Справа № 455/1037/14-к Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Провадження № 11-кп/783/683/14 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої - судді Маліновської-Микич О.В.,
суддів Макойди З.М., Олексієнко М.Ю.,
при секретарі Луціву М.С.,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12014140320000303 за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Львівської області Поліщука В.П. на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року про обвинувачення,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Добромиль Львівської області, проживаючої АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз 28.03.2014 року Старосамбірським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 60 годин громадських робіт,
- за ч. 2 ст. 389 КК України,
з участю прокурора Добровольського П.О.,
обвинуваченої ОСОБА_2,
встановила:
Цим вироком, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначено їй покарання у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуте покарання за вироком Старосамбірського районного суду від 28.03.2014 року, остаточно призначивши їй покарання у виді одного року сім із половиною днів обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що будучи 28.03.2014 року засудженою Старосамбірським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 60 годин громадських робіт та ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, а також попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, отримала скерування Старосамбірського РП Старосамбірського MB КВІ УДПтСУ у Львівській області до Хирівської міської ради для відбуття призначеного покарання, яке зобов'язана була відбувати з 26 травня 2014 року, проте згідно з відомостями Хирівської міської ради до 05.06.2014 року жодного разу не з'явилася на роботу та не відпрацювала 60 годин. Крім того, ОСОБА_2, будучи 05.06.2014 року повторно письмово попередженою на підставі ч. 1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України про недопустимість порушення порядку та умов відбування покарання та кримінальну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 389 КК України, на протязі червня 2014 року продовжила ухилятися від відбування громадських робіт.
Дії ОСОБА_2 по ухиленню від відбування покарання у вигляді громадських робіт, визначених вироком суду від 28.03.2014 року кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник прокурора прокуратури Львівської області Поліщук В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такий з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. ст. 71,72 КК України обвинуваченій призначити покарання у вигляді одного року сім днів обмеження волі.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 2 ст. 65 КК України і безпідставно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, звільнивши її фактично від відбування покарання, визначеного за сукупністю вироків (ст. 71 КК України), при цьому, останній за попереднім вироком (вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.03.2014) було призначено покарання, яке належало відбувати реально.
Звертає увагу, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 73 КК України, де зазначено, що при заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків у днях, натомість судом при застосуванні ст. 71 КК України обвинуваченій ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у вигляді 1 року 7 з половиною днів обмеження волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задоволити, обвинувачену, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задоволити частково з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочинного діяння та правильність її кваліфікації в апеляційній сказі не оспорюється, та на думку колегії суддів, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 389 КК України є вірною.
Щодо покарання ОСОБА_2, з яким сторона обвинувачення не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України було враховано обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо, є одинокою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - судом встановлено не було.
За змістом ст. 75 КК України засуджений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку зазначені в ст. 75 КК України обставини.
Саме з урахуванням цих обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання й на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладеними на неї передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків.
На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання є обґрунтованим, необхідним для можливого перевиховання обвинуваченої, профілактики та попередження вчиненнях нових злочинів, що відповідає тяжкості злочину та характеризуючим даним про особу обвинуваченої.
Відповідно до положень ст. 73 КК України, строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Однак, при призначенні остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, судом першої інстанції порушено вимогу щодо обчислення строків. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України та призначено їй покарання у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуте покарання за вироком Старосамбірського районного суду від 28.03.2014 року, остаточно призначивши їй покарання у виді одного року сім із половиною днів обмеження волі. Таке призначення покарання суперечить положенню ст. 73 КК України, яка не передбачає обчислення строків покарання неповними днями. Наведене указує на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора відносно невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої не підлягають до задоволення, лише щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу, тому вирок підлягає зміні в частині призначення покарання із застосуванням положення ст. 71 КК України, та приведення його у відповідність до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу заступника прокурора прокуратури Львівської області Поліщука В.П. - задоволити частково.
Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 в частині призначення покарання із застосуванням положення ст. 71 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 389 КК із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді 1 /одного/ року 7 /сім/ днів обмеження волі.
В решті вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 вересня 2014 року залишити без змін.
Судді:
Маліновська-Микич О.В. Олексієнко М.Ю. Макойда З.М.