Справа № 2а -24355/08 Категорія 46
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2008 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня, -
ВСТАНОВИВ:
21.10.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилався на наступне. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни 3 групи. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідач має щорічно до 5 травня виплачувати йому грошову допомогу в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. У порушення даної норми за 2008 рік щорічна разова допомога виплачувалася йому в розмірах, менших за встановлений законом. Просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у виплаті недоотриманих сум щорічної разової допомоги за 2008 рік, стягнути з відповідача недоотримані суми щорічної разової допомоги за 2008 ріки, виходячи з 7 мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діючого на момент виплати, шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку в Управління Державного казначейства у Марківському районі Луганської області, зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Управління Державного казначейства України в Марківському районі Луганської області не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. В 2008 році грошова допомога до 5 травня здійснювалася відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і де прямо вказано, що розміри разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Тому ця виплата здійснювалася на підставі постанови КМУ від 12.03.2008 року №183 інвалідам 3 групи - 350 грн. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Застосування вказаного розміру для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомог ним не передбачено. Якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його
2
обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Позивач не може посилатися на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, оскільки виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена ще в квітні 2008 року. Органи управління праці та соціального захисту населення здійснюють лише виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня, функції стосовно донарахування вказаної допомоги законодавчо не визначені і перерахунок зазначеної допомоги жодним нормативним актом не передбачений. Крім того, відповідає є неприбутковою установою і не має додаткових коштів для виплат не передбачених бюджетом та відповідним кошторисом, що перешкоджає використанню грошових коштів за їх цільовим призначенням.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, встановленими для ветеранів війни - інвалідів війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серіїНОМЕР_1 (арк. справи 8).
Позивачеві встановлена 3 група інвалідності з 17.10.2006 року за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК №0066842 (арк. справи 9).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних розмірів пенсій за віком, II групи -вісім мінімальних пенсій за віком, III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, оскільки щорічна разова грошова допомога до 5 травня інвалідам війни здійснюється органами праці та соціального захисту населення, вимога позивача про стягнення недоотриманих сум допомоги до 5 травня саме шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку Управління Державного казначейства України в Марківському районі Луганської області є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
25.09.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розмірів щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2008 рік.
Листом відповідача від 15.10.2008 року за № 2047 у здійсненні такого перерахунку грошової допомоги позивачеві було відмовлено (а.с. 7).
Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Марківської районної держаної адміністрації Луганської області у 2008 році разову грошову допомогу до 5 травня в розмірах, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена на 2008 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими була зупинена дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними.
При виплаті щорічної допомоги до 5 травня відповідач всупереч Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом на час здійснення виплати) в 2008 році керувався
Постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
3
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Посилання відповідача на те, що ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на увагу не заслуговують оскільки ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи -десять мінімальних пенсій за віком, інвалідам 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком, інвалідам 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної держаної адміністрації Луганської області щодо відмови позивачеві у виплаті недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік неправомірними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної держаної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачу суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, суд не знаходить підстав для задоволення такої вимоги. Як убачається зі змісту ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов'язати відповідача до вчинення певних дій не майбутнє.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної держаної адміністрації Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 недонарахованої суми разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік неправомірною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної держаної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрутованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.