ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 року Справа № 904/7976/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Жарая К.П.- представник, довіреність №01-42юр/10305 від 02.12.2014р;

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

третьої особи: представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014р. у справі № 904/7976/14

за позовом: Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», м. Харків

до: Управління каналу «ДНІПРО-ДОНБАС» ,м. Дніпродзержинськ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську

про стягнення 75 461,76 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.11.2014 р. у справі № 904/7976/14, яке підписано 26.11.14 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Золотарьова Я.С.), частково задоволено позов акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» м. Харків до Управління каналу «ДНІПРО-ДОНБАС» м. Дніпродзержинськ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську про стягнення 75 461,76 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з Управління каналу ДНІПРО-ДОНБАС Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ на користь Акціонерної компанії "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" м. Харків - пеню у розмірі 4 233,09 грн., 3 % річних у розмірі 10343,34 грн. та судовий збір у розмірі 1 275,29.

В іншій частині позову відмовлено.

09.12.14 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови стягнення 90 % пені в сумі 40 587,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 20 297,34 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а рішення прийняте при невідповідності матеріалам та обставинам справи.

Скаржник вважає, що оскільки договором (зокрема п.6 додатка 2 до договору «Порядок розрахунків) передбачено обов'язок відповідача у разі несвоєчасної сплати нарахувань сплатити позивачу пеню, 3 % річних та інфляційні за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, нарахування пені за день оплати є правомірним та таким, що під лягає задоволенню.

Позивач вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 233 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Судом не досліджено, чи дійсно майновий стан боржника є таким. що не відповідає нормальному рівню фінансування та унеможливлює своєчасне погашення ним заборгованості, а також не взято до уваги, що позивач є енергопостачальною організацією, що доставляє електричну енергію до всіх споживачів та повинен вчасно проводити розрахунки за придбану електричну енергію з ДП «Енергоринок».

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 625 ЦК України., якою встановлено, що боржник при простроченні виконання грошового зобов'язання. На вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем направлялися рахунки на оплату заборгованості по пені, 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, які залишені відповідачем не сплаченими.

Також скаржник вважає, що нарахування індексу інфляції в сумі 20 297,34 грн. є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач звертає увагу на те, що відповідно до рекомендаційного листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», вважається, що сума, внесена за період з 01 по 05 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а сума, внесена в період з 16 по 31 число, розраховується з урахуванням наступного місяця.

Аналогічне положення щодо нарахування індексу інфляції міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. « 01-06/928/2012, де також вказано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Таким чином, позивач вважає, що на суму заборгованості, погашену 27.12.2013р., правомірно застосовано індекс інфляції за грудень 2013 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою з огляду на наступне: затримка з перерахуванням коштів виникла не з вини Управління каналу «ДНІПРО-ДОНБАС», а у зв'язку з політичною обстановкою в Україні. Відповідач зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997р. №524 його віднесено до переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами. Пунктом 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №752-р забезпечено безперебійне постачання електроенергії водогосподарським організаціям, що здійснюють подачу води у маловодні регіони, без застосування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення плати за спожиту електроенергію.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що оплата електричної енергії за договором №76134 була здійснена протягом грудня, тобто того місяця в якому виникло зобов'язання. Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, позивач порушив норми чинного законодавства про захист економічної конкуренції та здійснив нарахування штрафних санкцій з відповідача.

15.01.2015р. Управлінням Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську надані письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа зазначила, що відповідно до ст.ст. 23, 119, 121 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 164, 176 ЦК України органи Державної казначейської служби вживають усіх можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, інших клієнтів, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунка. Органи Казначейства не наділені повноваженнями щодо наповнення бюджету та, відповідно, не несуть відповідальність за наявність (достатність) фінансового ресурсу на оплату відповідних зобов'язань.

Відповідач і третя особа в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні. Неявка представників відповідача і третьої особи не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, який був присутнім у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, матеріалами справи установлено, що між Акціонерною компанією «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (постачальник) та Управлінням каналу «ДНІПРО-ДОНБАС» (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 76134 від 22.01.2007 (а.с.16), який відповідно до пункту 9.11 пролонговано на 2014р.

Згідно до Закону України «Про електроенергію» від 08.06.2000Р. №1812-ІІІ та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до пункту 1 договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 1 додатку № 2 «Порядок розрахунків» розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Відповідно до умов п. 4.2. Додатку до договору (порядок розрахунків) плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання відповідачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ) та інші платежі, перераховуються відповідачем на поточний рахунок позивача. Згідно п. 5 Додатку 2 до договору остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Для проведення остаточного розрахунку відповідач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений відповідачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Пунктом 5 договору встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку.

Відповідно до пункту 5 додатку 3 2 «Порядок розрахунків» споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії, цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

На виконання умов договору позивач у листопаді 2013 здійснив відпуск електричної енергії відповідачу на загальну суму 9 799 630,79 грн.

Рахунки на оплату електричної енергії, спожитої у листопаді 2013 року, були отримані відповідачем 02.12.2013 (а.с. 92).

Повну оплату за використану електричну енергію відповідач здійснив несвоєчасно, а саме остаточний розрахунок здійснено 27.12.2013, що і є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків» споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індекс інфляції.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 44 821,08 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості (27.12.2013) в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, сума пені за період з 10.12.2013 по 26.12.2013 становить 42 330,94 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Господарський суд з власної ініціативи зменшив розмір пені на 90 % від належної до стягнення суми, що становить 4 233,09 грн., посилаючись на те, що відповідач сплатив повністю суму основного боргу. Прострочення склало лише 17 днів; причиною несвоєчасного виконання зобов'язання стало затримка фінансування з Державного бюджету України.

Також, суд першої інстанції врахував і те, що відповідач, відповідно до його Положення, є бюджетною неприбутковою організацією, яка, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує потребу населення і галузей економіки у водних ресурсах.

Зменшуючи розмір пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив майновий стан боржника, чи дійсно майновий стан відповідача є таким, що не відповідає нормальному рівню фінансування та унеможливлює своєчасне погашення ним заборгованості, а також не прийнято до уваги, що позивач є енергопостачальною організацією, яка забезпечує електричною енергією всіх споживачів Харківського регіону та повинен вчасно розраховуватися за придбану електричну енергію з ДП «Енергоринок».

Позивач в апеляційній скарзі зауважує, що заборгованість відповідача ускладнювала фінансове становище позивача та шкодила нормальним розрахункам позивача за придбану на оптовому ринку електричну енергію.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд неправомірно застосував ст. 233 ГК України та неправомірно зменшив пеню на 90%, а тому в цій частині рішення слід змінити і стягнути з відповідача пеню у сумі 42330 грн. 94 коп.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 10 343,34 грн. та інфляційні втрати за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 20 297,34 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 10 343,34 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З розрахунку заборгованості по індексу інфляції (а.с. 15) вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 20297 грн. 34 коп. -індекс інфляції за період з 10.12.2013р. по 27.12.2013р.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до частини 3 пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 20297 грн. 34 коп. -індекс інфляції.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 103-105, ч. 3 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 р. у справі № 904/7976/14 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Управління каналу «ДНІПРО-ДОНБАС» (м. Дніпродзержинськ) на користь Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (м. Харків) 72971,62 грн., з яких заборгованість по пені в сумі 42330,94 грн., заборгованість з індексу інфляції в сумі 20297,34 грн. та 3% річних в сумі 10343,34 грн. та судовий збір в сумі 1459,43 грн.

В решті позову відмовити.»

«Стягнути з Управління каналу «ДНІПРО-ДОНБАС» (м. Дніпродзержинськ) на користь Акціонерної компанії «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (м. Харків) витрати за подачу апеляційної скарги у сумі 729,21 грн.»

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014р.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 16.01.2015р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв