Справа № 740/3739/14 Провадження № 22-ц/795/45/2015 Головуючий у I інстанції - Хандога В. М. Доповідач - Мамонова О. Є.

Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.

суддів: Губар В.С., Позігуна М.І.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: представника позивача Рожка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 8540,43 грн. за кредитним договором № б/н від 30.03.2009 року, яка складається з: 3300 грн. - заборгованість за кредитом; 3217,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1378 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; штрафи - 250 грн. (фіксована частина) та 394,78 грн. (процентна складова). Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.03.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2014 року складає 8540,43 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважає хибним висновок суду, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до умов договору і Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, договір автоматично було пролонговано, а відтак перебіг строку позовної давності на звернення з вимогами до відповідача за вказаним договором ще не розпочався. Також ПАТ КБ „ПриватБанк" посилається на те, що суд першої інстанції порушив приписи ч.3 ст.267 ЦК України та ст.213 ЦПК України, оскільки не мав підстав застосовувати позовну давність, враховуючи, що у справі немає заяви про її застосування, а в ч.11 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" немає жодного посилання на застосування судами позовної давності без заяви сторони у спорі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що відповідно до укладеного договору (заяви) б/н від 30.03.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, базова процентна ставка за кредитом 2-5 % на місяць на залишок заборгованості (а.с.12-13).

Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Цей договір відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг діє протягом 12 місяців з моменту підписання та автоматично пролонгується, якщо жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору.

ПАТ КБ „ПриватБанк" зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 3300 грн.

ОСОБА_2 умови договору щодо повернення кредитних коштів не виконав, в зв'язку з чим станом на 30.06.2014 року утворилась заборгованість в сумі 8540 грн. 43 коп., що складається з: 3300 грн. - заборгованість за кредитом; 3217,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1378 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 394,78 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в ході розгляду справи не заявляв про застосування строку позовної давності, в зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався на п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" в редакції, чинній до 07 лютого 2014 року. Проте, відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07 лютого 2014 року „Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" п.31 викладено у такій редакції: при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.9-11), а також виписці по рахунку, яка надавалась до апеляційного суду, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 30 березня 2009 року складає 8540 грн. 43 коп., з яких 3300 грн. - заборгованість за кредитом; 3217,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1378 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 394,78 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, а тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" на підставі ст.ст. 526, 1054 ЦК України підлягають задоволенню і вказану вище суму належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк".

В зв'язку з задоволенням позовних вимог банку відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 365 грн. 40 коп. (243 грн. 60 коп. - судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції і 121 грн. 80 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" 8540 грн. 43 коп. заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2009 року та 365 грн. 40 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: