Справа № 348/616/14-к
Провадження № 11-кп/779/316/2014
Категорія ч. 1 ст. 121 КК України
Головуючий у І інстанції Вінтоняк М. Б.
Суддя-доповідач Попович С. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області
в складі суддів : Поповича С. С., Шкрібляка Ю. Д., Ткачук Н.В
з участю секретаря с/з Кравчук І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013090200000539 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., уродженця та жителя АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Надвірнянського районного суду від 26 серпня 2014 року, з участю прокурора Шутки І.І., захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3, -
в с т а н о в и л а :
Обвинувачений спершу просив скасувати вирок суду та виправдати його, а подавши уточнену апеляційну скаргу, просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він вчинив умисні дії, які виразилися в нанесені тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2013 року, більш суворим покаранням призначеним даним вироком, остаточне покарання визначено у виді 5 років позбавлення волі. В строк відбуття покарання зараховано покарання повністю відбуте за попереднім вироком суду у виді 8 місяців позбавлення волі за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України. Стягнуто в користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні 1 140 грн. 64 коп. за лікування потерпілого.
Обвинувачений мотивує свою позицію тим, що, вважає даний вирок незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що згідно висновку судово-медичної експертизи травма потерпілому нанесена тупим предметом, але характер, локалізація виявленої закритої черепно-мозкової травми, не виключають можливості її утворення і від удару кінцівками сторонньої особи, в кількості не менше однієї фізичної контактної дії. Суд не дав оцінки словам потерпілого, що йому було нанесено удари пляшками. Незважаючи на експертний висновок та твердження потерпілого, суд незаконно встановив, що удар, наслідком якого стали тяжкі тілесні ушкодження потерпілого, нанесено саме битою і саме ним, ОСОБА_3 Цей факт спростовує і твердження потерпілого, що він тримав ОСОБА_3 таким чином, що той не міг рухати руками. При огляді біти, слідство не здобуло жодного доказу, що удар було нанесено саме цією битою, а не іншою. Жодних експертиз не проводилось. Тому даний предмет не може бути доказом у справі. Що свідок ОСОБА_5 сказав, що приніс із собою іншу біту, а не ту яку йому було надано для огляду під час судового слідства.
Він дійсно 15 квітня 2014 року сказав в суді, що наніс удар потерпілому. Але все це було сказано ним у стані сильного душевного хвилювання за своє майбутнє. Він вважав, що коли скаже, що вчинив цей злочин, то йому не буде призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Він на той момент готовий був взяти на себе чужу вину. Але, незважаючи на це, судом не зібрано жодних доказів його вини, не встановлено мотиву, мети за якої він міг би вчинити даний злочин.
Єдиним встановленим фактом є тілесні ушкодження потерпілого. Але судом не встановлено обставини при яких він отримав травми, не встановлено чи саме він наніс цю травму. Суд обґрунтував вирок неналежними доказами. Вважає що відсутній складу злочину, відсутня об'єктивна сторона злочину, відсутнє знаряддя злочину.
Просив в ході апеляційного розгляду дослідити такі докази : допитати потерпілого ОСОБА_6, допитати усіх свідків, які були допитані у суді першої інстанції, а саме : ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Суд першої інстанції встановив, що 13 квітня 2013 року приблизно о 22 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи на Майдані Шевченка в м. Надвірна, зустрів потерпілого ОСОБА_6, який стояв біля лавки та спілкувався з своїми друзями ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і братом ОСОБА_9 Підійшовши до них, обвинувачений ОСОБА_3 привітався і побачивши у ОСОБА_5 дерев`яну біту, яка виглядала з під куртки, витягнув її і став оглядати. Побачивши це потерпілий підійшов до обвинуваченого і схопивши його за плечі, почав вимагати у нього повернення ОСОБА_5 дерев`яної біти. Вирвавшись з рук ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій і свідомо бажаючи настання їх шкідливих наслідків, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс один удар дерев`яною битою по голові потерпілого ОСОБА_6, від якого останній впав на землю, заподіявши йому таким чином тілесні, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник апеляційні вимоги підтримали. Прокурор просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши аудіо запис показань потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, що були ними дані в суді першої інстанції, задовольнивши частково зазначене вище клопотання обвинуваченого і таким чином перевіривши його доводи в частині правильності показань вказаних осіб, що були ними данні в ході розгляду справи судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді кримінального провадження та складанні вироку суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог закону і постановив судове рішення яке відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Колегія суддів, погоджуючись з вироком, як і суд першої інстанції, теж виходить з того, що незважаючи на те, що обвинувачений спершу визнавши свою, в послідуючому її заперечив, його винуватість повністю доводиться сукупністю доказів зібраних по справі, перевірених і досліджених судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_6 суду ствердив, що 13 квітня 2013 року приблизно о 22 год. 30 хв. він разом з друзями знаходився на Майдані Шевченка в м. Надвірна. Обвинувачений теж з друзями підійшов до них, і побачивши у ОСОБА_5 дерев`яну біту, забрав її від нього і став оглядати. Він став вимагати щоб ОСОБА_3 повернув ОСОБА_5 биту. При цьому підійшов до нього і схопив руками за плечі. ОСОБА_3 вирвався і наніс йому удар дерев`яною битою по голові, від якого він впав на землю.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що у вказаний час і у вказаному вище місці особисто бачив як обвинувачений при зазначених обставинах наніс потерпілому удар дерев`яною битою по голові, від якого той впав на землю.
Свідок ОСОБА_5 суду підтвердив, що у вказаний час і в зазначеному місці між потерпілим та обвинуваченим почалася тяганина, він і інші присутні хлопці втекли
Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що бачив, що недалеко від нього проходила тяганина між хлопцями. Хто приймав участь у даній тяганині він не бачив.
Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими документами, а саме :
Протоколом огляду місця події від 14 квітня 2013 року і фото таблицями до нього, згідно якого місцем події є саме площа Майдан Шевченка в м. Надвірна, де обвинувачений ОСОБА_3 13 квітня 2013 року наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6
Протоколом огляду місця події від 14 квітня 2013 року жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Надвірна, в якому проживає обвинувачений ОСОБА_3 і фото таблицями до нього, під час якого, одразу з на другий день після вказаного, виявлено і вилучено дерев`яну біту.
Даними висновку судово-медичної експертизи від 12 червня 2013 року за № 174, згідно якого при судово-медичній експертизі у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню важкості, крововиливу над твердою мозковою оболонкою та перелому скроневої кістки зліва з поширенням на основу черепа, а також садна і поверхневі рани тім`яної ділянки, з приводу чого була проведена 14 квітня 2013 року відповідна операція. Вказана травма голови отримана від однієї дії тупого твердого предмету і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Характер, локалізація виявленої закритої черепно-мозкової травми, не виключають можливості її утворення і від удару кінцівками сторонньої особи, в кількості не менше однієї фізичної контактної дії у вказану анатомічну ділянку, та малоймовірне її утворення в результаті падіння ОСОБА_6 з положення стоячи на рівну поверхню площини.
Здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази суд визнав належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Колегія суддів теж не вбачає підстав вважати той чи інший доказ неналежним. Факт спричинення тілесних ушкоджень підтверджується як потерпілим і свідками так і іншими доказами. Висновок експертизи не суперечить здобутим доказам, а те, що по висновку експерта тілесні ушкодження, не виключено, могли бути спричинені і іншим шляхом, не може бути доказом, що виключає спричинення тілесних ушкоджень саме битою.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що змінені показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що він не наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, спростовуються сукупністю вищенаведених доказів, зібраних та перевірених в судовому засіданні, в тому числі показами обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні 15 квітня 2014 року, згідно яких він визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і дав показання про те, що 13 квітня 2013 року приблизно о 22 год. 30 хв. він разом з друзями знаходився на Майдані Шевченка в м. Надвірна, де зустрів потерпілого ОСОБА_6, який разом з друзями відпочивав на лавці. Підійшовши до них, він привітався з потерпілим ОСОБА_6 і побачивши у ОСОБА_5 дерев`яну біту, яка виглядала з під куртки, витягнув її і став оглядати. Потерпілий ОСОБА_6 в цей час підійшов до нього і схопивши ззаду за плечі, почав вимагати у нього повернення дерев`яної біти. Він намагався вирватися і після того як йому це вдалося, він наніс потерпілому ОСОБА_6 один удар дерев`яною бітою по голові. Від удару потерпілий впав на землю.
Тобто, він фактично дав показання аналогічні показанням потерпілого.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про непричетність до інкримінованих йому дій, зміну та доповнення показів в ході наступних судових засідань, суд правильно розцінив як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення і визнав такими, що спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене.
Крім того, показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що удар по голові потерпілому ОСОБА_6 міг нанести будь-хто із присутніх не можуть братися до уваги судом, оскільки вони носять характер припущень.
Висновок суду першої інстанції про те, що зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого, свідків у справі та письмовим доказам.
Колегія суддів, задовольнивши частково клопотання обвинуваченого про дослідження доказів, заслухала показання потерпілого та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5 і переконалась в тому, що посилання обвинуваченого в апеляції на те, що судом показання у вироку зазначено не правильно не відповідають дійсності, і потерпілий і свідок ОСОБА_9 підтвердили, що саме обвинувачений наніс удар битою від якого потерпілий впав та отримав вказані вище тілесні ушкодження, а свідок ОСОБА_5 не стверджував такого як зазначив в апеляції обвинувачений, що надана йому для огляду в суді бита не є тією яку він мав з собою і якою було нанесено удар потерпілому. Сам обвинувачений в ході апеляційного розгляду визнав, що такого щоб ОСОБА_5 пояснив, що це не та бита не було.
Досліджені в ході апеляційного розгляду обставини та докази дають підстави прийти до висновку про те, що наведені ОСОБА_3 в апеляційній скарги доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, відповідно, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407,419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду від 26 серпня 2014 року щодо нього за ч. 1 ст. 121 КК України - без змін.
На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали, може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
С У Д Д І :
_______________ __________________ __________________С. С. Попович Ю. Д. Шкрібляк Н.В. Ткачук
Згідно з оригіналом :
Суддя : С. С. Попович