ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2014 року № 826/15522/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

проскасування податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2014 року № 133226552207, № 133326552207, № 133426552203, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 жовтня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (далі - ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2014 року № 133226552207, № 133326552207, № 133426552203, прийнятих Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений господарський договір з суб'єктом господарювання: ТОВ «Аргадон» відповідає вимогам чинного законодавства. На виконання умов договору були належним чином оформлені та підписані накладні на поставку товару та податкові накладні, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між ним та вказаним контрагентом.

Також позивач вважає, що винесенні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач наголошує, що укладений ним договір та складені на підтвердження його виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства.

На переконання позивача, досліджені під час перевірки, проведеної відповідачем, фактичні обставини проведення господарських операцій між ним та ТОВ «Аргадон» за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., досліджені не в повному обсязі.

Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу, як на доказ невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльної позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність, на наявність матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000060, а також на свідчення директора контрагента позивача, не підтверджених іншими об'єктивними документальними доказами у судовому або кримінально-процесуальному провадженні (наприклад вирок суду) не можуть використовуватися під час перевірок, які проводяться контролюючими органами, як безапеляційні докази.

Позивач вказує на те, що відповідачем доводи стосовно незаконної діяльності ТОВ «Аргадон», здійснюваної з метою мінімізації податкових зобов'язань позивача, яка має ознаки злочину, повинні обґрунтовуватись належними засобами, якими в розумінні кримінально-процесуального законодавства України є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Позивач вважає, що відповідач при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і суб'єктивно, однобічно та необґрунтовано здійснив донарахування.

Крім того, позивач вказує на презумпцію правомірності рішень платника податків, за приписами якої, відомості, що містяться в первинних бухгалтерських документах та податковій звітності позивача є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин, на переконання позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість у травні 2013 р. - жовтні 2013 р. та податку на прибуток підприємств за 2013 р. визначені ним на підставі наявних в нього первинних документів обґрунтовано та правомірно, а висновки контролюючого органу в акті перевірки від 09.09.2014 р. № 843/26-55-22-07/37142199 є необґрунтованими та упередженими щодо платника податків.

Крім того, позивач стосовно визначення суми податкового зобов'язання з екологічного податку вказує на помилковість висновку відповідача, оскільки на підприємстві позивача відбулось списання працюючих ртутних люмінесцентних ламп зі складу в подальше використання (в світильники торгівельних залів трьохповерхового магазину площею близько 2 800 кв.м.).

З підстав того, що люмінесцентні лампи, списані зі складу позивача в торгівельні зали для подальшого використання, не втратили своїх споживчих властивостей, останні не є відходами, а отже, вимоги ст. ст. 249, 250 Податкового кодексу України суб'єктом господарювання порушені не були.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 133226552207, № 133326552207, № 133426552203 від 26.09.2014 р. є такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000060 невстановлені особи, діючи за попередньою змовою створили на території м. Донецька ряд суб'єктів господарської діяльності (у т.ч. ТОВ «Аргадон») з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг.

В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 (директор та засновник контрагента позивача) ТОВ «Аргадон» не реєстрував; на протязі 2013-2014 рр. відповідно до податкової звітності у ТОВ «Аргадон» відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що підтверджує факт відсутності реального здійснення фінансово-господарської діяльності.

А тому, позивач за рахунок проведення псевдорозрахункових операцій з вказаним контрагентом, незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства, що свідчить про правомірність збільшення такому платнику податків сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Стосовно визначення суми податкового зобов'язання по екологічному податку, відповідач вказує на те, що у періоді що перевірявся, ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» розміщувало (тимчасово зберігало на власній території) відходи, а саме люмінесцентні та інші ртутновміщуючі лампи.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що договори на видалення та утилізацію відходів та акти прийому-передачі відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп у підприємства відсутні.

Відповідач зазначає, що оскільки платником податків за IV кв. 2012 р., за II кв. 2013 р. було списано 311 шт. люмінесцентних ламп, останній повинен був задекларувати екологічний податок у загальній сумі 15 365,34 грн., а тому, на переконання відповідача, визначення суми податкового зобов'язання по екологічному податку є правомірним.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 29.10.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37142199) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.06.2010 р. за № 10701020000040306. Вказане товариство розташоване за адресою: 01011, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 27.

ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.06.2010 р. за № 56516. Станом на дату підписання акта перевірки суб'єкт господарювання знаходився на обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200070435 від 01.10.2012 р. ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» є платником податку на додану вартість з 01.10.2012 р. (індивідуальний податковий номер 371421926553).

В період з 22.07.2014 р. по 02.09.2014 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ», код за ЄДРПОУ 37142199 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 р. (далі - Акт № 843/26-55-22-07/37142199).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 236 062 грн., у т.ч. за 2013 р. - 4 236 062 грн.;

- ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5 758 569 грн., у тому числі за травень 2013 року в сумі 499 103 грн., за червень 2013 року в сумі 566 613 грн., за липень 2013 року в сумі 915 889,75 грн., за серпень 2013 року в сумі 961 937,72 грн., за вересень 2013 року в сумі 709 492,54 грн., за жовтень 2013 року в сумі 623 834,52 грн., за листопад 2013 року в сумі 636 515,95 грн., за грудень 2013 року в сумі 845 182,37 грн.;

- ст. 249 розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за 4 кв. 2012 р., за 2 кв. 2013 р. по екологічному податку в сумі 15 365,34 грн.;

- ст. 250 розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), встановлено неподання розрахунку по екологічного податку за 4 кв. 2012 р., за 1-4 кв. 2013 р.

16 вересня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 843/26-55-22-07/37142199.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 23.09.2014 р. № 47404/10/26-55-22-07-10, висновки, викладені в акті № 843/26-55-22-07/37142199 залишено без змін.

26 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 133226552207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 8 637 854 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 5 758 569 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 879 285 грн.

26 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 133326552207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 6 354 093 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 236 062 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 118 031 грн.

26 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 843/26-55-22-07/37142199 від 09.09.2014 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 133426552203, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення ст. 249, ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 20 056,67 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 15 365,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 691,33 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України вказується, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Також, згідно з ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтями 249 та 250 ПК України визначені порядки обчислення податку та подання податкової звітності та сплати податку.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на підставі направлень від 22.07.2014 р. № 1520/26-55-22-07, № 1521/26-55-22-07, № 1522/26-55-22-07, № 1523/26-55-22-07, № 1647/26-55-22-03, № 760/26-55-17-02 та наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.07.2014 р. № 2040, виданих відповідачем, було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ», код за ЄДРПОУ 37142199 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що підприємством позивача до складу собівартості придбаних (виготовлених) та фактично реалізованих товарів безпідставно включено витрати з придбання одягу в ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997) на суму 22 295 061 грн.

Так, 16.04.2013 р. між ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» та ТОВ «Аргадон» був укладений Договір поставки товару № 13/05 (далі - Договір № 13/05).

На виконання умов Договору № 13/05 ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» отримано від ТОВ «Аргадон» товари (одяг в асортименті) (які включено до собівартості) по накладним, в яких в графі підпис і прізвище особи, яка виписала накладну, зазначено ОСОБА_2

Відповідно до п. 2 Договору № 13/05 «Умови поставки»: «… Поставка товару здійснюється на умовах DDP, згідно якого продавець доставляє товар у розпорядження покупця у вказаному місці призначенні…».

Розрахунки між підприємствами за вказані операції проведені в безготівковій формі з розрахункового рахунку ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» № 260072007201 відкритого в ПАТ «Інтеграл-банк» МФО 320735 на розрахунковий рахунок ТОВ «Аргадон» № 260006042210001 відкритого в Київській філії «КБ «Південкомбанк» МФО 355946.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за даними операціями ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» по відносинах з ТОВ «Аргадон» станом на 31.12.2013 р. обліковувалась кредиторська заборгованість в сумі 7 304 819,56 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, в ході перевірки було використано: постанову старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України старшого лейтенанта міліції Яковлєва С.О. від 02.07.2014 р. стосовно проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (код ЄДРПОУ 37142199) за період 2012-2014 років з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997); протокол допиту свідка ОСОБА_4 відібраного 25.06.2014 р. в м. Києві; протокол допиту свідка ОСОБА_1 відібраного 03.03.2014 р. в м. Білозерському.

З аналізу постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 02.07.2014 р. вбачається, що Головним слідчим управлінням МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000060 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України; за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ч. 2 ст. 209 КК України.

Листом від 02.07.2014 р. № 13/2/3-12131 надано копію витягу з кримінального провадження № 12014000000000060, з якого вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012-2014 років невстановлені особи, діючи за попередньою змовою в порушення ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» створили на території міста Донецька ряд суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) (у т.ч. ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997) з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, документальне оформлення безтоварних операцій та протягом 2013-2014 років здійснюють таку незаконну діяльність.

Крім того, впродовж 2013-2014 років, невстановлені особи за попередньою змовою, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - створення зазначених вище фіктивних підприємств, здійснювали фінансові операції з коштами, які надходили на рахунки зазначених підприємств від підприємств реального сектору економіки за начебто виконані роботи (послуги), які фактично ними не виконувались, з метою виводу грошових коштів у тіньовий контрольований державою обіг та їх легалізацію, вчинили фінансові операції по перерахуванню коштів на рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності та переведення їх в готівку.

Дії невстановлених осіб, які використовуючи підконтрольні їм фіктивні підприємства та здійснюючи незаконну діяльність кваліфіковано за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України даний злочин є особливо тяжким злочином.

Ураховуючи встановлені обставини, в ході досудового слідства в кримінальному провадженні з метою недопущення втрат Державного бюджету України в Державній службі фінансового моніторингу України призначено перевірку фінансово-господарської діяльності зазначеної групи фіктивних підприємств.

Також, листом від 02.07.2014 р. № 13/2/3-12131 надано копію протоколу допиту свідка - директора та засновника ТОВ «Аргадон» ОСОБА_1, відібраного 03.03.2014 р. в м. Білозерському.

З аналізу вказаного вище протоколу допиту свідка вбачається, що такий суб'єкт господарської діяльності як ТОВ «Аргадон» ОСОБА_1 не реєстрував, бухгалтерських документів, які пов'язані з діяльністю ТОВ «Аргадон» не вів та не підписував.

Також, в ході досудового слідства було встановлено, що на протязі 2013-2014 років відповідно до податкової звітності у ТОВ «Аргадон» відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності. Відповідно до показників податкової звітності з податку на прибуток на протязі 2013-2014 років - суми амортизаційних відрахувань відсутні. На підприємстві в період з 2013 р. по квітень 2014 р. доходи отримували лише директори, на посаду головного бухгалтера підприємства ніхто не призначався, згідно поданої податкової звітності посада головного бухгалтера нe передбачена, наймані працівники на підприємстві відсутні.

Як наслідок, в ході досудового слідства було встановлено, що виходячи з обсягів задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) - понад 550 000 000 грн., по кожному підприємству, одна особа фактично не могла здійснювати задекларований об'єм робіт та постачання товарів.

Водночас, також було встановлено, що ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (код ЄДРПОУ 37142199), за рахунок проведення псевдорозрахункових операцій, незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства, які фактично «купувало» у ТОВ «Аргадон», тим самим, незаконно занижувало розмір податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету Держави, а кошти, які перераховувалися ним в рахунок сплати даних псевдорозрахункових операцій, незаконно обготівковувалися з банківських рахунків та повертались службовим особам ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ».

Взявши до уваги дані з постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 02.07.2014 р. та дані з матеріалів кримінального провадження № 12014000000000060, а також - дані, наведені в АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Аргадон» зареєстровано податкові накладні від постачальників, в яких зазначено номенклатура інша ніж одяг, наприклад: транспортні послуги, запчастини, послуги з технічної підтримки та суборенди обладнання, послуги з підбору персоналу, молоко, токарний станок та ін.

Разом з тим, враховуючи об'єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів, та наданих послуг, відсутність трудових ресурсів, вбачається неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності.

Крім того, податкові накладні, виписані ТОВ «Аргадон», містять коди УКТЗЕД, при цьому, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість та підсистеми «Дані митниці» АІС «Податковий блок», відсутня жодна інформація щодо ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платником податку ТОВ «Аргадон».

За вказаних обставин, відповідач під час перевірки дійшов висновку про завищення суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 22 295 061 грн., у т.ч. за 2013 рік - 22 295 061 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової виїзної перевірки підприємства позивача правомірно були використані дані, викладені в постанові старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України про призначення позапланової документальної перевірки від 02.07.2014 р., винесеної в рамках кримінального провадження № 12014000000000060.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. першою Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

За вказаних обставин, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача, оскільки досліджені докази не дають суду сумнівів стосовно нереальності поставленого товару.

Позивач достатніх та належних доказів у судове засідання не надав, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був постановлений саме цим контрагентом (ТОВ «Аргадон»).

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 133226552207, № 133326552207 від 26.09.2014 р.

Щодо визначення платнику податків суми податкового зобов'язання з екологічного податку в сумі 20 056,67 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у періоді що перевірявся, підприємством позивача на власній території були розміщені (тимчасово зберігались) відходи, а саме: люмінесцентні та інші ртутновміщуючі лампи.

Підприємством позивача на підставі наданих документів за IV кв. 2012 р., за II кв. 2013 р. було списано 311 шт. люмінесцентних ламп.

Договори на видалення та утилізацію відходів та акти прийому-передачі відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп у підприємства відсутні.

Як наслідок, за період, що перевірявся підприємство повинно було задекларувати за IV кв. 2012 р, за II кв. 2013 р. екологічний податок у загальній сумі 15 365,34 грн.

А тому, в порушення приписів п. 249.6 ст. 249, ст. 250 розділу VIII ПК України було встановлено неподання декларацій за 4 кв. 2012 p., 1-4 кв. 2013 p. з екологічного податку, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку за період, що перевірявся, в загальній сумі 15 365,34 грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає визначення платнику податків податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) по екологічному податку обґрунтованим та правомірним.

Разом з тим, судом досліджені надані представником позивача докази, а саме досліджено копію договору поставки № 1 від 30.04.2014 р. та додаток № 1 до договору поставки № 1 від 30.04.2014 р. (специфікація), по умовам якого ТОВ «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (Постачальник) поставив, а ТОВ «ТС ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» (Покупець) прийняв в строк до 30 червня 2014 року та на умовах, визначених вказаним договором, товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені відповідно до Накладної - специфікації (Додаток № 1 до Договору), в якій пунктами №№ 208-212 підтверджується факт продажу люмінесцентних ламп в складі торгового обладнання ТОВ «ТС ГРАНД ГАЛЕРЕЯ».

За даними позивача, відбулось списання працюючих ртутних люмінесцентних ламп зі складу в подальше використання (в світильники торгівельних залів трьохповерхового магазину, площею близько 2 800 кв.м.), що є, на його переконання, звичайною бухгалтерською операцією, а не списанням відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп у відходи, як господарської операції щодо визначення якісного стану ламп, що є позицією відповідача.

Втім, суд не погоджується з таким висновком позивача та вважає договір з додатком № 1 до нього неналежними доказами, оскільки достеменно невідомо які саме лампи були продані підприємством позивача ТОВ «ТС ГРАНД ГАЛЕРЕЯ»; кількість їх, що зазначена в специфікації (пункти №№ 208-212), складає 170 шт., натомість відповідачем вказано на списання 311 шт. люмінесцентних ламп.

Крім того, перевіряємий період, за який було встановлено розміщення позивачем на власній території відходів, а саме: люмінесцентних та інших ртутновміщуючих ламп, був період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., а продаж люмінесцентних ламп згідно Договору поставки № 1 відбувся в 2014 році.

Також, направлена на адресу суду електронним зв'язком копія акту на списання товарів № 25 від 30.06.2013 р., в якому міститься перелік ламп (лампи галаг., лампи дзерк., лампи мет. гал.), що були списані зі складу та видані для використання в торгових залах, як доказ, що на думку позивача підтверджує факт списання саме працюючих ламп, не може бути прийнятим судом через невідповідність кількості ламп, що зазначена в акті перевірки та їхньої характеристики.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність визначення платнику податків суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) по екологічному податку та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 133426552203 від 26.09.2014 р.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовими особами суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для їх скасування у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року № 133226552207, № 133326552207, № 133426552203 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 714,90 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ГРАНД ГАЛЕРЕЯ» судовий збір у розмірі 3 714,90 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко