2-1980/08

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„29" січня 2009 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

судді Ларіної Н.О.,

при секретарі Водоп'янової І.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, третя особа ВАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_1", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, зазначивши у позові, що 19 лютого 2008 року між ним та відповідачем по справі був укладений договір про придбання з „розстрочкою" автомобіля DAEWOO FSO LANOS TS 69 Y2007 року випуску, договір був укладений у вигляді розписки, відповідно до якої відповідач передала позивачу ключі від машини, розстрочка платежів обумовлена розпискою на 2 роки 4 місяці з помісячною сплатою 2400 грн., з яких вона зобов'язалась сплачувати кредит третьої особі.

У період з 19 лютого 2008 року по 12 липня 2008 року позивач у порядку виконання договору передав відповідачу гроші на суму 31100 грн., що підтверджується розписками.

У середині серпня 2008 року від робітників третьої особи позивачу стало відомо, що відповідач не сплачує гроші за кредитним договором перед третьою особою. Позивач звернувся до відповідача та просив сплатити гроші за кредит, або повернути йому його гроші, але ж вона відмовилась, на його звернення до Кіровського РВ ДМУ УМВС у Донецької області у порушенні кримінальної справи відносно відповідача відмовили, пояснили, що йому необхідно звернутися до суду. З вищенаведеного позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 31100 грн. за розпискою, 10000 грн. моральної шкоди, та судові витрати - державне мито у розмірі 311 грн. 00 коп., та 8 грн. 50 коп., та ІФО витрати 30 грн. 00 коп.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, додатково суду пояснив, що він знав про той факт, що автомобіль, який бажала продати йому відповідач є залоговим майном у третьої особи, оскільки відповідач взяла кредит на купівлю предмету залогу. Він довіряв відповідачу, яка зобов'язувалася сплачувати гроші по кредиту, та у подальшому віддати йому машину, у зв'язку із чим вони письмово уклали договір. На виконання вищезазначеного договору він віддав відповідачу гроші, які вона повинна була сплачувати банку, про що вона робила відмітки у розписці. Але він з'ясував, що відповідач не розплачується з банком, тому виникла заборгованість перед банком. З цих підстав від звернувся до суду та просив повернути йому гроші, які вона від нього отримала за розпискою, моральну шкоду, та судові витрати, витрати за послуги адвоката.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи ВАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_1" у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, просив справу розглядати за його відсутністю, (а.с. 32).

Суд, заслухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 була домовленість про продаж автомобілю DAEWOO FSO LANOS TS 69 Y2007 року випуску, який належав відповідачу на праві приватної власності (а.с. 10). Договір був укладений у вигляді розписки, відповідно до якої відповідач передала позивачу ключі від машини, розстрочка платежів обумовлена розпискою на 2 роки 4 місяці з помісячною сплатою 2400 грн., з яких вона зобов'язалась сплачувати кредит третьої особі (а.с. 6).

У період з 19 лютого 2008 року по 12 липня 2008 року позивач у порядку виконання договору передав відповідачу гроші на суму 31100 грн., що підтверджується розписками (а.с. 6-7). За даними, наявними у матеріалах цивільної справи відповідач дійсно не виконувала свої обв'язки перед третьою особою (а.с. 11).

Для користування позивачем вищезазначеної машини відповідач видала доручення 19 лютого 2008 року, яке скасувала 27 серпня 2008 року (а.с. 8-9).

У вищезазначеної розписці сторони обумовили, що у разі порушенні ОСОБА_3 домовленості про сплату кредиту, вона зобов'язується повернути гроші, які сплатив ОСОБА_2 у повному обсязі, таким чином у суду є всі підстави вважати вищезазначений письмовий договір як фактично укладений договір займу, згідно якого позивач передав відповідачу гроші у сумі 31100 грн. 00 коп., а відповідач надав розписку про отримання даної суми грошей, які містяться у матеріалах цивільної справи а.с. 6-7.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених позивачем. Даних, які спростовують пояснення позивача, та вищезазначені письмові докази, у матеріалах цивільної справи відсутні.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 31100 грн. які до теперішнього часу так і не повернула.

Тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму за розпискою у розмірі 31100 грн., підтверджені втрати на сплату послуг адвоката - 2500 грн. 00 коп. (а.с. 15), та сплачене державне мито у розмірі 311 грн. 00 коп., та 8 грн. 50 коп. (а.с. 2, 2а), витрати за інформаційне забезпечення у розмірі 30 грн. (а.с.3).

У стягненні з відповідача у рахунок моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд відмовляє за недоведеністю спричинення шкоди.

Керуючись ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, третя особа ВАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_1" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по договору займу грошові кошти у розмірі 31100 грн. 00 коп., та судові витрати у розмірі 311 грн. 00 коп., 8 грн. 50 коп. у рахунок сплаченого державного мита, та 30 грн. 00 коп. у рахунок сплачених витрат за інформаційне забезпечення судового розгляду справи, та 2500 грн. сплачених витрат на юридичні послуги, а всього 33949 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 50 коп.

У стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.