Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

26 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Маринича В.К.,

суддів - Піскунова В.М., Квятковського А.С.,

при секретарі судового засідання - Міщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження №12014180050000041 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кузнецовська Рівненської області, проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, студента Луцького національного технічного університету, раніше судимого 24.01.2013 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Кузнецовська Поліщука О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року, -

з участю прокурора - Салайчука Т.І.,

потерпілого - ОСОБА_3,

законного представника неповнолітнього

цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №3 МОЗ України» до ОСОБА_1 судом задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2272 грн.01 коп.

Цивільний позов ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди судом залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 судом задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50000 грн. моральної шкоди щомісячними платежами в розмірі 1000 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1 12 січня 2014 року приблизно о 22-ій годині на бульварі Т.Шевченка в місті Кузнецовську Рівненської області, керуючи автомобілем "Ауді А6" (реєстраційний номер НОМЕР_1) по автодорозі в напрямку від готелю "Вараш" до автовокзалу м. Кузнецовська зі швидкістю 90 км/год., не зменшив швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки (пора доби, погодні умови, освітлення), не вжив заходів для безпечного руху транспортного засобу і не дотримавшись правил проїзду пішоходних переходів, переднім правим крилом автомобіля здійснив наїзд на ОСОБА_3, який переходив бульвар Т.Шевченка по нерегульованому пішоходному переходу в бік будинку №3 по мікрорайону Будівельників. В результаті цієї дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді відкритого уламкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №71 від 09.04.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя. Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 12.1-12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Отримання потерпілим ОСОБА_3 за зазначених вище обставин тілесних ушкоджень знаходиться у прямому причинному зв'язку із порушенням обвинуваченим ОСОБА_1 під час керування автомобілем вимог Правил дорожнього руху України.

Так, згідно із пунктами 12.1 -12.4 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Як передбачено п.18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

В поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор Поліщук О.В., не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду є незаконним з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Вказує на те, що в резолютивній частині вироку судом першої інстанції не прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат. Просить змінити вирок суду та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати, понесені на залучення експертів в сумі 1965,6 гривень.

В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та порушив три пункти ПДР, моральну шкоду не відшкодував. Також під час судового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 має непогашену судимість за умисний злочин середньої тяжкості. Судом проігнорована його думка, оскільки він просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України. Вважає, що суд безпідставно відмовив у відшкодуванні йому матеріальної шкоди, необґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди та незаконно застосував відносно ОСОБА_1 ст.75 КК України. Просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та задовольнити його цивільний позов в повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого майнову шкоду в розмірі 17407 грн.04 коп., моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 12000 грн.

В поданій апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним, оскільки судом безпідставно залишено без розгляду її цивільний позов. Просить вирок змінити та стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в розмірі 787 грн.50 коп. та моральну шкоду в розмірі 40000 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, не погодився з вироком суду та вважає призначене покарання відносно нього надмірно суворим. Судом не враховано, що він щиро розкаявся, попросив у потерпілого вибачення, ряд обставин, що пом'якшують покарання. Просить змінити вирок суду та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

До початку апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_3, законний представник неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, та обвинувачений ОСОБА_1 подали письмові заяви про відмову від своїх апеляційних скарг та залишення вироку місцевого суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Салайчука Т.І. на підтримання поданої апеляційної скарги, думки потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримання поданих ними письмових заяв про відмову від своїх апеляційних скарг та залишення вироку місцевого суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1 ст.403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбачених КПК України. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначених вимог суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, і сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно п.3 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: рішення про відшкодування процесуальних витрат.

У обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 вказано розмір витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні, які становлять 1965,6 грн. (т.1 а.с.2-4).

На підставі наведеного, апеляційна скарга прокурора про стягнення витрат з обвинуваченого в сумі 1965,6 грн. на залучення експертів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури м. Кузнецовська Поліщука О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1965,6 грн.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: _________________ Маринич В.К.

Судді: _________________ Піскунов В.М. _______________ Квятковський А.С.