ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/29133/14 30.12.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В..

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін: без виклику сторін,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до суду до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі №910/29133/14, залучено до участі у справі третіх осіб та призначено її до розгляду на 29.01.2015 року.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» до суду подано заяву про забезпечення позову.

Суд, розглянувши подану 25.12.2014 заяву про забезпечення позову, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» у межах заяви про забезпечення позову, просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, зареєстрованого в реєстрі за №4051 від 04.12.2014, про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим №58,59 та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 30.09.2014 за реєстровим №4948. Крім того, позивачем зазначено, що вчинення виконавчою службою дій по виконанню спірного виконавчого напису призведе до відчуження майна позивача, і у випадку задоволення позовних вимог рішення суду не можливо буде виконати та відновити порушені права позивача у справі.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 , як встановлено статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Як зазначив Верховний суд України в узагальненні судової практики "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007 року, господарським судам слід мати на увазі, що співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, про що також зазначено в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.11.2001 у справі за позовом до Акціонерного товариства відкритого типу "Ексімнафтопродукт".

Предметом позову у даній справі є визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису від 04.12.2014, реєстраційний №4051.

Як зазначалось вище, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису від 04.12.2014, реєстраційний номер 4051.

З приписів Закону України "Про нотаріат" вбачається, що у разі вчинення нотаріусом виконавчого напису всупереч приписам законодавства, такі дії нотаріуса оскаржуються до суду і в такому випадку вчинений нотаріусом акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Приймаючи до уваги, законодавчо визначені наслідки визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (дія нотаріуса), та той факт, що на момент порушення справи відповідачем вчинюються дії по виконанню виконавчого напису, про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування якого просить позивач, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призводять до втручання у звичайну господарську діяльність відповідних осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

На думку суду, у випадку вчинення дій органами державної виконавчої служби щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно позивача за спірним виконавчим написом, вирішення спору по суті у даній справі стане неможливим, оскільки виконавчий напис буде вже виконаним, відповідно предмет спору відсутнім, тому захист прав позивача у визначений ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб буде неможливим.

Крім того, виконання рішення суду, у разі задоволення позову, також буде неможливим, оскільки повернення предмету лізингу органами державної виконавчої служби в примусовому порядку за спірним виконавчим написом, унеможливить виконання рішення суду про визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він буде вже фактично виконаним (відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р. у справі № 38/51, щодо якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.08.2008 р. було відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Суд також зазначає, що зупинення виконання виконавчого напису у виконавчому провадженні, не може призвести до порушення майнових інтересів відповідача, оскільки майно - предмет іпотечного договору залишається під арештом.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

З метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, зареєстрованого в реєстрі за №4051 від 04.12.2014, про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим №58,59 та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 30.09.2014 за реєстровим №4948.

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень та її оскарження не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 30.12.2015 року.

Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, 17; ідентифікаційний код 13669489).

Боржником за даною ухвалою є:

- Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (01001, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714);

- Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, 73; ідентифікаційний код 37471975).

Копію ухвали направити сторонам у справі у порядку статті 87 ГПК України.

Ухвала підлягає оскарженню у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя К.В. Полякова