У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів : Малько О.С., Боймиструка С.В.,

секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду від 04 червня 2014 року по справі за позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із квартири.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2014 року позовну заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із квартири задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом не взято до уваги поважність причини неприбуття її в судове засідання 21 травня 2014 року та не враховано, що з 12 травня 2014 року по 23 травня 2014 року вона перебувала на лікуванні.

Зазначає, що суд позбавив її права на участь у судовому засіданні 04 червня 2014 року, не надав можливості подати докази по справі, які могли б вплинути на результати розгляду справи, а саме: дані про відкриття кримінального провадження Рівненським МВ УМВС України по факту підроблення документів та відомості про те, що позивач не мав права звертатися до суду, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_3 не перебуває в комунальній власності.

Просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач та третя особа вказують, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просять залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступного.

Задовольняючи позов виконавчого комітету Рівненської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Рівне, а тому відповідно до ст. 391 ЦК України позивач, як власник цих квартир, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідачі порушили права власника, оскільки отримавши більше житло не звільнили спірну квартиру.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на сім»ю в складі шести чоловік було надано квартиру АДРЕСА_1 за умови звільнення приватизованої квартири АДРЕСА_3. На передачу спірної квартири у державну власність всі члени сім»ї ОСОБА_5, в т.ч. відповідачі, дали згоду про що були прийняті відповідні рішення Рівненською міською радою, які досліджувались судом першої інстанції та є чинними.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, квартиру не звільнила, а навпаки вселила в неї без будь-яких правових підстав свого батька ОСОБА_2

Квартира АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Рівного, що підтверджується рішенням Рівненської міської ради «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Рівного приватизованих квартир громадян у зв'язку з отриманням ними житла в будинку АДРЕСА_1» № 189 від 18 серпня 2006 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність права вимоги у позивача, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_3 не перебуває в комунальній власності безпідставні і спростовуються вищевказаним рішенням. Крім того, обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили не підлягають доказуванню. (а.с.17-20)

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У зв'язку із тим, що власник ОСОБА_5 втратив право користування та право володіння квартирою, усі мешканці та члени сім'ї власника втратили також таке право, передбачене ст. 156 ЖК України, що є підставою для їх виселення, як осіб, що самовільно зайняли жиле приміщення на підставі ст.. 116 ЖК України та на підставі ст. 391 ЦК України з метою усунення обмежень та перешкод у здійсненні права власності позивачем.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в результаті скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру відповідачі проживають в ній без правових підстав.

Інших доказів, які б підтверджували право відповідачів на проживання у вказаній квартирі, останніми не надано, а судом не здобуто.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про позбавлення судом можливості відповідачів подати до суду додаткових доказів по справі, оскільки законодавець у ч.2 ст.27 ЦПК України покладає на осіб, які беруть участь у справі позовного провадження, обов'язок для підтвердження своїх вимог або заперечень подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводилося - до початку розгляду справи по суті.

Така процесуальна поведінка позивача, що зводиться до притримання доказів, свідчить про нехтування ним обов'язку добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог .

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді :