Справа №2-68/11

2/705/5/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого - судді Коваля А.Б.

при секретарі Обуховській Н.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області про визнання рішення Уманської міської ради від 11 листопада 2005 року недійсним, визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131 виданого 20 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_5 недійсним, визнання договору дарування земельної ділянки від 11 липня 2007 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про те, що на праві приватної власності на підставі договору дарування від 23 січня 2004 року їй належить 7/9 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування будинку 0,780 га та для ведення господарства 0,0724 га.

Відповідач по справі є співвласником цього будинку та на підставі договору дарування від 11 липня 2007 року, якому належить 2/9 частин будинку та земельна ділянка площею 0,0220 га для обслуговування будинку та 0,0241 га для ведення господарства.

При приватизації земельної ділянки, яку подарувала ОСОБА_5 частину будинку та земельну ділянку для обслуговування частини будинку відповідачу по справі, була надана недостовірна інформація щодо приватної власності житлового будинку, в наслідок чого частина житлового будинку, а саме кімната, яка вказана на план-схемі 1-6, площею 17, 4 кв.м межує із земельною ділянкою, яка належить відповідачу.

При цьому, як стверджує відповідач, межа проходить безпосередньо по стіні будинку.

З метою утеплити будинок влітку 2009 року, вона вирішила обкласти його цеглою. При обкладенні частини будинку, а саме кімнати 1-6, яка вказана на план-схемі, співвласник будинку та відповідач по справі став перешкоджати виконувати будь-які ремонтні роботи мотивуючи, що межа проходить по стіні будинку і він в категоричній формі забороняє їй виконувати будь-які ремонтні роботи.

Вирішити це питання мирним шляхом неможливо, оскільки спочатку він погодився за умови виконання таких же робіт і з його сторони за їх кошти, а через декілька днів передумав. При цьому зруйнував виконані роботи - частину покладеної стіни з його сторони, але з їх матеріалів, та в категоричній формі став перешкоджати виконувати будь-які роботи.

Врегулювати ці відносини мирним шляхом неможливо, оскільки він перешкоджає фізично виконувати будь-які роботи.

Вказані стосунки перейшли у сварки на які, неодноразово приїздили навіть працівники міліції. Однак на неодноразові вимоги пред'явити державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку - відмовлявся в категоричній формі.

Згідно ст. 377 ЦК України при переході права власності на житловий будинок, переходить і право користування земельною ділянкою. Про те, що земельна ділянка, межа якої проходить повз стінку кімнати довжиною 5,75 м, яка вказана на план-схемі 1-6 належить відповідачу по справі вони дізналися лише після того, як по їх заяві проводили перевірку працівники міліції.

Таким чином, при приватизації земельної ділянки ОСОБА_6, а в подальшому і договору дарування від 11 липня 2007 року співвласнику та відповідачу по справі частини будинку та земельної ділянки, було грубо порушено п. 3.25 ДБН 360-92, затвердженого наказом держкоммістобудування 17 квітня 1992 року № 44, у відповідності до якого «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок».

Надання у власність земельної ділянки у вказаному місці співвласнику та відповідачу по справі - порушують її права, які необхідні для обслуговування та поточного ремонту будинку.

Так як вирішити це питання неможливо, укладення договору про сервітут також неможливе і воно не вирішує спір, а тому виникла необхідність у відновленні порушеного права та зверненні до суду.

Просить прийняти рішення, яким скасувати договір дарування від 11 липня 2007 року, згідно якого перейшла до відповідача ОСОБА_3, земельна ділянка в приватну власність, для обслуговування частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Скасувати державний акт на право приватної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 і яка виділена йому для обслуговування будинку.

Встановити користування земельною ділянкою, а саме від межі вулиці Павлова шириною 1,88 м вздовж стіни кімнати будинку, яка позначена на план-схемі 1-6 довжиною 8,300 м до стіни, яка розділяє власність будинку, яку надати у спільну власність.

Витребувати у відповідача державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, яка надана для обслуговування будинку АДРЕСА_2.

З метою забезпечення доказів під час підготовки справи до слухання, просить призначити судово-технічну експертизу з метою встановлення меж земельної ділянки, які надані для обслуговування будинку співвласникам по АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача всі судові витрати.

В ході розгляду справи позивач звернулася до суду із заявою про уточнення позовних вимог та просить суд пункт перший прохальної частини позову читати в наступній редакції: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0220 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Пункт третій прохальної частини позову читати в наступній редакції: обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 а саме від межі вулиці Павлова шириною 1,88 м вздовж стіни кімнати будинку, яка позначена на план-схемі 1-6 довжиною 8,3 метри до стіни, яка розділяє володіння співвласників будинку.

Також позивачем в подальшому було збільшено позовні вимоги, а саме просить визнати недійсним рішення Уманської міської ради ІV скликання 53 сесії від 11 листопада 2005 року № 3.3-53/4 про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 220 кв.м для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 (пункт 7.269 рішення).

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131, виданий 20 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010677900235.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 220 кв.м передану для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати, згідно наданих квитанцій.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні в повному об'ємі підтримала позовні вимоги та пояснила, що разом з відповідачем є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Її частка становить 7/9, а відповідача - 2/9. Земельна ділянка, на якій розташований будинок була приватизована попередніми власниками. Відповідач свою земельну ділянку придбав у ОСОБА_5 і саме нею було вчинено порушення при приватизації. Частина приватизованої ОСОБА_5 земельної ділянки розташована під кімнатою, що належить їй. Оскільки врегулювати це питання мирним шляхом не представилося можливим, вона звернулася за захистом своїх прав з вказаним позовом, який просить задоволити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному об'ємі підтримав позовні вимоги, позов вважає обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Пояснив, що його довіритель є власником 7/9 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а власником інших 2/9 частин цього ж будинку є відповідач ОСОБА_3 Право власності на свою частину будинку та на земельну ділянку, на якій розташований будинок, останній набув шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_5, яка і здійснила акт приватизації земельної ділянки. Було проведено судово-будівельну експертизу, висновок якої підтверджує, що 11 кв.м земельної ділянки, виділеної у власність ОСОБА_5, розташовані під кімнатою позивача. Також було виявлено що позивачу мало б бути виділено один метр земельної ділянки від стіни, для її обслуговування. Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, уклавши договір купівлі-продажу, тому і ставиться питання про визнання недійсним цього договору. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не отримував, тобто ця угода є незареєстрованою, а тому останній і не набув право власності на земельну ділянку. Оскільки позивач при зверненні до суду понесла певні судові витрати, просить суд стягнути на користь позивача з відповідача вищевказані витрати згідно наданих квитанцій.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає, оскільки вони обидва набули право власності від попередніх власників, на сьогоднішній день не можливо вирішити ці питання. Вважає, що в задоволенні позову також необхідно відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності і не ставиться питання про його поновлення. Не розуміє, чому позивач не зверталася до суду, чи до попередніх власників з приводу розподілу та приватизації, а повністю погодилася на придбання будинку та земельної ділянки. Вважає, що позивач не довела своїх позовних вимог, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вважає, доводи викладені у позовній заяві, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Попередні власники домоволодінь та земельної ділянки дійшли між собою згоди, рішення міської ради не оскаржували. У позивача та відповідача при купівлі земельних ділянок не виникало ніяких питань з приводу розподілу та приватизації. Вважає, що позивач не може оскаржувати рішення щодо приватизації земельної ділянки, оскільки вона не є стороною приватизації. На його думку вказані позивачем позовні вимоги не можуть бути розглянуті в одному провадженні, а також позивачем пропущено строк позовної давності, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Уманської міської ради в Черкаській області в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких позовні вимоги не визнають, вважають, що при прийнятті оспорюваного рішення вимоги ЗК України були дотримані в повній мірі, що свідчить про відсутність підстав для визнання рішення незаконним та його скасуванню, всупереч позиції позивача. Нормою ст. 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку. Позивачем обраний спосіб захисту абсолютно необґрунтований, оскільки з наявних матеріалів не вбачається мети, з якою суд може застосувати передбачений п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України. Суд може визнати незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання недійсним акту є не тільки не відповідність його чинному законодавству, але й порушення, у зв'язку з цим, прав та охоронюваних інтересів позивача. На їх думку, позивачем за допомогою належних засобів доказування не доведено невідповідність рішення Уманської міської ради вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з цим його законних прав, свобод та інтересів. Також вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є відмовою у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 та представник управління Держземагенства в Уманському районі Черкаської області в судове засідання не з'являвся, про розгляд справи повідомлені своєчасно, про причини неявки суду не повідомляли.

Згідно витягу Уманського виробничого підрозділу Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за № 2674745, виданого 27 січня 2004 року, ОСОБА_2 є власником 7/9 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 331 від 23 січня 2004 року.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 128992 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0724 га у межах згідно з планом, розташованої по АДРЕСА_1.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 638672, ОСОБА_5 на підставі рішення Уманської міської ради від 11 листопада 2005 року № 3.3-53/4 є власником земельної ділянки площею 0,0241 га, розташованої по АДРЕСА_1.

Згідно витягу Уманського виробничого відділку КП «ЧООБТІ» за № 17276550 від 04 січня 2008 року ОСОБА_3, на підставі договору дарування 1-2957 від 11 липня 2007 року, є власником 2/9 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування, укладеного 11 липня 2007 року, посвідченого Копиловим В.І. державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2959, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар земельну ділянку розміром 220 кв.м, надану для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 241 кв.м, надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно висновку експерта № 35/буд, складеного 27 грудня 2011 року, розмір земельної ділянки, розташованої, яку необхідно передати у спільну часткову власність співвласникам будинку по АДРЕСА_1 для обслуговування частини стіни житлового будинку співвласником ОСОБА_2 та забезпечення проходу співвласнику ОСОБА_3 становить 8 кв.м. Під час проведення експертизи та дослідження державних актів на земельну ділянку експертом виявлена невідповідність між державними актами та виявлено, що в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131 від 20.02.2006 року, виданому на ім'я ОСОБА_5 включена частина земельної ділянки під частиною кімнати житлового будинку, що належить ОСОБА_2

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи та вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також згідно ч. 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно ч. 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 по 7/9 та 2/9 частин відповідно кожен. Вказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, яка приватизована попередніми власниками. Одним із попередніх власників є ОСОБА_5, яка приватизовану земельну ділянку подарувала відповідачу ОСОБА_3, уклавши договір дарування. Експертом ТОВ Контакт-Сервіс 27 грудня 2011 року було складено висновок № 35, згідно якого під час проведеного обстеження та дослідження державних актів на земельну ділянку експертом виявлена невідповідність між державними актами, тобто державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131 від 20 лютого 2006 року виданий на ім'я ОСОБА_5 (площа земельної ділянки 0,0220 га (220 кв.м) для обслуговування житлового будинку, вказана земельна ділянка на час проведення експертизи належить ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 11 липня 2007 року) не відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 128997 від 07 червня 2004 року, виданому на ім'я ОСОБА_2 Частина земельної ділянки під частиною кімнати житлового будинку, що належить ОСОБА_2 та вказана в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 128997 від 07 червня 2004 року виданому на ім'я ОСОБА_2, вказана також а державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 869131 від 20 лютого 2006 року виданому на ім'я ОСОБА_5, тобто частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, передана у власність ОСОБА_5 та в свою чергу у власність ОСОБА_3

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Уманської міської ради ІV скликання 53 сесії від 11 листопада 2005 року № 3.3-53/4, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131, виданий 20 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_5, договір дарування земельної ділянки площею 220 кв.м передану для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, мають бути визнані недійсними.

Також на думку суду, відповідач має відшкодувати позивачу витрати, понесені останньою під час звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним рішення Уманської міської ради ІV скликання 53 сесії від 11 листопада 2005 року № 3.3-53/4 про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 220 кв.м для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 (пункт 7.269 рішення).

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 869131, виданий 20 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010677900235.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 220 кв.м передану для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 186 гривень 50 копійок, витрати за проведення судово-технічної експертизи в розмірі 2700 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Б. Коваль