22-ц/775/40/2015(м)
263/11349/14-ц
Головуючий у 1 інстанції Турченко О.В.
Категорія 55 Доповідач Супрун М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Супрун М.Ю
суддів Мироненко І.П., Осипчук О.В.,
при секретарі Бєльченко Б.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2014 року
в с т а н о в и в :
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі: ПАТ "ММК ім. Ілліча") на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2752,20 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, у відшкодування моральної шкоди - 100 грн. В решті позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду змінити та задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт послався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив суму його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому безпідставно врахував істотність суми заборгованості з компенсації та індексації порівняно із середнім заробітком, що не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, вважає, що суд не в повній мірі врахував його моральні страждання, пов'язані з порушенням трудових прав, в результаті чого зменшив суму відшкодування моральної шкоди.
Позивач до суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Новгородська В.В., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 27 грудня 2002 року по 18 жовтня 2012 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча" (а.с. 5).
Згідно рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 01 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПАТ "ММК ім. Ілліча" про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1030,40 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті. (а. с. 7-8).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача, а саме не виплатив належні йому при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а тому дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку він становив у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших обставин справи.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав ОСОБА_1, суд, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, стягнув на його користь моральну шкоду.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Встановивши, що ОСОБА_1 не були виплачені усі належні йому при звільненні суми, а саме індексація та компенсація, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
При цьому правильно обчисливши розмір середнього заробітку, у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та обґрунтовано виходячи з наявності між сторонами спору про розмір сум, належних до виплати при звільненні, суд стягнув на користь позивача середній заробіток з урахуванням спірної суми, на яку ОСОБА_1 мав право, частки, яку він становив у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, що відповідає вищезазначеним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України.
У відповідності з положеннями ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що факт порушення законних прав позивача призвів до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100,00 грн. При цьому визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до вимог закону, врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: