Справа № 127/26710/14-ц

Провадження № 2/127/8541/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2014 року м. Вінниця                     

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.

при секретарі Тонкопій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення грошового зобов’язання, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться наведена вище цивільна справа, провадження по якій відкрито 19 грудня 2014 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення грошового зобов’язання і стягнення моральної шкоди, шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, яке належить відповідачу, а саме на житлові будинки, автомобілі, фірми та сумісні підприємства де він є засновником.

Суд, дослідивши доводи заяви позивача, детально дослідивши матеріали цивільної справи та додані до заяви про забезпечення позову матеріали, зважає на наступне.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України, позов може забезпечуватись зокрема, шляхом накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Згідно преамбули Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наведено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу наведених вище норм Цивільного процесуального кодексу України а також роз’яснень Постанови пленуму Верховного суду України вбачається, що суд може забезпечити позов, у випадку реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим позивач у заяві обмежився вказівкою на те, що в неї є інформація (не підтверджена будь – якими доказами) що нерухомість відповідача готується до продажу, що може ускладнити виконання рішення суду.

Позивач у своїй заяві не наводить жодного реального ризику, та не представляє будь – яке документальне підтвердження тому, що відповідач по справі, здійснює, чи має намір будь – яким чином здійснити реалізацію свого майна, пошкодити, передати таке майно третім особам у інший спосіб, зокрема й шляхом укладення цивільно – правових угод і т.п.

Також позивачем у заяві не наводиться, на яке саме індивідуально визначене майно, чи майно визначене родовими ознаками та кошти в яких банківських установах вона просить накласти арешти.

В заяві про забезпечення позову йдеться про накладення арешту на все належне відповідачу майно, однак вжиття судом заходів забезпечення позову одночасно щодо рухомого, нерухомого майна, та грошових коштів відповідача по справі у разі його наявності безперечно порушить принцип ЦПК України щодо співмірності забезпечення позову та заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 151, ст.152, ст. 153, 209, 210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату процентів за прострочення грошового зобов’язання і стягнення моральної шкоди шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, яке належить відповідачу, а саме на житлові будинки, автомобілі, фірми та сумісні підприємства де він є засновником – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки таке не передбачено ЦПК України.

Суддя: