У Х В А Л А

Справа № 183/8188/14-ц

№ 2-з/183/113/14

29.12.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк В.В,

при секретарі Тен І.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за оренду майна.

Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, а саме, Toyota Land Cruiser № НОМЕР_1 2000 року випуску, та квартиру розташовану за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, 146/134.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Сторони, у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, в судове засідання не викликалися, у зв’язку з чим, на підставі ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали позову, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову. Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Як дає роз’яснення Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (а.с.4 Постанови).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, адже позивач не надає суду доказів того, що вищевказане нерухоме й рухоме майно належить відповідачу ОСОБА_2 (окрім свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), не надано доказів того, що відповідач може відчужити дане майно і у зв’язку з цим може утруднитися виконання рішення суду в разі задоволення позову. Також, суду не надано доказів вартості даного майна, що позбавляє суд можливості встановити співрозмірність заявлених вимог позовним.

Отже, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що подана заява не обґрунтована, не співрозмірна заявленим вимогам, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається на протязі 5 днів до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя В.В. Березюк