Справа № 2-9/09

                                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

        4.02.2009 року        Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим в складі:

                                           головуючого судді                             Караваєва К.М.,

                                                    при секретарі                                                Джурило Ю.П., розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в місті Красноперекопську справу|річ| за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 |Ївги|про визнання|зізнання| договору купівлі-продажу квартири дійсним і права власності на квартиру і за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

|в,біля| |із|                                                                                ВСТАНОВИВ:

     Позивачка|позовниця,позивачка| звернулася до суду, просить|прохає| визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, яка розташована|схильну| за адресою: АР Крим  м.Красноперекопськ 10 мкр. д.19 кв.132|, оскільки договір купівлі продажу даної квартири вона та відповідачі нотаріально не засвідчували|посвідчувала|, а, досягнув усіх домовленостей щодо умов договору, оформили його на Таврійської товарно-сировинної біржі, що в той момент не заборонялося чинним законодавством, зокрема, ст.15 ЗУ “О товарної біржі” встановлено, що угоди, яки укладені на товарної біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

     Проте,|однак| у теперішній час, для повного|цілковитого| розпорядження даною квартирою ОСОБА_5 необхідне нотаріальне підтвердження права власності, і беручи до уваги, що вона належним чином  виконала умови договору купівлі-продажу, просить|прохає| також визнати за нею право власності на дану квартиру.

     Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом, просять визнати вищевказаний договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним, посилаючись на наступні обставини.

     25.02.1998 року в м.Синельникове Дніпропетровської області невідомі особи навмисно причинили ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він тривалий час проходив курс лікування в Синельниковської ЦРЛ, а також в Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.Мечнікова, де йому встановлений діагноз „Тяжка закрита ЧМТ, забиття головного мозку, внутрішньомозкова гематома правої вісочної долі”, став інвалідом 2 групи.

     В результаті вказаних отримання травм, ОСОБА_2  став повністю непрацездатним, потребував постійної допомоги та значних фінансових витрат та подальше лікування.

     Вказані обставини потягли за собою прийняття ОСОБА_3 рішення про продаж спірної квартири, яка належала їй, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної власності - для того щоб залучити гроші від продажу квартири на лікування ОСОБА_2, про що ОСОБА_5 було завідомо відомо.

     Внаслідок збігу вказаних тяжких обставин, ОСОБА_3 змушена була погодитися з пропозицією ОСОБА_5 на продаж спірної квартири за ціною більш ніж у 2 рази нижчою, ніж ціна, яка визначена у довідці-характеристиці № 171 від 7.04.1999 року, виданої Красноперекопським МБТІ, і 9.04.1990 року між останньої, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.

     Разом з тим, станом на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_2 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а з неповнолітнім ОСОБА_4 питання про продаж квартири взагалі ніхто не обговорював.

     У судовому засіданні ОСОБА_5. підтримала свої позовні вимоги і наполягає|настоює| на їх задоволенні, заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

     Крім того, ОСОБА_5. та її представник ОСОБА_6. вважають, що, відповідно до положень ст.71 ЦК України 1963 року і ст.257 ЦК України, строк позовної давності складає 3 роки, а тому ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 даний строк був пропущений при подачі позову.

     В зв'язку з цим, ОСОБА_5. і ОСОБА_6. просять суд, згідно вимог ст.267 ЦК України, застосувати позовну давність та відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в задоволенні їх позову ї з цих підстав.   

     ОСОБА_3, яка також дії в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі довіреностей, в суд не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, при цьому просить розглянути справу у її відсутність, будучи раніше допитаної в суді, підтримала заявлені нею і останніми позовні вимоги та заперечує проти позову ОСОБА_5.

     ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до суду не з'явилися, про час та дату слухання справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи, будучі раніше допитаними в порядку ст.132 ЦПК України, підтримали свої заявлені вимоги та заперечують проти задоволення позову ОСОБА_5.

     Представник Таврійської товарно-сировинної біржі в судове засідання не з'явився, про слухання справи|речі| сповіщався належним чином, що підтверджується судовим сповіщенням, при цьому директор біржі ОСОБА_7 просить справу розглянути у його відсутність, задовольнити позов ОСОБА_5 та заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

    Суд, вислухавши доводи сторін|позовниці,позивачки|, допитавши свідка ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи|речі|, вважає|гадає|, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а у |цілковитому|позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити.

    Так, відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

     Згідно ст.9 ЖК| України, громадяни мають право набувати в приватну власність квартири на біржових торгах.

     Судом встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке було видано 10.08.1994 року Кримським содовим заводом, на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (а.с.76).

     9.04.1999 року на Таврійської товарно-сировинної біржі”, відповідно до положень ЗУ “Про товарну біржу”, була зареєстрована операція|угода| купівлі-продажу між|Ївги| продавцями (членами біржі) - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, діючої за себе та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зі згоди Опікунської Ради Красноперекопського міськвиконкому (рішення № 20 від 6.04.1999 року), та покупцем (членом біржі) ОСОБА_5 про продаж однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 за 2900 грн (а.с.70,71).|

     |установлено|На підставі даного|свідчення,посвідки| договору купівлі-продажу, згідно положень ст.227 ЦК України 1963 року і ст.15 ЗУ “Про товарну біржу, спірна квартира була зареєстрована Красноперекопським МБТІ за власником ОСОБА_5 21.04.1999 року, реєстр 56-1 (а.с.6).

     З пояснень сторін і свідка ОСОБА_8 витікає, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири ними були дотримані всі вимоги, що пред'являються до даного договору і вони не оспорювали|заперечували| яких-небудь пунктів даної угоди, між сторонами були досягнуті угоди за всіма істотними|суттєвими| умовами правочину|угоди|, на момент їх домовленості в цьому і передачі грошей за продану квартиру були відсутні які-небудь передбачені законом обмеження, що перешкоджали її укладенню, внаслідок чого відбулося повне виконання ними договору|угоди|.

    Після виконання договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_5. залишилася проживати у спірной квартирі, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернулися до свого місця постійного проживання - в м.Синельнікове і до пред'явлення позову ОСОБА_5, тобто понад 9 років, між ними не було ніяких відносин.

    Але, після пред'явлення позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 почали заперечувати всі вищевказані домовленості з останньої, вказуючи на їх недійсність і тім самим ухилятися від можливості нотаріального посвідчення укладеної між ними угоди на умовах домовленостей, яки існували на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири. 

    Разом з тим, відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

    З урахування викладеного, |ісуд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірної квартири від 9.04.1999 року дійсним.

    Оскільки, право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру було раніше зареєстровано Красноперекопським МБТІ, то за нею, на підставі положень п.4 ст.334 ЦК України, слід також визнати право власності на дану квартиру.

    Відмовляючи ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в задоволенні їх позову, суд виходить з наступного.

    Так, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Заперечуючи проти позову ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посилаються на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений на край невигідних для них умовах, оскільки, внаслідок збігу тяжких обставин, пов'язаних з хворобою та лікуванням ОСОБА_2, останній та ОСОБА_3 вимушені продати спірну квартиру, при її балансової вартості у 6029 грн на час укладання договору, за 2900 грн, тобто за значно нижчої ціною.

    Оцінюючи дані доводи ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд приходить о висновку про те, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, згідно наданої Красноперекопським БРТІ довідки № 3-311 від 24.09.2008 року(а.с.98), ціна однокімнатних квартир будинку АДРЕСА_1, вказаних в договорах їх купівлі-продажу, укладених в період з 1999 по 2001 роки, і ціна спірної квартири на час укладання сторонами угоди в основному співпадають. 

    Крім того, з пояснень в суді сторін та свідка ОСОБА_8 - сестри ОСОБА_3 витікає, що ціну продажу спірної квартири у розмірі 2900 грн, з урахуванням вартості комунальних послуг, запропонувала саме ОСОБА_3, при цьому остання не повідомляла ОСОБА_5 про те, що вона вимушена продати квартиру з вказаних вище обставин.

    Також не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_2 під час укладання угоди не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки це спростовується висновком судово-психіатричної експертизи № 1741 від 16.12.2008 року, згідно якого, він яким-небудь психічним захворюванням у теперішній час не страждає і не страждав при оформленні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за № 0226 від 9.04.1999 року, не знаходився під час складання договору купівлі-продажу квартири в тимчасово хворобливому стані, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.180-181).

    Той факт, що зі співвласником спірної квартири - ОСОБА_4 питання її продажу ніхто не обговорював, значення для вирішення справи не має, з огляду того, що на час укладання договору він був неповнолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, і за нього, відповідно до положень ст.14 ЦК України 1963 року, діяла його мати - ОСОБА_3, яка для цього отримала згоду від Опікунської ради Красноперекопського міськвиконкому на підставі рішення № 20 від 6.04.1999 року (а.с.32).

    Таким чином, доводи ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в обґрунтування свого позову не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

    Крім того, оскільки, відповідно до положень ст.71 ЦК України 1963 року і ст.257 ЦК України, строк позовної давності складає 3 роки, то позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також не підлягає задоволенню і в зв'язку з пропуском строку його подачі.

     Підстав поновлення даного строку суд не вбачає.

    Керуючись| ст.9 ЖК України, ст.15 ЗУ “Про товарну біржу”, ст.71 ЦК України 1963 року, ст.ст. 220,257,328,334 ЦК| України,  ст.ст.10,11,60,88, 212-215  ЦПК| України, суд

                                                                                       В И Р І Ш И В:

     Визнати укладений і зареєстрований на Таврійської товарно-сировинної біржі за № 0226 від 9.04.1999 року договір|угода| купівлі-продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 між|Ївги| продавцями (членами біржі) - ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючої за себе та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зі згоди Опікунської Ради Красноперекопського міськвиконкому (рішення № 20 від 6.04.1999 року), та покупцем (членом біржі) ОСОБА_5,  дійсним.

     Визнати за ОСОБА_5 |Ївгою|право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальної площею 29,7 кв.м, жилої площею 15,8 кв.м, інвентарної вартістю 22696,44 грн.

     В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовити.

     Стягнути в рівних долях з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати на оплату державного мита - 226,96, т.т. по 75,65 грн з кожного з них, та на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу - 30 грн, т.т. по 10 грн з кожного з них. 

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

          |розв'язання,вирішення,розв'язування| |потім| Суддя:|розв'язання,вирішення,розв'язування|