Справа № 2а -24763/08
Категорія 46
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 грудня 2008 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки, -
ВСТАНОВИВ:
23.10.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилався на наступне. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. У порушення даної норми за період з 2003 по 2007 роки щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася йому в розмірах, менших за встановлений законом. Він звернувся до УПСЗН Перевальської РДА Луганської області з заявою про виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, в чому йому було відмовлено. Вважає таку відмову неправомірною. Просить визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі у виплаті йому недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Перевальському районі на його користь недоотриману суму разової грошової допомоги на 2003-2007 роки у розмірі різниці між 5 мінімальними розмірами заробітної плати, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та фактично отриманою сумою.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачеві передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Але згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ч. 2 ст. 4
Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Законів України про державний бюджет. На виконання цих законів, згідно постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення з 1996 по 2004 роки виплачувалася інвалідам 1 та 2 групи у розмірі 26, 70 грн. Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок ЧАЕС», компенсація інвалідам 1 та 2 групи виплачується у розмірі 120 грн. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 10.07.1996 року (арк. справи 7).
Згідно довідки МСЕК за № 029781 позивачеві встановлено другу групу інвалідності з 13.11.2001 року безстроково (арк. справи 8).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: в 2003 році - 185 грн.; в 2004 році - 205 грн., в 2005 році - 290 грн., в 2007 році - 420 грн. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Вимога позивача про визнання неправомірною відмови відповідача в перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення у 2003 році, та зобов'язання виплатити недоотриману суму допомоги на оздоровлення в розмірі різниці між 4 мінімальними заробітними платами та фактично отриманою сумою за 2003 рік, є необгрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року №256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постановою КМУ від 29.10.2003 року №1687 були внесені зміни до вищевказаної постанови КМУ від 04.03.2002 року №256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року №279 - VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова КМУ від 29.10.2003 року №1687 була опублікована 14.11.2003 року в Офіційному віснику України №44.
Таким чином, у 2003 році відповідачем не виплачувалася позивачу щорічна допомога на оздоровлення правомірно, оскільки функції по нарахуванню та виплаті такої допомоги були набуті відповідачем лише 14.11.2003 року.
28.08.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки.
Однак, у перерахунку та виплаті недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення позивачеві було відмовлено, проти чого не заперечує відповідач.
Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної держаної адміністрації Луганської області щорічну грошову допомогу на оздоровлення у 2003 році - 26, 70 грн., у 2004 році - 26, 70 грн., у 2005 році -120 грн., у 2006 році - 120 грн., у 2007 році - 120 грн.
Дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів II групи (1 категорія) в 26, 70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи (1 категорія) - 26, 70 гривень та з 2005 р. 120 грн. відповідно.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005 та 2007 роки, а не постанови № № 836, 562.
На підставі пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період 2004, 2005 р. та за 2007 р. слід визнати неправомірними та зобов'язати відповідача провести виплату суми недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної держаної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 роки неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної держаної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007 роки.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрутованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.