ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2006 р. | Справа № 13/189-2492 |
10 год. 00 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Сеник Т.П.
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322
до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільська область, 48300
За участю представників сторін:
позивача: Тиліщак І.М. –дор. №150 від 07.04.2006 р.
відповідача: Гладиш А.С. –довіреність №98 від 06.04.2006 р.
Суть справи:
про скасування податкових повідомлень-рішень №0000072301/0 від 24.05.2006 р. та №0000082301/0 від 24.05.2006 р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: продавці (постачальники) позивача, а саме: ПП „Багро”, ТОВ „Інтеграл”, в свою чергу закуповували мелясу в організацій, які ПДВ в Держбюджет не сплачували, звітність не подавали або подавали з нульовими показниками, місцезнаходження яких не встановлено, а тому за відсутності надмірного поступлення ПДВ в Держбюджет позивач не має права на податковий кредит і відповідно на відшкодування від’ємного значення по сплаченому ПДВ у вартості меляси ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл”; податок на прибуток донараховано по тій причині, що у взаємостосунках з ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” по поставці меляси позивач отримав продукцію на суму 94608,17 грн. без наявності товарно-транспортних накладних (ТТН), що унеможливлює включення до валових витрат вартості меляси, оскільки ТТН є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., по результатах якої складено акт №04-23/00375059 від 17.05.2006 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 24.05.2006 р. про донарахування та стягнення 6929,87 грн. ПДВ та 3464,94 грн. санкцій та №0000082301/0 від 24.05.2006 р. про донарахування та стягнення 23650 грн. податку на прибуток та 11115 грн. санкцій.
Як видно з акту перевірки (п. 2.1 стор. 4-6; п. 2.1.2 стор. 6-7; п. 2.1.4 стор. 7), відповідач, в зв’язку з непредставленням позивачем товарно-транспортних накладних на мелясу, отриману від ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл”, зменшив валові витрати позивача на суму вартості меляси –94608,17 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2004 р. –66195,5 грн. та за ІІІ квартал 2005 р. - 28412,67 грн., збільшив на цю суму об’єкт оподаткування та донарахував 23650 грн. податку на прибуток.
Позовні вимоги з приводу донарахованого податку на прибуток та застосованих санкцій підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого:
- отримання, оприбуткування, використання у виробництві та оплата меляси, поставленої (проданої) позивачу ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” підтверджується первинними документами, на що й сам відповідач посилається. Тобто наявність господарсько-фінансових операцій між позивачем та ПП „Багро”, ТОВ „Інтеграл” не спростована і фактичні витрати по придбанню меляси (94608,17 грн.) позивач поніс, що відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дає йому право включити вартісні показники у валові витрати.
Обмежене трактування відповідачем п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, яке безпідставно поширене ним на право включення у валові витрати вартості отриманої меляси, розмір якої та сплата якої підтверджує й сам відповідач, фактично стосується транспортування, яке оформляється товарно-транспортними накладними і разом з шляховими листами підтверджувало б транспортні видатки, по яких фактично спору немає і по яких в акті перевірки взагалі мова не йде. Тобто висновки відповідача нелогічні і не мають причинного зв’язку з дійсністю.
Як видно з акту перевірки (п.2.2 стор. 7-14), відповідач провів донарахування ПДВ та стягнення санкцій по тій причині, що: податкові накладні на мелясу, отримані позивачем від ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл”, завірені факсимільним підписом директора постачальників, що, на його думку, є порушенням ч.3 ст. 207 ЦК України та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 р. за №233/2037; ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” придбали мелясу у постачальників, які звіти не подавали, або подавали з нульовими показниками, деяких з них місцезнаходження невідоме, ПДВ в Держбюджет не сплачували тощо; позивачем ТТН не представлені.
Позовні вимоги з приводу донарахування ПДВ та стягнення санкцій підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого:
- проводячи донарахування 6929,87 грн. ПДВ та стягнення 3464,94 грн. санкцій відповідач не обґрунтував проведення таких наслідків. Адже згідно Закону України „Про податок на додану вартість” та Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 р. та зареєстрованої в Мінюсті України 23.03.2001 р. за №268/5459, наслідки різні: - що у випадку завищення податкового кредиту, що призвело до зменшення зобов’язання і не поступлення в Держбюджет податку; що у випадку завищення податкового кредиту, але не потягло за собою несплату податку до Держбюджету, а збільшило від’ємне значення, яке також не відшкодоване;
- стаття 207 ЦК України, на порушення якої посилається відповідач, ставить вимоги до форми правочину, яким податкова накладна не являється, а є первинним документом, тобто згідно п/п 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрований в Мінюсті України 23.06.1997 р. за №233/2037 не позбавляє доказової сили первинний документ, завірений факсимільним підписом.
- матеріалами перевірки не доведено, що постачальники меляси –ПП „Багро”, ТОВ „Інтеграл” не сплатили ПДВ до Держбюджету, а довільне трактування відповідачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” про залежність права на податковий кредит позивача від податкових зобов’язань, невиконаних чи виконаних продавцями меляси, скільки б їх не було, до придбання позивачем цієї меляси недоречне й до уваги не береться.
- непредставлення товарно-транспортних накладних, як підстава констатації відсутності права на податковий кредит, з вищевикладених причин також недоречна через відсутність причинного зв'язку.
На підставі вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та базуються на чинному законодавстві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п.6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення) №0000072301/0 та №0000082301/0 від 24.05.2006 р.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі ”04” липня 2006 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник