Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Бондаренко Н.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 згідно договору «Стандарт» за №SAMDNWD0070020912900 від 23 листопада 2013 року вклад у сумі 10700 доларів США та виплатити недотримані відсотки в розмірі 9% від суми вкладу за період 24.02.2014 року по 23.05.2014 року у сумі 236,06 доларів США.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 згідно договору «Стандарт» за №SAMDNWD0070020912300 від 23 листопада 2013 року вклад у сумі 89000 грн. та виплатити недотримані відсотки в розмірі 18% від суми вкладу за період 24.02.2014 року по 23.05.2014 року у сумі 4005 грн.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 збитки завдані не виконанням своїх зобов'язань по договору «Стандарт» за №SAMDNWD0070020912300 від 23 листопада 2013 року за період з 24.05.2014 року по 18.08.2014 року у сумі 4450 грн. інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу за вказаний період у сумі 623 грн. 08 коп.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в прибуток держави судовий збір в сумі 2563,22 грн.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» подали на нього апеляційні скарги.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 вказує, що згідно ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня який передує його поверненню вкладникові. Так як розрахунків між ним та банком по сьогоднішній день ніяких не було і банк увесь цей час користувався його коштами він зобов'язаний виплатити йому відсотки за весь період перебування коштів у банку.

Зазначає, що незалежно від виду вкладу, банк зобов'язаний видати суму вкладу або його частину на першу вимогу вкладника -фізичної особи. Зважаючи на те, що 29.04.2014 року він надіслав заяву про дострокове розірвання депозиту і повернення грошових коштів (на яку прийшла відмова) вважає, цю дату датою початку невиконання зобов'язань за договором №SAMDNWD0070020912300 згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити йому недотримані відсотки за період з 23.02.2014 року по 18.08.2014 року за договором №SAMDNWD0070020912900 в сумі 479,44 доларів США, за договором №SAMDNWD0070020912300 в сумі 8102 грн. та виплатити 3% річних та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №SAMDNWD0070020912300 від 29.04.2014 року по 18.08.2014 року, що складають 5528,97 грн.

ПАТ КБ «Приватбанк» в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополя, а тому, вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у даній справі.

Крім того, зазначає, що позивачем не надано належних доказів існування правовідносин за спірними договорами банківського вкладу, адже до позовної заяви додані лише депозитні договори. Також позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами знаходження спірних грошових сум на депозитних рахунках на час розгляду справи.

Вказує, що виплата грошових коштів по депозитним вкладам не проводиться за заявою надісланою поштою. Для отримання коштів по вкладу клієнт зобов'язаний особисто звернутися до відділення банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» в своїй апеляційній скарзі на те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополя, а тому, вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними.

ПАТ КБ «Приватбанк» є юридичною особою, а тому у відповідності до положень ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною 3 ст. 95 ЦК України визначено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення

Крім того, відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

У частині 1 ст. 1058 ЦК України зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Матеріалами справи встановлено, що 23.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070020912900, у відповідності до якого вкладник передав банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад строком на 3 місяці (до 23.02.2014 року) в розмірі 8700 доларів США, з нарахуванням відсотків в розмірі 6,5% річних.

07.12.2013 року ОСОБА_1 договір був поповнений на суму 2000 доларів США.

23.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070020912300, у відповідності до якого вкладник передав банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад строком на 3 місяці (до 23.02.2014 року) в розмірі 60000 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 16% річних.

07.12.2013 року ОСОБА_1 договір був поповнений на суму 29000 гривень.

23.02.2014 року вищевказані договори на підставі пунктів 3 та 4 були пролонговані на той же термін (три місяці), тобто до 23.05.2014 року.

Відповідно до п.5 договорів банківського вкладу вкладник та банк мають право достроково розірвати дійсні договори, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договорів.

Згідно п.6 договорів банківських вкладів, якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не скінчився, вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу відсотки виплачуються по зниженій процентній ставці.

Частиною 1 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Як передбачено частиною 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

29.04.2014 року позивач на адресу відповідача надіслав заяву про повернення суми депозитів та нарахованих на них відсотків достроково.

Судом встановлено, що в порушення умов договору, відповідач вклад позивачу не повернув і до теперішнього часу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того відповідач порушив право позивача на повернення сум вкладів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського вкладу розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що недотримані відсотки за договором №SAMDNWFD0070020912900 та договором №SAMDNWFD0070020912300 відповідач зобов'язаний виплатити позивачу за період з 24.02.2014 року по 23.05.2014 року - день спливу строку дії договорів

За змістом ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня який передує його поверненню вкладникові.

Так як розрахунків між ОСОБА_1 та банком по сьогоднішній день ніяких не було і банк увесь цей час користувався його коштами він зобов'язаний виплатити йому відсотки за весь період перебування коштів у банку по 18.08.2014 року, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (а.с.48-56).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В порушення положень ст. ст. 213, 214 ЦК України суд першої інстанції не з'ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для вирішення справи за цими вимогами, та не надав належної оцінки наявним у справі доказам.

Так, судом встановлено, що 23.02.2014 року вищевказані договори на підставі пунктів 3 та 4 були пролонговані до 23.05.2014 року, а 29.04.2014 року позивач на адресу відповідача надіслав заяву про повернення суми депозитів та нарахованих на них відсотків достроково, в порушення умов договору, відповідач вклад позивачу не повернув і до теперішнього часу.

Таким чином, зобов'язання за договорами банківських вкладів на день спливу строку дії договорів - 23.05.2014 року, не були виконані, тому за змістом ст. 599 ЦК України не має підстав вважати, що вони були припинені 23.05.2014 року.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, ст. 536, 599, 1061 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині виплати недотриманих відсотків за договорами банківських вкладів, зобов'язавши ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 недотримані відсотки за договором №SAMDNWFD0070020912900 та за договором №SAMDNWFD0070020912300 за період з 23.02.20014 року по 18.08.2014 року та 3% річних та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №SAMDNWFD0070020912300 від 29.04.2014 року по 18.08.2014 року.

Керуючись ст. ст. 303, 307, ч. 1 п. 3, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року в частині виплати недотриманих відсотків за договорами банківських вкладів змінити.

Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 згідно договору «Стандарт» за №SAMDNWFD0070020912900 від 23 листопада 2013 року недотримані відсотки в розмірі 9% від суми вкладу за період з 23.02.2014 року по 18.08.2014 року в сумі 479,44 доларів США.

Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 згідно договору «Стандарт» за №SAMDNWFD0070020912300 від 23 листопада 2013 року недотримані відсотки в розмірі 18% від суми вкладу за період з 23.02.2014 року по 18.08.2014 року в сумі 8102 грн.

Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» виплатити ОСОБА_1 3% річних та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобовязань згідно договору «Стандарт» за №SAMDNWFD0070020912300 від 23 листопада 2013 року за період з 29.04.2014 року по 18.08.2014 року в сумі 5528,97 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: Н.В. Бондаренко

А.М. Шеремет