ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" липня 2006 р. | Справа № 13/190-2493 |
16 год. 00 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Сеник Т.П.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільський міський ринок”, вул. Живова,9, м. Тернопіль
до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
За участю представників сторін:
позивача: Муха Л.С. –довіреність № б/н від 29.06.2006 р.
Вдовиченко Н.Ф. –довіреність № б/н від 29.06.2006 р.
відповідача : Полівчак С.С.- довіреність № 15500/7/10-015 від 16.03.2006 р.
Мудь О.Ф.- довіреність № 39088/7/10-015 від 30.06.2006 р.
Суть справи:
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000832304/0/31888 від 29.05.2006р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що: матеріалами перевірки встановлено заниження валового доходу за рахунок зменшення його на амортизаційні відрахування, які позивач не вправі був застосовувати в податковому обліку, оскільки орендовані основні фонди йому у власність не перейшли, він їх не придбавав, в оренді має не цілісний майновий комплекс, а окреме визначене майно (нежитлові приміщення), а тому донарахування податку на прибуток є правомірним.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки передбачені ст. ст. 49, 51, 130 КАС України.
В засіданні оголошувалась перерва до 07.07.2006 р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування та заперечення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р. на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, по результатах якої складено акт № 10683/23-422/14029504 від 18.05.2006 р. та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000832304/0/31888 від 29.05.2006 р. про донарахування та стягнення 21 887 грн. податку на прибуток та 10943,5 грн. санкцій.
Як видно з акту перевірки, відповідач встановив, що на балансі позивача знаходиться державне майно залишковою вартістю 914 539,52 грн. (станом на 01.01.2004 р.) та 869 591,07 грн. (станом на 01.01.2005 р.), яке позивачем орендується у власника –Тернопільської міської ради і проводиться нарахування амортизаційних відрахувань, на які зменшується оподатковуваний прибуток. А оскільки позивач не поніс витрати з придбання або виготовлення орендованого державного (комунального) майна, то відповідно він має право нарахувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку (стор. 13 акту). А тому порушено п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто завищено амортизаційні відрахування на 87 549 грн. і занижено податок на прибуток за 2004 р. на 11237 грн. та за 2005 р. на 10650 грн. (стор.14 акту).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що: цілісний майновий комплекс Тернопільського ринку знаходиться в нього на балансі, що підтверджується договорами оренди як нерухомого майна (будівель), так і закріпленої земельної ділянки; власник –Тернопільська міська рада не обліковує на своєму балансі це майно і не нараховує амортвідрахування, відрахування яких взагалі є обов’язковим, а оскільки амортизаційні відрахування залишаються у розпорядженні балансоутримувача (орендаря) і використовуються на відновлення орендованих основних фондів, що прямо передбачено договорами оренди, зменшення на ці відрахування оподатковуваного прибутку є законним. Крім того, суми амортизаційних відрахувань не можуть вилучатись до бюджету і не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків (п/п 8.3.1 п.8.3 ст. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого:
- в порушення вимог п.1.7 розділу 1., п/п 2.3.2 п.2.3 розділу 2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. та зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005 р. за №6/31-92, відповідач необ’єктивно виклав правопорушення та не обґрунтував порушення з посиланням на порушені норми закону. Так, посилаючись в акті перевірки на те, що позивач не поніс витрат на придбання або виготовлення орендованого державного (комунального) майна, відповідач констатує, що орендар не вправі амортизаційні відрахування відносити на зменшення оподатковуваного прибутку з посиланням на п/п 8.1.1; 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Разом з тим вказані норми не містять вказівки, що амортизаційні відрахування проводяться лише тими платниками, які безпосередньо понесли витрати на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів тобто власниками. Пункт 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також не містить якихось обмежень при зменшенні скоригованого валового доходу на суму амортвідрахувань. Амортизаційні відрахування нараховуються або не нараховуються. Правомірність нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди взагалі підтверджує й сам відповідач (стор. 13 акту), однак робить нелогічний висновок про неправомірність цього у податковому обліку, який суд оцінює критично.
- враховуючи, що рішення органів ДПС про донарахування та стягнення приймається лише за результатами розгляду матеріалів перевірки (акт), в яких чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказанням пунктів, статей, суду для оцінки законності дій відповідача достатньо було б дослідити матеріали перевірки (акт), що з вищевикладеного зроблено. Разом з тим, суд вважає за можливе оцінити й ті обґрунтування в запереченнях, які не містяться в акті перевірки.
- посилання відповідача про оренду не цілісного майнового комплексу, а окремо визначеного майна (нежилих приміщень), спростовується хоча б тим, що згідно договору №1 від 01.04.1996 р. позивач отримав в оренду все майно Державно-комунального підприємства „Тернопільський міський ринок” і отримав його на баланс, що підтверджує й сам відповідач (стор.13 акту перевірки), а суттєві зміни в цьому на день перевірки не доведені і не досліджувались. Також у позивача в оренді знаходиться й земля, закріплена за цілісним майновим комплексом, що додатково спростовує посилання відповідача з огляду на правила закріплені в п.1 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
- згідно ст. 23 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, який встановлює правовий статус державного (комунального) майна, його відновлення, збереження, покращення в процесі експлуатації, а не механізм оподаткування, як стверджує відповідач, та договорів оренди, амортизаційні відрахування (що є обов’язковим для всіх суб’єктів незалежно від форм власності) на орендовані цілісні майнові комплекси хоч і залишаються у розпорядженні орендаря, але мають цільове призначення –відновлення, покращення, придбання. При цьому орендовані основні фонди залишаються власністю орендодавця зі всіма придбаннями за рахунок амортизаційних відрахувань, покращеннями, відновленнями.
Таким чином, враховуючи, що крім позивача ніхто балансового обліку майна колишнього державно-комунального підприємства „Тернопільський міський ринок”, що є власністю Тернопільської міської ради, не веде, позивач правомірно нараховує амортизаційні відрахування і на них зменшує скоригований валовий дохід. Крім того, згідно п/п 8.3.1; п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суми амортизаційних відрахувань не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків.
Таким чином, висновки відповідача необ’єктивні, помилкові, а дії по донарахуванню та стягненню незаконні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, базуються на чинному законодавстві та підтверджені матеріалами справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000832304/0/31888 від 29.05.2006 р.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 12 липня 2006 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник