копія
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2014 р. Справа № 804/20581/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
11.12.2014 р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення податкового боргу у сумі 2997,92 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаному розмірі, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки сум грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 2997,92 грн., що стало підставою для звернення до суду.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до положень ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, визначені п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.
Ставки єдиного податку визначені ст. 293 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2012 р. відповідачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування другої групи зі ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно п. 294.1, п. 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до ст. 295 Податкового кодексу України 295.1 платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, починаючи з липня 2012 р. відповідач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, повинен сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця.
Так, з березня 2014 р. по вересень 2014 р. ФОП ОСОБА_1 було нараховано авансових внесків на суму у розмірі 1705,20 грн.
Крім того, податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб (Акт №2525/04-63-17-04 від 16.05.2014 р.), за результатами якої відносно ФОП ОСОБА_1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.05.2014 р. №0007791704, яким визначено суму грошового зобов'язання (штрафних санкцій) з єдиного податку на суму у розмірі 1404,80 грн.
Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до суду не надано.
Таким чином, з урахуванням переплати у розмірі 112,08 грн., сума податкового боргу відповідача становить 2997,92 грн. (1705,20 грн. + 1404,80 грн. - 112,08 грн.).
У зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг, що відповідно до пп. 14.1.175 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сумою узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі ст.59 Податкового Кодексу України позивачем сформовано податкову вимогу від 22.04.2014 р. №909-25, яка була отримана відповідачем 30.04.2014 р., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Під час розгляду справи відповідачем наявність податкового боргу не спростована, доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або повної сплати суми боргу не надано.
Відповідно до ст. ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Повноваження податкових органів щодо стягнення податкового боргу з юридичних осіб регламентовані Податковим кодексом України.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 вищевказаного Кодексу. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
В розумінні Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці прирівнюються у своєму статусі до юридичних осіб, до яких застосовуються однакові процедури стягнення податкового боргу.
Так, відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області суму податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2997,92 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн., 92 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 29.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун