АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -1044/ 2008
Головуючий по 1 -й інстанції Чернюк В.Д.
Суддя-доповідач:Дорош А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2008 року м. Полтава
Колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М. А. Суддів: Карнауха П.М. ., Дорош А.І. при секретарі Гнатюк О.С з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 березня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку та визнання таким, що відбувся договір купівлі-продажу цього будинку визнання права власності на 1/3 частину будинку, реальний поділ будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні жилим будинком і вселення в житло та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 березня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Вселено ОСОБА_1 та неповнолітню ОСОБА_6 в будинок поАДРЕСА_1.
Зобов»язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці ОСОБА_6 користуватися житлом в будинку поАДРЕСА_1.
2
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з кожного по 8, 50 грн. в рахунок понесених судових витрат по оплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
В рахунок відшкодування судових витрат, пов»язаних з розглядом цієї справи, стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету м. Миргорода в рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В рахунок відшкодування судових витрат, пов»язаних з розглядом цієї справи, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь державного бюджету м. Миргород в рахунок оплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 3, 75 грн. з кожного.
В рахунок відшкодування судових витрат, пов»язаних з розглядом цієї справи, стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету м. Миргород на користь державного бюджету м. Миргород в рахунок оплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за відмовленими позовними вимогами 7, 50 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вищевказане рішення місцевого суду в частині відмови у позові про визнання недійсним договору дарування будинку, визнання таким що відбувся договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на 1/3 його частину, виділення реально вказаної частини, визначення порядку користування земельною ділянкою, стягнення судових витрат 120 грн. та витрат на експертизу 763 грн., 762, 72 грн. - скасувати та постановити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, зокрема, суд прийшов до неправильного висновку щодо надання нею непереконливих доказів недійсності договору дарування будинку, судом дана невірна оцінка доказам, оскільки замість старого будинку на підставі договору про утворення спільної сумісної власності проводилося будівництво нового, факт наявності з чоловіком договору про утворення сумісної власності з його братом підтверджується спільним проживання у будинку після закінчення його будівництва ; суд грубо порушив вимоги ст. 48 ЗУ «Про власність», позбавивши її права власності на 1/3 його частину.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-7 т.1).
Згідно договору дарування жилого будинку від 06.11.2.1997 р. ОСОБА_8подарувала ОСОБА_3, ОСОБА_4жилий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який був зареєстрований у Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації за вказаними особами та записаний в реєстрову книгу № 28 за реєстровим № 269 16.05.2000 р. /а.с. 140/.
Сторонами по справі не було оскаржено судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення її та неповнолітньої дочки у спірне житло, усунення перешкод у користуванні ним та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення.
3
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування будинку, визнання таким що відбувся договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на 1/3 його частину, виділення реально вказаної частини, визначення порядку користування земельною ділянкою, стягнення судових витрат 120 грн. та витрат на експертизу 763 грн., 762, 72 грн., суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надала суду переконливих доказів того, що договір дарування, укладений між відповідачами по справі ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був мнимою чи удаваною угодою, а тому є недійсним на підставі ст. 58 ЦК України 1963 р. Також не надано доказів того, що в дійсності між вказаними особами відбувся договір купівлі-продажу спірного будинку, що ремонт та перепланування жилого будинку проводився на підставі договору про створення спільної власності, що для набуття спільної власності були витрачені кошти колишнього подружжя, а тому відсутні правові підстави для визнання за нею права власності на 1/3 частину спірного домоволодіння на підставі відповідних норм діючого законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, а також і на встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Як встановила колегія суддів, за договором дарування дарувальником є безпосередньо власник жилого будинку ОСОБА_8, яка померла на час виникнення спору. Твердження позивача ОСОБА_1 про правомірність притягнення до участі у справі її дочки - ОСОБА_5, яка була її представником у договорі і діяла на підставі довіреності, не грунтується на законі та відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_5 не була стороною у спірному договорі і не є належним відповідачем у справі.
Крім цього, як встановила колегія суддів, проведені у домоволодінні перепланування та добудови є самочинними, а тому не можуть бути предметом даного спору про визнання права власності та реального поділу.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат між сторонами проведений у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
4
У ХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.