Апеляційний суд Рівненської області
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
30 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Піскунова В.М.,
суддів Баглика С.П., Маринича В.К.
з участю прокурора Бернадської - Ісаєвої С.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівне кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Колоденка Рівненського району Рівненської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючий, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 4000 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судом вирішено питання речових доказів по справі.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 9 червня 2012 року близько 16 год. 00 хв. він діючи за попередньою змовою, що виразилася у вчиненні спільних дій спрямованих на заволодіння чужим майном, з невстановленою досудовим слідством особою, перебуваючи поблизу будинку № 448 по вул.Соборна у м.Рівне, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосувавши до ОСОБА_3 насильство, що не є небезпечним в момент заподіяння для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ОСОБА_1 удару в груди ОСОБА_3, від якого останній впав, а невстановлена досудовим слідством особа наносила удари ногами по різних частинах тіла ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_1 відкрито, шляхом ривка, викрав у ОСОБА_3 чоловічу шкіряну сумку, в якій знаходилися: мобільний телефон марки "Нокіа 6700" з сім - карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар", на рахунку якої було 10 грн., картку пам'яті, гаманець з грошима в сумі 400 доларів США та 800 грн., сонцезахисні окуляри, які знаходилися в чорному чохлі, а усього заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 7824 грн. 40 коп.
В поданих на вирок суду першої інстанції апеляціях:
- захисник, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції процесуальним рішенням просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_1 винним за ч.2 ст.185 КК України й призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. Свою позицію мотивує тим, що діям засудженого дана невірна кваліфікація, а при проведенні впізнання порушено вимоги кримінально - процесуального законодавства. Крім того, зазначає що судом не дано належної оцінки ряду пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, зокрема досудовим та судовим слідством не з'ясовано чи був ОСОБА_1 раніше судимий, такі дані про особу підсудного як вік, стан його здоров'я, характеристика за місцем проживання та роботи, матеріальний стан, а також сімейні та життєві обставини що впливали на вчинення неправомірних дій які інкримінуються ОСОБА_1
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи вирок в частині фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, вважає, що вирок підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину. Свою позицію мотивує тим, що призначене судом покарання є занадто м'яким та недостатнім для виправлення та перевиховання засудженого.
Заслухавши суддю - доповідача, думку засудженого та його захисника стосовно задоволення поданої ними апеляції, відмову у задоволенні апеляції прокурора та скасування оскаржуваного вироку суду і постановлення нового, яким слід призначити покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, доводи прокурора на підтримку апеляції поданої прокурором що брав участь у суді першої інстанції та його заперечення щодо поданої захисником засудженого апеляції, потерпілого, який підтримав позицію прокурора та заперечив твердження апеляції захисника засудженого, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальне рішення суду першої інстанції є законним, всебічно обґрунтованим, й підлягає залишенню без змін, а у поданих на нього апеляціях у справі слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.323 КПК України (1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину, винуватість чи невинуватість підсудного з достовірністю випливають з цих матеріалів.
Винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованою.
Згідно послідовних пояснень потерпілого ОСОБА_3 як у ході досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, він 9 червня 2012 року близько 16 год., вийшовши з території гаражного кооперативу рухався в бік Луцького кільця з метою спіймати таксі. Коли зупинив таксі до нього навпроти будинку №448 по вул.Соборній м.Рівне підійшов підсудний та попросив закурити. Засунувши руку в кишеню, щоб дістати цигарки ОСОБА_3 відчув удар у груди, котрий наніс йому ОСОБА_1 від якого упав в кущі обабіч дороги. Після цього інший нападник, а потім і ОСОБА_1 нанесли йому удари ногами в різні частини тіла й вихопивши у нього сумку та телефон втекли. Вказав, що усього нападники заволоділи належним йому майном, зокрема: мобільним телефоном "Нокіа 6700", вартістю 2400 грн., з картою пам'яті - вартістю 80 грн. й сім - картою оператора "Київстар" - вартістю 25 грн., з 10 грн. коштів на рахунку, а також сумкою, вартістю 400 грн., в якій знаходились гаманець вартістю 300 грн., у котрому було 400 доларів США і 800 грн., посвідка водія, технічний паспорт на автомобіль та сонцезахисні окуляри, вартістю 1600 грн., у футлярі - вартість котрого становить 50 грн. (а.с.57-58,196).
Такі показання потерпілого ОСОБА_3 щодо обставин та механізму отримання ним тілесних ушкоджень та заволодіння його майном узгоджуються з протоколом відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями від 20.09.2012 року відповідно, де потерпілий в присутності понятих розповів і показав яким саме чином йому були нанесені тілесні ушкодження та заволоділи його майном (а.с.48-54).
Факт заволодіння зазначеним майном потерпілого ОСОБА_3 09.06.2012 року підсудний ОСОБА_1 не заперечував як в ході досудового слідства (а.с.95-96), судовому розгляді справи (а.с.200) та апеляційному розгляді. Одночасно заперечив нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.
Проте з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 13.09.2012 року вбачається, що останній ствердив, що зможе впізнати особу котра нанесла йому тілесні ушкодження та заволоділа його майном (а.с.58), що було зафіксовано протоколом очної ставки від 17.09.2012 року де потерпілий ОСОБА_3 вказав що впізнає особу ОСОБА_1 й зазначив, що саме він 09.06.2012 року здійснив на нього напад та заволодів його особистими речами (а.с.59-60).
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом огляду місця події від 23 червня 2012 року (а.с.13), протоколом огляду та вилучення від 10.09.2012 року (а.с.19), згідно якого у ОСОБА_1 було вилучено мобільний телефон марки "Нокіа 6700" та документи, викрадені у ОСОБА_3 (а.с.19), а також протоколом відтворення обставин та обстановки події з участю ОСОБА_3 від 20 вересня 2012 року (а.с.48-54).
Сукупність показань потерпілого ОСОБА_3 та інші вищезазначені докази спростовують доводи та мотиви апеляції захисника щодо невірності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.186 КК України.
Щодо тверджень захисника засудженого ОСОБА_1 стосовно порушення вимог кримінально - процесуального законодавства при проведенні впізнання, то останні колегією суддів до уваги не приймаються. Так, при вивченні матеріалів кримінальної справи й в ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що згідно показів свідка ОСОБА_4 статисти які брали участь у цій слідчій дії, за зовнішніми ознаками схожі на ОСОБА_1 Окрім того, перед початком впізнання ОСОБА_1 було запропоновано помінятись одягом, однак пропозицію щодо цього він відхилив. Вказана слідча дія проводилась за участю двох понятих. Жодних даних, які б свідчили про порушення вимог закону при проведенні слідчої дії у виді впізнання не встановлено, зауваження від присутніх при її проведенні не надходило (а.с.22, 201-202).
Вказані докази повністю узгоджуються між собою та іншими обставинами справи, а тому обґрунтовано покладені в основу вироку суду першої інстанції, при цьому суд навів переконливі мотиви, чому він взяв до уваги одні докази та відхилив інші, в тому числі і показання самого засудженого ОСОБА_1 щодо непричетності до умисного заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а лише здійснення ним крадіжки особистих речей потерпілого.
Тому доводи обвинуваченого про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України слід розцінювати критично, оскільки спростовуються зібраними, достеменно перевіреними судом першої інстанції доказами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину і вважає правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.186 КК України, які виразились в відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Доводи апеляції прокурора стосовно невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину колегія суддів розцінює критично.
Відповідно положень п.1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" передбачено, що при призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України як таке, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Так, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1 за вчинення інкримінованого йому злочину, урахував тяжкість вчиненого ним протиправного діяння, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують покарання засудженого.
Зокрема, суд взяв до уваги, що засуджений позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а обставиною, що пом'якшує його покарання, суд визнав наявність на утриманні ОСОБА_1 малолітньої доньки, 2008 року народження. На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої йому частини статті КК України.
З огляду на викладене та враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст.12 КК України належить до тяжких злочинів, конкретні обставини вчинення злочину, що відзначались особливою зухвалістю, а також особистого ставлення засудженого до вчиненого ним злочину протягом досудового та судового слідства, а саме вчинення злочину в денну пору й невиказування ним співучасника вчиненого злочину, та відсутність нових даних про особу ОСОБА_1, котрі б свідчили про зміну його відношення до вчиненого, а також нових даних, що пом'якшують відповідальність за скоєне - колегія суддів вважає призначене судом першої інстанції покарання справедливим й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Наведені обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, об'єктивно оцінений ступінь тяжкості вчинених ним злочинних діянь, а також зібрані та проаналізовані дані стосовно особи засудженого у своїй сукупності колегія суддів розцінює як такі, що дають обґрунтовані підстави спростувати твердження наведені у поданих прокурором та захисником засудженого апеляціях.
Виходячи з наведеного підстав для скасування вироку за обставин, викладених в апеляціях, колегія суддів не вбачає. Висновки суду першої інстанції при постановленні вироку є обґрунтовані й юридично вірні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України - залишити без змін, а апеляції захисника засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінити на взяття під варту в залі суду.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання, а саме з 30 вересня 2014 року, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 04 червня 2013 року по 03 грудня 2013 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту її проголошення, а засудженим який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
Піскунов В.М. Баглик С.П. Маринич В.К.