Справа №22-1642      Головуючий у 1 інстанції Гончар М.С.

2008р. 

Суддя-доповідач Савченко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2008р.        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Спас О.В., Каракуша К.В.

при секретарі: Вертелецькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3 особи: Запорізьке обласне управління лісового господарства, Державне підприємство „Запорізьке лісомисливське господарство", Національний заповідник „Хортиця", про визнання угоди дійсною, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, визнання права власності на будинок.

У позові зазначав, що у жовтні 2001 року між ним та його колишньою дружиною - відповідачкою ОСОБА_2 у присутності свідків була укладена письмова угода купівлі-продажу за 40000 гр. АДРЕСА_1. Зазначений будинок раніше належав батькам відповідачки, яка після їх смерті фактично прийняла спадщину. Нотаріально договір купівлі-продажу посвідчений не був, оскільки будинок та господарські споруди розташовані у заповідній зоні, земля для їх будівництва не відводилася.

Посилаючись на те, що на теперішній час має бажання розпорядитися будинком, просив визнати угоду купівлі-продажу будинку дійсною та визнати за ним право власності на АДРЕСА_1.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (1963 року), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору( ст. 47 ЦК).

Згідно ст. 47 ЦК України суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення.

Судом встановлено, що фактичною причиною, з якої договір купівлі-продажуАДРЕСА_1 не був посвідчений нотаріально, була відсутність у продавця ОСОБА_2 правовстановлюючих документів, що підтверджували б її право власності на цей жилий будинок і на користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ст. 225 ЦК України(1963 року) право продажу майна належить власникові.

Виходячи як із змісту ст. 105 ЦК України(1963 року), що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, так і ст. 376 ЦК України(2003 року), на норми якого посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Враховуючи, що ніяких правовстановлюючих документів на будинок та про надання земельної ділянки суду надано не було, доводи позивача про наявність у відповідача ОСОБА_2 на момент укладання угоди права власності на АДРЕСА_1 суд визнав недоведеними.

Отже, вирішуючи питання про виникнення у ОСОБА_1 права власності на жилий АДРЕСА_1, суд правильно врахував, що за обставинами справи зазначений будинок є самочинним будівництвом, а права і обов'язки власника, у тому числі пов"язані з купівлею-продажем, спадкуванням, щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний будинок належав до спадкового майна продавця ОСОБА_2, яке вона фактично прийняла у спадщину після смерті батьків, також безпідставні, враховуючи, що за нормами цивільного законодавства самовільно споруджені будинки чи споруди, як самостійні об"єкти, до складу спадкового майна не включаються, а земельна ділянка під збудоване нерухоме майно у встановленому порядку на момент укладання угоди нікому із сторін не передавалась.

Наведені апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, безпідставні.

Інші доводи скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Обставини справи досліджені судом повно та об"єктивно, рішення є правильним по суті і постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2008 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.