ВИРОК
Іменем України
Справа №1-176/08
09 грудня 2008 року
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ноздрякова С. В.;
при секретарях - Паніот В.В., Мовчан С. В.;
за участю:
прокурора - Хавіна В.О.;
потерпілого - ОСОБА_1;
представника потерпілого - ОСОБА_2;
захисника підсудної ОСОБА_3 - ОСОБА_4;
захисника
підсудного ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 1997 р.н, не працюючого, освіта неповна середня, раніше не судимого:
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, працює фасувальницею в Товаристві з обмеженої відповідальністю «Агропромтехіндустрія», проживаючої: АДРЕСА_2 та зареєстрованої: в АДРЕСА_3, освіта середня, незаміжньої, раніше не судимої:
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 Кримінального кодексу України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 і ОСОБА_3, за попередньої змовою між собою, з метою заволодіння майном, вчинили розбійний напад на ОСОБА_1 поєднаний із насильством небезпечним для його життя та здоров'я.
Злочин вчинено за наступних обставин:
-16.11.2007 року, приблизно о 01 год. 00 хв., ОСОБА_5 і ОСОБА_3. маючи умисел на заволодіння чужим майном, біля буд. АДРЕСА_4, сіли в таксі «Деу Ланос» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1
Приблизно о 01 год. 30 хв. вони приїхали до будинку АДРЕСА_5, де через деякий час повідомили ОСОБА_1, що в них не має грошей щоб розрахуватись за проїзд. Під надуманим приводом знайти гроші, затягували час для зручного для них нападу. ОСОБА_3 стала телефонувати знайомому. Через деякий час в ході виниклої конфліктної ситуації, ОСОБА_5 знаходячись в автомобілі набросив на шию ОСОБА_1 удавку і став душити його, а ОСОБА_3 в цей час погрожувала ножем. Використовуючи металевий предмет, ОСОБА_5 став наносити удари ним по голові потерпілого. В цей час ОСОБА_3, ніж; у якої потерпілий
2
обороняючись вибив, відкрито викрала із салону автомобіля переносну радіостанцію «ІСОМ» вартістю 1500, 00 гривень та комунікатор «МІО» вартістю 1500, 00 гривень, які належали ОСОБА_1 Заволодівши майном, з місця злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Потерпілому ОСОБА_1, в результаті розбійного нападу були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які за способом нанесення відносяться до небезпечних для його життя та здоров'я, а також: матеріальну шкоду у розмірі 3000, 00 гривень.
Будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_5, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав частково і показав, що 16.11.2007 p., він разом із ОСОБА_3 зупинили таксі та поїхали до свого знайомого на прізвище ОСОБА_7, який повинен був їм гроші.
Прибувши до будинку АДРЕСА_5 вони чекали ОСОБА_7 декілька годин, однак останній на зустріч не вийшов. Водій таксі запропонував їм розрахуватись, але оскільки грошей в них не було, то він запропонував водієві обмінятись телефонами та розрахуватись наступного дня. Водій не погодився із такою пропозицією і між ними виник конфлікт, який переріс у бійку. Спочатку він наказав ОСОБА_3 вийти з автомобіля, але водій її не пускав. Після чого він вийшов з автомобіля та почав витягати ОСОБА_3 з салону. В цей час водій бризнув в нього газовим балончиком та розпочалась бійка в ході якої він вихопивши з рук водія металевий предмет декілька разів вдарив ним його по голові, а потім, схвативши його за комір светра, вони повалились на заднє сидіння автомобіля. Коли відбулась бійка ОСОБА_3 в автомобілі не було. Він забрав із салону автомобіля радіостанцію «ІСОМ» та комунікатор «МІО». З ОСОБА_3 він побачився після того, як прийшов до себе до дому, де вона його чекала.
Будучи допитаною у судовому засіданні, підсудна ОСОБА_3, в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала і показала, що 16.11.2007 p., вона разом із ОСОБА_5 зупинили таксі та поїхали на зустріч із своїм знайомим ОСОБА_7, який повинен був їм гроші.
ОСОБА_7 на зустріч не прийшов та ОСОБА_5 запропонував водію обмінятись телефонами та розрахуватись наступного дня. Водій не погодився із такою пропозицією і між ними виник конфлікт. Вона вийшла з автомобіля та побачила, що між: ОСОБА_5 та водієм почалась бійка. Після побаченого вона побігла у двір будинку та зустрілась із ОСОБА_5 вже у його будинку.
18.11.2007 p., ОСОБА_5 подарував їй на день народження комунікатор «МІО», пояснивши що він його взяв у таксі після того, як побився із таксистом. Також: він сказав, що взяв ще радіостанцію, яку викинув по дорозі. Після того, як вона дізналась, що комунікатор крадений, вони продали його біля станції метро «Либідська». Вказала на те, що наміру в них відібрати майно потерпілого не було, удавки вона не бачила. Не визнає себе винною оскільки вона вважає, що вона може нести відповідальність за недонесення у вчиненні злочину.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину, не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_5 своєї вини, і невизнання ОСОБА_3 своєї вини, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується наступними доказами:
- так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що 16.11.2007 року, приблизно о 01 год. ночі, до нього в автомобіль на вул. 3. Гайдай в м. Києві, сіли раніше невідомі йому ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які попросили відвезти їх на пр-т Правди в м. Києві. Коли вони приїхали до буд. АДРЕСА_5, то виявилось що в них не має грошей щоб розрахуватись. На протязі тривалого часу ОСОБА_3 комусь телефонувала і коли він став вимагати щоб з ним розрахувались, то ОСОБА_5 набросив на його шию удавку і став душити його. В цей час він бризнув в нього газовим балончиком та розпочалась бійка в ході якої, хто саме він не бачив, вдарив його металевим предметом декілька разів по голові. При цьому ОСОБА_3 намагалась вдарити його ножем, який йому вдалось вибити з її руки. Після того, як нападники покинули автомобіль, він побачив, що з нього зникли радіостанція та комунікатор. Хто саме з нападників їх взяв він не бачив. В результаті нападу йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Покази потерпілого об'єктивно підтверджуються іншими доказами: -. так, "згідно протоколу огляду місця події від 16.11.2007 р., в автомобілі «Деу Ланос» д.н.
НОМЕР_1 було виявлено удавку (т. 1 а.с. 47);
- згідно висновку експерта № 25/К, потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому голівки середньої фаланги 5 пальця лівої
3
кисті зі зміщенням уламків; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, десять забійних ран волосяного покрову голови; гематома задньо-бокової поверхні шиї шириною 1, 5 см з ділянками осадження;
Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворилися при нанесенні не менш ніж десяти травматичних дій в ділянку голови, одноразової травматичної дії в ділянку шиї, одноразової травматичної дії в ділянку лівої кисті (що могло бути при захисті від нанесення ударів) (т. 1 а.с. 130-134);
- протоколом очної ставки (т. 1 а.с. 74-76), в якому підсудний показав, що він вихопив у
ОСОБА_1 металевий предмет та наносив йому в голову ним удари;
- первісними поясненнями ОСОБА_5, які він дав 20.11.2007 р., в яких вказано,
що саме ОСОБА_3 взяла з салону автомобіля комунікатор та радіостанцію(т. 1 а.с. 43,
46).
В ході досудового слідства ОСОБА_3 вказувала на те, що саме вона викрала з
автомобіля потерпілого радіостанцію та комунікатор (т.1 а.с. 151-152);
На думку суду, та обставина, що в ході розбійного нападу на потерпілого, ОСОБА_5 була використана удавка, здійснення нападу в пізній час, свідчить про те, що цей напад ОСОБА_5 і ОСОБА_3 заздалегідь спланували із розподілом ролей.
При оцінці доказів, суд вважає за необхідне зазначити також наступне: - на думку суду, підсудні відмовились сплачувати вартість проїзду умисно для того, щоб спровокувати конфліктну ситуацію з метою забезпечення алібі, маючи на увазі в подальшому при негативному для них розвитку подій звинуватити в цьому конфлікті потерпілого, як його ініціатора.
В ході досудового розслідування справи, підсудні визнавали факт заволодінням майном потерпілого.
За таких обставин суд вважає, що злочинні дії ОСОБА_5 і ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187 КК України кваліфіковані вірно, оскільки вони вчинили розбійний напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, поєднаним із насильством небезпечним для його життя та здоров'я, за попередньою змовою між собою.
Обмірковуючи питання про вид і міру покарання відносно ОСОБА_5, суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним злочину, дані про його особу, який ні де не працює.
В якості пом'якшуючих його вину обставин, суд враховує що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання (т.2 а.с. 56), його щире каяття у вчиненні злочину.
Обтяжуючих покарання обставин в діях ОСОБА_5, судом не встановлено. З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що міра покарання повинна бути обраною у вигляді позбавлення волі, оскільки його виправлення і перевиховання можливе тільки у місцях ізоляції від суспільства.
Обмірковуючи питання про вид і міру покарання відносно ОСОБА_3, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого нею злочину, дані про особу винної.
В якості пом'якшуючих її вину обставин, суд відносить її позитивні характеристики з місця проживання (т.1 а.с. 205) та з місця роботи (т.1 а.с. 206), часткове відшкодування нею потерпілому завданої матеріальної шкоди та те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обтяжуючих її вину обставин, судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що міра покарання повинна бути обраною у вигляді позбавлення волі оскільки її виправлення і перевиховання можливе тільки у місцях ізоляції від суспільства.
Разом з тим, суд враховуючи пом'якшуючі її вину обставини, вважає за можливе застосувати до неї ст. 69 КК України і призначити їй покарання нижче від найнижчої межі встановленої ч.2 ст. 187 КК України.
На думку суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення підсудних та запобігання вчинення ними нових злочинів.
Вирішуючи питання про задоволення заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову (т.1 а.с. 56), суд враховує те, що частину матеріальної шкоди в розмірі 1500, 00 гривень, йому відшкодовано, що підтверджується його заявою (т.1 а.с. 62) і вважає за необхідне стягнути на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 невідшкодовану половину вартості майна у розмірі 1500, 00 гривень солідарно.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд, -
4
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін: утримання під вартою в Київському СІЗО ДДУ виконання покарань.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання: 20.11.2007 року.
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3: підписку про невиїзд, - змінити на утримання під вартою в Київському СІЗО ДДУ виконання покарань, взявши її під варту в залі суду.
Строк відбування покарання рахувати з дати винесення вироку. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, стягнувши з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на його користь 1500, 00 гривень солідарно (а.с. 56).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь експертної установи (Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві) судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в сумі 486, 76 гривень (а.с. 108-110, 118-120).
Речові докази, а саме: розкладний ніж з рукояткою коричневого кольору, газовий балончик сірого кольору, - повернути потерпілому, а мотузку до країв якої прилаштовано два цвяхи яка зберігається в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві -залишити в камері схову (а.с. 113, 123, 125).
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.