаннями свідка ОСОБА_18, оголошеними в судовому засіданні, про те,

що 22.09.2012 року він зі своїм знайомим ОСОБА_19, на початку 21 год. вийшли з комп'ютерного клубу «Сім-Сіті» та біля нього познайомилися з дівчиною по імені ОСОБА_4, обмінялися телефонами, і вона йому сказала, що пізніше буде на літньому майданчику «Юла», що навпроти стадіону «Металург» по вул. Горбатова м. Артемівськ. Після того, як він зателефонував ОСОБА_4, вона попросила купити його щось випити: горілку чи пиво. Він придбав в магазині «Весна» горілку ємністю 0,5 л, пиво ємністю 2 л та дві пачки сухариків до пива. Коли він з ОСОБА_19 прийшов на літній майданчик, там вже були ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Після цього до них підійшов якийся хлопець середнього зросту, як він зрозумів знайомий ОСОБА_4, вона до нього зверталася на прізвисько «ОСОБА_3». Приблизно о 23 год. вони пішли всі разом з цього кафе, повз чергової аптеки. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 відійшли від них, зайшовши у двір якогось будинку щоб подивитися: чи є там автомобіль хлопця ОСОБА_4 чи сам хлопець. Трохи пізніше він бачив, що ОСОБА_4 розмовляла з хлопцем на зріст 175-180 см, який був одягений в чорний спортивний костюм. Вона розмовляла з ним, але скандалу між ними він не чув. Трохи згодом ОСОБА_18 пішов додому (м.к.п. арк.39-40);

- показаннями свідка ОСОБА_20, оголошеними в судовому засіданні, про те,

що вона ОСОБА_4 практично не знала. Познайомилася вона з нею на День міста, коли остання гуляла з ОСОБА_12 Про вбивство ОСОБА_4 вона дізналася від знайомих через кілька днів (м.к.п. арк.41-42);

- показаннями свідка ОСОБА_12, оголошеними в судовому засіданні, про

те, що 22.09.2012 р. приблизно о 23 год. 20 хв., він, при виході з двору будинку № 49 по вул. Горбатова в м. Артемівськ, зустрів свою колишню дівчину - ОСОБА_4, з якою розлучився два дні тому. З нею був хлопець на ім'я ОСОБА_3, на прізвисько «ОСОБА_3» та малознайомий йому хлопець на прізвисько «ОСОБА_12» чи «ОСОБА_12». Вони поспілкувались приблизно 20 хвилин. Першим пішов хлопець на прізвисько «ОСОБА_12» чи «ОСОБА_12», який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, пішов по вул. Горбатова та звернув на вул. Артема в бік ЦРЛ (поліклініки). Одразу після нього пішла ОСОБА_4 вгору по вул. Горбатова у бік кафе «Юла», а він залишився з хлопцем на ім'я ОСОБА_3, на прізвисько «ОСОБА_3». Декілька хвилин вони розмовляли, а потім цей хлопець йому сказав, що пішов наздоганяти ОСОБА_4, щоб проводити її додому. Він прийшов додому, приблизно о 00 год. 20 хв. 23.09.2012 р. та з цього часу до 01 год. 00 хв. йому на мобільний телефон неодноразово дзвонила ОСОБА_4 Він запропонував ОСОБА_4 залишитися друзями. Більше вона йому не телефонувала. Пізніше він дізнався від знайомих, що ОСОБА_4 вбили (м.к.п.арк.51-53). З показань ОСОБА_12, даних на досудовому розслідуванні, не вбачається, що той просив ОСОБА_3 проводити ОСОБА_4 додому, тому що вона дещо знервована та пізній час, про що в своїх показаннях в судовому засіданні вказував обвинувачений ОСОБА_3

В судовому засіданні в присутності учасників судового провадження було оголошено протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 24.09.2012 року та оглянуто відеозапис цього протоколу, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 свою в вину скоєнні вбивства ОСОБА_4 визнавав повністю. Під час перегляду встановлено, що відомості протоколу повністю відповідають інформації, яка міститься на відеозапису (м.к.п. 66-69, 70).

- протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 25.09.2012 р. згідно

якого ОСОБА_3 вказав на місце скоєного ним злочину за адресою: м. Артемівськ вул. Артема, 29, а також розповів про спосіб вбивства ОСОБА_4 та події, які сталися безпосередньо перед вчиненням злочину і відразу після нього, що відповідає матеріалам кримінального провадження, механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4, виявлених при огляді її трупа. Достовірність даних про обставини скоєного злочину ОСОБА_3 підтверджено його власноручним підписом в кінці протоколу, а також іншими учасниками слідчої дії - захисником, понятими, посадовими особами, які брали участь при проведенні даної слідчої дії та зауважень ні в кого не було (м.к.п. арк.81-87);

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 25.09.2012 р. підозрюваного ОСОБА_3, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 дав показання щодо всіх обставин кримінального правопорушення, свою вину в скоєнні вбивства ОСОБА_4 визнавав повністю. Відеозапис протоколу повністю відповідає інформації, зазначеній в протоколі відтворення обстановки та обставин подій від 25.09.2012 року (м.к.п. арк. 88-90).

- Із змісту протоколу виїмки та огляду від 25.09.2012 р. вбачається, що в квартирі

ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, був вилучений верхній одяг ОСОБА_3, а також шльопанці, на яких було нашарування бруду, сухого листя, а також на поверхні підошви правого шльопанця, біля переходу до «каблукової» частини справа виявлено предмет квадратної форми, розміром 9х9 мм, виконаний у вигляді біжутерії з загостреним наконечником - сережка-гвоздик (м.к.п. арк. 95-96);

- протоколом пред'явлення предмета для впізнання від 26.09.2012 р., згідно якого

у присутності понятих, ОСОБА_1 упізнала серед пред'явлених їй на впізнання 4 сережок (біжутерії), сережку під номером № 1, яка належала онучці, вилучену з підошви шльопанця ОСОБА_3 (м.к.п. арк.119-120);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.09.2012 р., згідно з якого

ОСОБА_10 серед впізнаваних 4 осіб, упізнала ОСОБА_3, якого знала на прізвисько «ОСОБА_3», який стоїть в ряду першим - зліва на право, пояснивши, що саме він, 22.09.2012 р. перебував з ними в кафе «Юла» по вул. Горбатова, де випив горілку з пластикового стакану у кількості 50 грамів, і саме він, один з останніх, залишався з ОСОБА_4 (м.к.п. арк.124-125);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.09.2012 р., згідно якого

ОСОБА_12, серед впізнаваних 4 осіб, упізнав і вказав на ОСОБА_3, пояснивши, що знає його близько трьох років, який стоїть першим в ряду - зліва на право, пояснивши, що саме він 22.09.2012 р. залишався останнім на вул. Горбатова м. Артемівська з ОСОБА_4 (м.к.п. арк.126-127);

- протоколом виїмки DVD диска з відеозаписом камери системи

відеоспостереження за період часу з 22.09.2012 року 23 год. 00 хв. до 09 год. 23.09.2012 р. встановленої на банку «ЕрстеБанка» розташованого за адресою: м. Артемівськ, вул. Горбатова, 49 , на якому в 00:32:13 23.09.2012 р. знаходиться слайд фотознімку ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які прямують до стадіону «Металург», опізнаний ОСОБА_1, а також знімок, зафіксований камерою відеоспостереження 23.09.2012 року в 00:54:15 на якому є знімок ОСОБА_3, де останній обіймає правою рукою ОСОБА_4 та який був впізнаний самим ОСОБА_3 та пояснення, що вони прямують в бік будинку № 29 по вул. Артема в м. Артемівськ (м.к.п. арк. 131; 253-254; 280-281);

- висновком судово-медичної експертизи № 425 від 23.10.2012 року (м.к.п. арк.

25-29), з яким ОСОБА_3 ознайомився 19.11.2012 року, зауважень не мав, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлено: садно на передній і правій боковій поверхні шиї, розташовані на рівні щитовидного хряща; переломи щитовидного хряща і під'язикової кістки; крововиливи у м'які тканини шиї і слизову оболонку гортані в поєднанні з загальноасфіктичними ознаками утворилися прижиттєво від здавлення органів шиї тупими предметами, якими могли бути руки людини, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті;

- незамкнута криво-висхідна странгуляційна борозна на шиї утворилася після настання смерті, від здавлення органів шиї петлею, яка затягнулася під вагою власного тіла, і причинного зв'язку з настанням смерті не має. Прижиттєвий характер странгуляційної борозни обумовлений посмертною переживаємостю тканин в результаті минулого короткого проміжку часу між її утворенням та основною травмою шиї, що призвело до настання смерті;

- вертикальна лінійна поверхнева рана передньої поверхні лівого колінного суглоба утворилася від контакту з тупо-загостреним предметом, незадовго до настання смерті або в процесі вмирання, має ознаки легких тілесних ушкоджень і значення в настанні смерті не має;

- множинні паралельні поперечні рубці на лівому передпліччі є слідами заживших давніх різаних ран, які утворилися від дії ріжучих предметів і могли бути заподіяні власною рукою;

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупими предметами, якими могли бути руки людини. Даний висновок про причину смерті підтверджується наявністю саден на передній і правій бічній поверхні шиї, розташованих на рівні щитовидного хряща; переломами щитовидного хряща і під'язикової кістки; крововиливами в м'які тканини шиї і слизову оболонку гортані в поєднанні з загальноасфіктичними ознаками смерті.

При судово - імунологічному дослідженні мазків і тампонів з вмістом піхви і прямої кишки встановлено: в мазках з вмістом піхви виявлені сперматозоїди, у вмісті прямої кишки сперматозоїди не встановлені. Будь-яких ушкоджень в області статевих органів, анального отвору та прямої кишки, що відносяться до 23.09.12 р., при дослідженні трупа не виявлено. Поглиблення на 5-ти і 7-ми годинах дівочої пліви є слідами давніх розривів, термін утворення яких більше 2-х тижнів до моменту настання смерті.

При судово - імунологічному дослідженні крові встановлено, що кров належить до групи А з ізогемагглютінінов анті - В. При судово- токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_4 виявлений спирт етиловий у кількості 0,62 г / л. Виявлення такої кількості етилового спирту в крові живої людини зазвичай відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.

Виходячи з характеру розвитку трупних явищ, можна вважати, що з моменту настання смерті до дослідження трупа в морзі пройшло в межах 12 - 18- ти годин.

Судово-медичних даних, які можуть свідчити про положення тіла постраждалої в момент заподіяння тілесних ушкоджень та можливе переміщення тіла при дослідженні трупа, не виявлено.

Смерть ОСОБА_4 настала в короткий проміжок часу після заподіяння тілесних ушкоджень, обчислюваний кількома хвилинами (м.к.п.арк. 25-28)

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 пояснив, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 425 від 23.10.2012 року сліди на шиї утворилися від здавлення, вірогідніше в результаті захвату ззаду правою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі. Також експерт роз'яснив, що вертикальна лінійна поверхнева рана передньої поверхні лівого колінного суглоба утворилася від контакту з тупо-загостреним предметом, незадовго до настання смерті або в процесі вмирання, має ознаки легких тілесних ушкоджень і значення в настанні смерті не має, тому що можливо ця рана утворилася тоді, коли ОСОБА_4 здавлювали шию, можливо від зіткнення її ніг з лавкою. Наявність множинних паралельних поперечних рубців на лівому передпліччі пояснив тим, що це є слідами заживших давніх різаних ран, які утворилися від дії ріжучих предметів і могли бути заподіяні власною рукою, наприклад при спробі суїциду. Експертом зроблено висновок, що смерть настала протягом декількох хвилин: ОСОБА_4 спочатку могла втратити свідомість, а потім наступила смерть. Все було швидко. Силу здавлення шиї рукою було застосовано достатню, щоб наступила смерть. Висновок про те, що з моменту настання смерті до дослідження трупа в морзі пройшло в межах 12 - 18- ти годин пов'язаний з загальним порядком проведення експертиз та складенням висновків щодо їх проведення, зокрема висновку щодо встановлення моменту смерті.

- висновком експерта № 608 від 23.10.2012 року про те, що будь-яких

пошкоджень на тілі та в області зовнішніх статевих органів, що відносяться до 23.09.2012 року при огляді не виявлено. При судово - цитологічному дослідженні мазків-відбитків і змивів головки статевого члена громадянина ОСОБА_3 кров, клітини піхвового епітелію і елементи калу не виявлені (м.к.п. арк. 75).

В судовому засіданні оголошено висновок імунологічної експертизи № 1327 від 19.10.2012 року, згідно з якою кров потерпілої ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анті-В та супітнім антігеном Н. Кров підозрюваного ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анті-А, анті-В, тобто його організму властивий антіген Н. В змиві з ключів і на гігієнічному тампоні, доставлених для дослідження виявлено сліди поту, виявлені антигени А і Н. Отже, піт міг належати одному або декільком особам, в організмах яких є знайдені антигени або один з них. Присутність поту потерпілої ОСОБА_4 і підозрюваного ОСОБА_3 не виключається. В досліджуваних плямах на штанах та шльопанцях підозрюваного ОСОБА_3 кров не знайдено. При огляді толстовки підозрюваного ОСОБА_3 плям, схожих на кров, не виявлено. На тампоні з вмістом піхви потерпілої ОСОБА_4 виявлена сперма з домішкою крові, виявлено антигени А і Н. Такі результати могли бути отримані при змішуванні крові і вагінальних виділень потерпілої зі спермою одного або кількох чоловіків, в організмах яких є зазначені антигени або один з них, без урахування категорії виделітельства. Присутність сперми підозрюваного ОСОБА_3 не виключається. У вмісті прямої кишки потерпілої ОСОБА_4 сперматозоїди не виявлені. (м.к.п. арк. 210-213).

З висновку судової цитологічної експертизи вбачається, що кров трупа ОСОБА_4 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемагглютінінов анти-В, ізосерологної системи АВ 0, згідно акту № 1721 від 28 вересня 2012, з супутнім антигеном Н. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи О (I) з ізогемаглютиніном анті-А, анті-В, ізосерологної системи АВ0 згідно акту № 1240 від 05.10.2012 року, тобто його організму властивий антіген Н. У подногтьовому вмісті з обох рук громадянки ОСОБА_4 кров не виявлена, знайдені сліди білка людини, клітинні елементи верхнього шару ороговілого епітелію нетравматичного походження. При визначенні групової приналежності клітин виявлені антигени А і Н. Подібний результат міг бути отриманий за рахунок організму самої громадянки ОСОБА_4. У піднігтьовому вмісті з обох рук ОСОБА_3 крові не виявлено, знайдено сліди білка людини, клітинні елементи верхнього шару ороговілого епітелію, що не травматичного походження. При виділенні групової приналежності клітин виявлено антіген Н. Подібний результат міг бути отриманий за рахунок організму самого громадянина ОСОБА_3 У змивах з поверхні підошви шльопанець, вилучених за місцем проживання громадянина ОСОБА_3, елементи калу не виявлені.Раніше було проведено дослідження у відділенні судово медичної цитології мазків відбитків і змивів з головки статевого члена. Згідно з актом дослідження № 531 від 04.10.2012 року "При судово-цитологічному дослідженні мазків-відбитків і змивів головки плов члена громадянина ОСОБА_3 кров, клітини влагаліщного епітелію і елементи калу не виявлені" (м.к.п.арк.215-225).

Явкою з повинною від 24.09.2012 року, яку ОСОБА_3 власноруч написав та пояснив, що він уночі 23.09.2012 року, у дворі будинку ¹ 29 по вул. Артема м. Артемівська, шляхом удушення, скоїв вбивство ОСОБА_4 (м.к.п. арк. 56).

З додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_3 вбачається, що він визнає свою вину в тому, що в ході сварки з ОСОБА_4 зробив захват рукою на її шиї для того, щоб вона замовкла, але в результаті вийшло так, що він її задушив. Все було «як в тумані», він пережив велике нервове потрясіння та дуже злякався. Працівники міліції не чинили на нього будь-якого тиску. У вчиненому кається ( м.п.к. арк. 138-140).

- протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 27.09.2012 року,

оголошеному в судовому засіданні, в якому він визнав свою вину у пред'явленному обвинуваченні частково, вказавши, що не знаходився в стані алкогольного сп'яніння та не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 Також вказував про те, що займався карате впродовж 9,5 років і можливо не розрахував свої сили, внаслідок чого задушив ОСОБА_4. Злякавшись, вирішив інсценувати крадіжку майна ОСОБА_4 та «суїцид» (м.к.п.арк.151-152).

З висновку експерта № 5323/28 від 23.10.2012 року вбачається, що на з'ясування судово- психологічної експертизи були поставлены наступні питання: Чи є психологічні ознаки достовірності в показаннях обвинуваченого ОСОБА_3, зафіксованих у відеозапису? Чи чинився психічний тиск на ОСОБА_3 під час слідчих дій, зафіксованих у відеозапису? Ча самостійно дає ОСОБА_3 показання при проведенні слідчих дій зафіксованих у відеозапису? Експертом проведено аналіз відеоматеріалів, об'єктом дослідження експертизи є сам під експертний, його вербальні (словесні та поведінкові прояви, емоційні реакції, смислова і логічна складова мовлення, що дозволяє на підставі використання загальнонаукових і психологічних методів (якісного аналізу, кваліфікованого спостереження, порівняння, комплексного опису і т.п.) зробити експертні висновки.

Під час проведеного аналізу відеозапису протоколу допиту ОСОБА_3 від 24.09.2012 року експертом було встановлено, що у промові допитуваної особи спостерігалися всі типи інтонаційних конструкцій: такі, що передають завершеність, що виражають питання, прохання, оцінку, зіставлення, що відображають оцінку ознаки дії, стану, ступінь кількості та якості ознаки, експрессію. На всьому протязі викладу інформації у відеозаписі протоколу допиту різні деталі в показаннях незалежно один від одного описують один і той же хід подій. Кількість деталей є в достатньому об'мі (щодо деталей про місце, людях, об'єктах та діях, що стосуються злочину) для розповіді щодо скоєного правопорушення. Деталі, які є істотними (прив'язка розслідуваної події до часу і простору) включені в контекст розповіді та дислоковані у часі та просторі. Повідомлення про свій психічний стан описано мало, проте вмотивоване і включено в контекст подій. При викладі ключових епізодів події викладає послідовно, без пропусків. Невпевненості в тому, що його розповіді не повірять немає. Самобичування (засудження самого себе) присутнє у вигляді формального каяття. Деталі, характерні для злочинів даної категорії ("узгодженість" між різними показаннями і "типовим ходом розвитку" такого роду злочини) - є, дислоковані в часі і просторі, включені в контекст події. Виправдовування власних дій - представлено в достатньому обсязі.

Під час проведеного аналізу відеозапису протоколу відтворення обстановки та обставин події, експертом було встановлено аналогічні інтонаційні конструкції та деталі. Крім того, спонтанні поправки (виправлення по ходу розповіді) практично не представлені, а наявні - ініційовані питаннями з боку учасників слідчої дії. Пропусків, які допускаються в пам'яті - немає, при викладі ключових епізодів події викладає інформацію послідовно, без пропусків. Невпевненості в тому, що його розповіді не повірять немає.

Експертом зроблено висновок про те, що встановити наявність чи відсутність психологічної достовірності показань ОСОБА_3 у відеозаписах протоколів допиту від 24.09.2012 року та відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2012 року не виявилося можливим з причин, викладених у дослідницькій частині теперешній висновку експерта. Також встановлено, що психічного тиску в ході слідчих дій, зафіксованих відеозаписом, а саме допиту від 24.09.2012 року та відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2012 року наданих експертові і придатних для перегляду, - не чинилося. У ході цих слідчих дій ОСОБА_3 давав свідчення самостійно. Обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з даной експертизою та ніяких зауважень ним не заявлено (м.к.п. арк. 233-241).

Висновки експерта виключають отримання показань ОСОБА_3 при його допиті як в якості підозрюваного (відеозапис протоколу допиту у якості підозрюваного від 24.09.2012 року), так і в ході проведення відтворення обстановки та обставин події та складення протоколу (відеозапис протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 25.09.2012 р.) шляхом незаконного психологічного впливу, та підтверджують, що обставини злочину відомі ОСОБА_3 лише із власного досвіду, а не від третіх осіб, оскільки при дачі ОСОБА_3 показань у якості підозрюваного він особисто у присутності захисника вказав на місце скоєного ним злочину, а також детально розповів про спосіб вбивства ОСОБА_4 та події, які сталися безпосередньо перед вчиненням злочину і відразу після нього, що не суперечить матеріалам кримінального провадження, механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4, виявлених при дослідженні її трупа.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 425/3 від 05.11.2012 року при обставинах, вказаних у протоколі відтворення обстановки та обставин події, з участю підозрюваного ОСОБА_3 від 25.09.2012 року, протоколу допиту підозрюваного від 24.09.2012 р., обвинуваченого від 27.09.2012 р., де він вказує, що він підійшов до ОСОБА_4 ззаду, обхопив її шию правою рукою зігнутою в лікті і придушив її, утримуючи її в такому положенні поки не відчув, що вона перестала подавати ознаки життя. Виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, зазначених ОСОБА_3 в ході допиту в якості підозрюваного від 24.09.2012 р., обвинуваченого від 27.09.2012 р. і в ході відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2012 року. (м.к.п. арк.248-249).

Висновком комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 1295 від 09.10.2012 року, згідно з якого ОСОБА_3 1983 року народження, страждає емоційно-нестійким розладом особистості (психопатія перверзна форма в ред. МКБ -9). У момент вчинення інкримінованого діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент вчинення правопорушення не перебував у тимчасово-хворобливому стані, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. З урахуванням психологічних особливостей ОСОБА_3 він може правильно сприймати явища навколишньої дійсності і давати про них адекватні відомості, в тому числі і щодо досліджуваної ситуації. У момент здійснення правопорушення ОСОБА_3 не знаходився в стані фізіологічного афекту (стан сильного душевного хвилювання). У момент здійснення правопорушення ОСОБА_3 не знаходився в вираженому емоційному стані (стрес, фрустрація), який би істотно вплинув на його поведінку. У ОСОБА_3 присутні індивідуально - психологічні характеристики, які істотним чином впливають на його поведінку і загострюються в період алкогольного сп'яніння. В даний час ОСОБА_31983 року народження, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує, тому що не є душевнохворим (м.к.п. арк. 194-199).

Суд вважає, що умисел ОСОБА_3 був направлений саме на вбивство ОСОБА_4, тому що обвинувачений ОСОБА_3 здійснив захват правою рукою за шию ОСОБА_4, тримав її за шию до тих пір, доки вона не втратила свідомість та не перестала рухатися, тобто його дії були направленні саме на удушення ОСОБА_4, що свідчить про те, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_4 та бажав їх настання, тобто здійснив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Виступаючи в судових дебатах, обвинувачений просив не приймати його явку з повинною та показання дані на досудовому розслідуванні, та вважати їх недопустими доказами згідно ст. 87 ч.1, 2 КПК України (2012року), оскільки вони давалися під тиском, він не знав всіх нюансів того, що відбулося, вказував на не можливість належним чином використати своє право на захист та вважав, що обвинувачення засноване на припущеннях. Крім того обвинувачений ОСОБА_3 вважав, що досудове розслідування з самого початку проводилося з обвинувальним ухилом, оскільки:

- деякі слідчі дії проводилися в присутності «підставних» понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_27;

- потерпіла ОСОБА_1 фактично не впізнавала сережки, а на судовому слідстві заявляла, що не пам'ятає які були сережки на ОСОБА_4 в той день;

- протокол його затримання складений в Артемівському МВ ввечері 24.09.2012 року, тоді як фактично затримання проводилося в Торезі, в виправному центрі;

- психолого-психіатрична експертиза фактично не проводилась, оскільки в ній зазначається, що обвинувачений прибув 22.09.2012 року в Артемівськ, тоді як він прибув до Артемівська 19.09.2012 року;

- не перевірялася причетність до злочину ОСОБА_12, враховуючи те, що при першому розгляді в суді цієї кримінальної справи він переховувався від суду, до нього застосовували привід;

- за даними експертизи № 425 смерть ОСОБА_4 настала з 22.30 до 4.30 год., а тому не перевірено можливість контакту ОСОБА_4 з іншими особами в період часу з 01.10 до 04.30, враховуючи те, що їй хотілося «напитися»;

- не було встановлено час, за який він міг дістатися додому з місця вчинення злочину;

- на його одязі не були знайдені ані кров, ані калові маси;

- відсутність у ОСОБА_4 нігтя на лівій руці, що свідчить про наявність боротьби;

- не враховано акт застосування розискного собаки.

Суд вважає такі доводи ОСОБА_3 щодо своєї невинуватості і не визнання у зв'язку з цим своєї вини безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, а також наступним.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказує на те, що йому не було надано право на захист. Згідно ст. 46 КПК (в редакції 1960 року) підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови.

Згідно зі ст.73 КПК 1960 року визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. У ч.2 ст.74 КПК 1960 року передбачено, що показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

У п.79 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Боротюк проти України» (остаточне рішення від 16.03.2011 року) зазначено: «Суд підкреслює, що, хоча право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист захисником, офіційно призначеним в разі такої необхідності, не є абсолютним, воно становить одну з основоположних ознак справедливого судового розгляду. Як правило, підозрюваному має бути надано можливість скористатися послугами захисника з моменту першого допиту міліцією, якщо в світлі обставин конкретної справи немає переконливих підстав для обмеження цього права. Право на захист буде, в принципі, непоправно порушено, якщо при засудженні особи судом використовуватимуться визнавальні показання, отримані під час допиту за відсутності доступу до захисника».

У кримінальній справі № 29-12-03-2428, порушеній 23.09.2012 року у відповідності до КПК 1960 року було винесено постанови про допуск адвокатів:

- адвоката ОСОБА_28 за заявою ОСОБА_29 допущено перед його першим

допитом як підозрюваного, він же приймав участь як захисник при відтворенні обстановки та обставин події злочину;

- адвоката ОСОБА_30 за заявою ОСОБА_29 допущено для участі в

проведенні слідчої дії відтворення обстановки та обставин події.

Від послуг захисників ОСОБА_28 та ОСОБА_30 підозрюваний ОСОБА_3 відмовився 26.09.2014 року та заявив, що захищати буде себе самостійно.

В суді призначено захисника ОСОБА_31 та ОСОБА_2

Тобто суд вважає, що право на захист ОСОБА_3 не порушувалося як при досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду.

Відповідно до п.7, 8 Розділу XI КПК України оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Статтею 65 КПК України (1960 року) передбачено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Статтею 85 КПК України ( в ред. 1960 року) визначено порядок складання, підписання протоколу слідчої дії та осіб, які мають приймати участь у проведенні слідчої дії. Кимінально-процесуальним законодавством не обмежується право слідчого залучати до участі осіб, які як вказує ОСОБА_3 перебуває під слідством, а також, щоб одна й та ж особа приймала участь у проведенні двох або більше слідчих дій. Тому такі доводи обвинуваченого ОСОБА_3, що в проведенні слідчої дії відтворення обстановки та обставин події (м.к.п. арк.81), огляду відеозапису слідчої дії (м.к.п. арк.88), пред'явлення особи ОСОБА_3 для впізнання ОСОБА_10 (м.к.п. 124,125), ОСОБА_12 (м.к.п. 126,127), пред'явлення предмету (сережки) для впізнання (м.к.п. 119-121), в яких приймав участь як понятий ОСОБА_27, а такої слідчої дії як виїмки та огляду одягу ОСОБА_3 за місцем проживання у м. Артемівську приймав участь понятий ОСОБА_21 (м.к.п. арк.95), які є «підставними» понятими, а тому складені за їх участі протоколи не є допустимими доказом у справі, - є безпідставними, оскільки всі протоколи складені у відповідності до кримінального процесуального законодавства, підписані всіма учасниками, у тому числі й ОСОБА_3, без зауважень. Доводи обвинуваченого, що на той час ОСОБА_27 перебував під слідством не є підставою для визнання складеного протоколу за результатом проведеної слідчої дії за його участю незаконною. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 в судовому розгляді не заявляли клопотання щодо виклику вищевказаних осіб для дачі пояснень з приводу сумнівів обвинуваченого, право на яке встановлено КПК України.

Суд дійшов висновку, що протоколи слідчих дій, у тому числі протоколи впізнання, огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події та відеозапис до нього, протокол допиту підозрюваного, обвинуваченого ОСОБА_3, протоколи допиту свідків, протоколи пред'явлення предмету для впізнання та особи для впізнання, отримані та складені в період чинності КПК України 1960 року у відповідності до кримінально-процесуального законодавства, підписані всіма учасниками без зауважень, а тому оцінюються судом як належні та допустимі докази.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що з метою виявлення запахових сліду 23.09.2012 року інспектором - кінологом застосовано собаку по кличці «Маргарита». Проте, доводи обвинуваченого про те, що службово - розшуковий собака узяв слід від трупа, зробивши коло у дворі, зайшов до другого під'їзду будинку, вийшов на проїжджу частину дороги вул. Артема, де припинила свою роботу; застосовувався два рази і обидва рази з однаковим результатом, не спростовують доводів обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що в нього гарний характер, він не порушував

дисципліну у виправній установі, тому йому дозволили проживання за межами території Киселівського виправного центру УДПТС України в Донецькій області № 125 м. Торез. Однак, як вбачається з заяви на ім'я начальника КВЦ дозвіл на проживання ОСОБА_3 за межами виправного центру вмотивований проханням на проживання з матір'ю ОСОБА_32 в АДРЕСА_1 (арк.185). Дозвіл даний на проживання з сім'єю, яка проживає за цією одресою (арк.с.186). З показань свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_34, оголошеними в судовому засіданні, квартира за зазначеною вище адресою належить ОСОБА_33 і сім'я ОСОБА_3, у тому числі матір, в ній не проживала, що свідчить про введення обвинуваченим ОСОБА_3 в оману керівників виправної установи. Тільки 19.09.2012 року, в той же день, коли було прийнято постанову про надання засудженому дозволу на проживання за межами виправного центру, він домовлявся про аренду цієї квартири.

Обвинувачений ОСОБА_3 при допиті його в якостів підозрюваного ( м.к.п. арк. 68), в якості обвинуваченого ( м.к.п. арк.151) вказує, що ОСОБА_4 перед сексом зняла сережки та поклала в кишеню «мастерки», про що було відомо тільки йому і не міститься в інших матеріалах кримінального провадження.

Не знайшли свого підтвердження та є безпідставними доводи обвинуваченого щодо отримання органом досудового розслідування внаслідок істотного порушення порушення його прав і свобод, визначених ч.2 ст. 87 КПК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що у нього не було умислу на умисне вбивство ОСОБА_4, суд до уваги не приймає і розцінює це як бажання уникнути покарання за вчинене, т.я. вони спростовуються доказами, що досліджені у даному вироку, а тому, виходячи із сукупності всіх обставин кримінального провадження, характер та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень від чого наступила смерть потерпілої, суд приходить до висновку про те, що умисел обвинуваченого ОСОБА_3 був спрямований на позбавлення життя оскільки він передбачав і бажав настання такого наслідку.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_10, даними під час досудового розслідування та судового провадження, суд визнає їх в частині кольору одягу, в який була одягнута потерпіла, а саме кольору бюстгальтера: свідок вказала що він був чорного кольору, а також того, що обвинувачений був взутий в світлі туфлі, помилковими, оскільки судом встановлено, що в той день 22.09.2012 року на ОСОБА_4 був одягнений бюстгалтер червоного кольору. Обвинувачений був взутий у чорні шльопанці, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 та не заперечується обвинуваченим. Також свідок ОСОБА_10 показала, що у ОСОБА_4 в той день були «висячі» сережки, але якої саме форми згадати не змогла. Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_10 в частині опису сережок, які були в той день у вухах ОСОБА_4. Потерпіла ОСОБА_1 впізнала сережки- гвоздик (протокол впізнання від 26.09.2012 року, арк.с.119-121 т.1). В іншій частині, суд визнає показання свідка ОСОБА_10 правдивими та такими, що не суперечать іншим доказам у провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_3 також посилається на те, що комплексна психолого-психіатрична експертиза не проводилась, а в її в основу покладені висновки експертизи № 367 від 10.06.2000 року. Мотивує висновки тим, що в експертизі «В обставинах справи» вказується, що саме в той день він приїхав з колонії і 23.09.2012 року приблизно о 00 год. 30 хв. знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, спільно зі своєю знайомою ОСОБА_4 ….» та зазначає, що він приїхав 19.09.2012 року і якщо б експертиза проводилась, про це було б вказано у обставинах справи. Втім, про те, що ОСОБА_3 прибув до Артемівська з виправного центру саме 19.09.2012 року він давав пояснення безпосередньо у судовому розгляді, жодним чином не вказуючи на цю обставину під час його допиту як підозрюваного, обвинуваченого. Про час та дату прибуття ОСОБА_3 до Артемівська саме 19.09.2012 року дає показання дружина - ОСОБА_15

Стосовно доводів ОСОБА_3 про те, що відсутність у ОСОБА_4 одного нігтя на лівій руці, свідчить про наявність боротьби, є його припущенням, оскільки з висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 та допиту експерта в судовому засіданні вбачається, що на тілі ОСОБА_4 відсутні будь-які тілесні ушкодження, які б могли стверджувати на наявність боротьби між ОСОБА_4 та особою, що вчинила кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що свідчення ОСОБА_20 (м.к.п.арк. 42) та самого ОСОБА_12 (м.к.п 49) про те, що начебто останній знав про те, що знайшли повішеною його дівчину ОСОБА_4, можливо свідчать про його причетність до вчиненого правопорушення і ця версія не перевірялася органами досудового розслідування. Проте, в ході допиту ОСОБА_12 при досудовому розслідуванні було встановлено, що про це він дізнався від свого знайомого ОСОБА_4, який працює в патрульно-постовій службі Артемівського МВ.

Крім того, обвинувачений вказує, що є дивним, що 11.09.2013 року дядько ОСОБА_12 дає пояснення, що ОСОБА_12 перебуває в Москві і повертатися не збирається (арк.с.144 т.2), і в той же час 11.09.2013 року з'являється в судове засідання є доказом його переховування від суду. Проте, такі доводи обвинуваченого є хибними та не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні за викладених вище обставин умисного вбивства ОСОБА_4 в судовому проваджені доведена усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають у суду жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 є прагненням останнього уникнути кримінальної відповідальності.

Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 115 ч. 1 КК України, як умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині - вбивство ОСОБА_4

Доводи ОСОБА_3 в дебатах про безпідставність посилання обвинувачення на факт знаходження його під час скоєння інкримінованих дій в стані алкогольного сп'яніння, є прийнятними, оскільки такий стан не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Тому, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення ОСОБА_3 вмінену органом досудового розслідування обставину, що обтяжує його покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3, суд визнає рецидив злочину.

Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.

З врахуванням вищевикладеного, зважаючи на обставини злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання та відбування покарання, а так само сукупність обтяжуючих обставин покарання, виходячи з вимог Кримінального закону про справедливість, обґрунтованість і індивідуалізацію покарання, суд приходить до висновку, що цілі покарання, вказані в ст.50 КК України можуть бути досягнуті лише в умовах відбуття ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі.

Саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.65 КК України, бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, і запобігання здійсненню ним нових злочинів.

Згідно вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.12.2011 р. ОСОБА_3 був засуджений за ст. 119 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі.

Згідно характеристики на ОСОБА_3 від 24.09.2012 року, останній до його затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відбував покарання у Киселівському виправному центрі Донецької області № 125 з 06.01.2012 року за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.12.2011 року за ст.119 ч.1 КК України у вигляді 3 років обмеження волі. Тобто станом на 24.09.2012 року, на день затримання, ОСОБА_3 відбув 8 місяців 17 днів обмеження волі. Невідбута частина покарання за вказаним вироком становить 2 роки 3 місяці 13 днів. Тому при остаточному покаранні ОСОБА_3 необхідно застосувати вимоги ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання покарання за попереднім вироком, застосовуючи вимоги ст. 72 КК України, згідно якої одному дню позбавлення волі дорівнює два дня обмеження волі.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 5458 грн., у тому числі на поминальний обід в сумі 1138 грн., похоронні послуги - в сумі 2770 грн., послуги захоронення - 1550 грн., суд вважає за необхідне задовольнити, оскільки в цій частині позов підтверджений документально (арк.с. 255-263).

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, підставою для відшкодування моральної шкоди є порушення прав особи, при цьому моральна шкода може полягати: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічні вимоги містяться у п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що внаслідок вбивства ОСОБА_4, позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає в наявності сильних і тривалих душевних переживань та страждань, пов'язаних з непоправною втратою рідної людини, оскільки ОСОБА_4 була їй онукою, яку потерпіла виховувала змалку. З 2005 року згідно з рішенням суду ОСОБА_1 була опікуном ОСОБА_4.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок вчинення протиправних дій ОСОБА_3 щодо його рідної людини, фактичні обставини вчиненого злочину, його тяжкість, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у повному обсязі в сумі 20000 грн.

Питання речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення Донецьким НДІСЕ психологічної експертизи в сумі 1768,80 грн. суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого відповідно до ст.124 КПК України. Запобіжний захід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у пред'явленому обвинувачені за ст. 115 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.

На підставі ст.71 ч.1 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.12.2011 року, у виді 2 х років обмеження волі із застосуванням п.п.б п.1 ч.1 ст. 72 КК України, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, і остаточно призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без змін - у виді утримання під вартою, а міру покарання обчислювати з моменту його затримання - з 24.09.2012 р.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1 на користь потерпілої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка проживає по АДРЕСА_4, матеріальну шкоду у розмірі 5458 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1 на користь держави Україна судові витрати в сумі 1768,80 грн.

Речові докази, долучені постановою слідчого від 25.09.2012 року, а саме:

- два ключі на металевому кільці, новий в упаковці гігієнічний тампон, два

жіночих шльопанці, жіночі чорні брюки, чорна кофта, бюстгальтер червоного кольору, зразок фекальної маси поміщений в прозору бирку, зразок ґрунту, відрізаний рукав від кофти, зразки зрізів накладних нігтів ОСОБА_4, зрізки волосся з голови ОСОБА_4, сережка-гвоздик, зразки зрізів нігтів ОСОБА_3, тампон гігієнічний (використаний), - знищити після набранням вироку законної сили;

- пайту чоловічу, штани х/б кольору хакі, шльопанці гумові - повернути власнику

ОСОБА_3 за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко

Судді Букрєй С.П.

Медінцева Н.М.