Справа № 761/34313/14-ц

Провадження №2/761/1403/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Беширові О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 01.12.1999 року по 11.02.2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. 11.02.2011 року ОСОБА_1 відповідно до наказу головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві був звільнений з органів податкової міліції в запас (за власним бажанням). На момент звільнення вислуга років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні становила 20 років 9 місяців 22 дні.

Позивач на момент звільнення мав право на пенсію за вислугу років та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Бажаючи реалізувати своє право на оформлення та призначення пенсії, а також виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1, як особисто, так і через свого адвоката неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами та запитами. Проте, на відповідні звернення відповідач зазначав, що станом на день звільнення ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за посадовий злочин та був відсторонений від посади у зв'язку з чим оформлення та подання необхідних документів для органів Пенсійного фонду України не здійснювалось та не буде здійснюватись до моменту надання ОСОБА_1 посадовим особам ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві рішення суду у кримінальній справі згідно з матеріалами якої він притягувався до кримінальної відповідальності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві щодо неподання до територіальних органів Пенсійного фонду України документів необхідних для оформлення, призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1, а також невиплати останньому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Таким чином позивач зазнав значної матеріальної та моральної шкоди, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ГУ державної фіскальної служби у м. Києві матеріальну шкоду в розмірі 17225 грн та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ державної фіскальної служби у м. Києві в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши відповідні письмові заперечення та, пояснивши, що позивачем не доведено, що з боку відповідача було завдано як матеріальну так і моральну шкоду.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" ГУ державної фіскальної служби у м. Києві є правонаступником ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.02.2008 року на посаді заступника начальника ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва. Згідно наказу ДПА у м. Києві від 02.02.2011 року № 36-о "По особовому складу податкової міліції" підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який перебуває в розпорядженні ДПА у м. Києві по посаді заступника начальника ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, відсторонено від займаної посади на підставі постанови про відсторонення від посади прокуратури м. Києва від 20.01. 2011 року. У той же день, 11.02.2011 року, Наказом ДПА у м. Києві №42-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який був відсторонений від займаної посади звільнено з податкової міліції в запас за п. 64 пп. "ж" (за власним бажанням) по ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва.

25.03.2014 року позивач звернувся до ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві із заявами про призначення пенсії, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з звільненням зі служби.

Листом відповідача від 22.04.2014 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу ДПА України від 07.02.01 р. № 43 "Про затвердження Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади), особам, підданим арешту, та за час перебування під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільнені та переміщенні по службі" особам начальницького складу, заарештованим слідчими та судовими органами, виплата грошового утримання припиняється від дня арешту. Недоодержане до дня арешту грошове утримання може бути виплачене лише з дозволу слідчих чи судових органів. Особам начальницького складу, які за вироком суду, що набрав чинності, визнанні винними у вчиненні злочину, грошове утримання за час перебування під арештом не виплачується незалежно від виду застосування судом покарання, у тому числі в разі вироку суду про умовне засудження.

Також повідомлено, що питання про призначення пенсії та виплату грошової допомоги буде вирішено після отримання відповіді на запит до Шевченківського районного суду м. Києва про рух кримінальної справи № 50-5917 за ч. 2 ст. 368 КК України, яка з обвинувальним висновком направлена до вказаного суду прокуратурою м. Києва.

22.04.2014 року представник позивача повторно звернувся до ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві з листом щодо оформлення та подання документів для призначення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 в якому з посиланням на витяг із реєстру № 4087 20032014/00999 департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України повідомив, що ОСОБА_1 станом на 21.03.2014 року не є особою, яка засуджена судом за вчинення корисного злочину, проте відповіді не отримав.

Не погодившись із наданою відповіддю та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві, яка виражається у неподанні до територіальних органів Пенсійного фонду України документів необхідних для оформлення, призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов'язано ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві здійснити підготовку та подання необхідних документів до територіальних органів Пенсійного фонду України з метою оформлення, призначення та виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві, яка виражається у не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у відповідності до ст.. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов'язано ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні зі служби відповідно до ст.. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року апеляційну скаргу ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 року касаційну скаргу ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року без змін.

Як зазначив представник позивача, у зв'язку із переліченими неправомірними діями посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві ОСОБА_1 зазнав значної матеріальної шкоди, яка виразилась у витратах на послуги адвоката.

До позовної заяви позивачем долучено Акт № 1 здачі-приймання юридичних послуг за договором № 07/02-2014 від 07.02.2014 року. В даному акті зазначено найменування наданих послуг, кількість витрачання часу на ці послуги, ціна послуги та загальна вартість. До вказаних послуг відносяться написання та подання адвокатського запиту до відповідних органів, складання та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва позовної заяви про визнання протиправними дії посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві, приймання участі у судових засіданнях, підготовка та подання заперечень на апеляційну та касаційну скаргу ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві, складання і подання до Шевченківського районного суду м. Києва даної позовної заяви.

Всього позивачем було витрачено за надані юридичні послуги в сумі 17225 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

В даному випадку позивач просить стягнути матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на послуги адвоката.

При цьому слід зазначити, що сума 17225 грн за своєю природою не є матеріальною шкодою, а є судовими витратами, тобто витратами на правову допомогу. Стягнення таких витрат передбачено ст.. 84 ЦПК України при розгляді цивільних справ та ст.. 90 КАС України при розгляді адміністративних справ.

Крім того, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ передбачено Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 17225 грн.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вже зазначалося, вище, внаслідок протиправної поведінки посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві, про що було встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2014 року, ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати грошові кошти на які він мав право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з чим був значно обмежений у реалізації своїх власних потреб та потреб своєї родини. Позивач після двадцяти років служби в органах внутрішніх справ мав доводити своє право на пенсійне забезпечення. Крім того, протиправні дії посадових осіб ГУ Міндоходів і зборів у м. Києві спричинили порушення звичайного життєвого укладу позивача, оскільки він був вимушений відстоювати свої права в судовому порядку.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 (дружина позивача) та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (друзі позивача) в своїх поясненнях стверджували про те, що вищевказані обставини негативно позначились на психологічному стані позивача, змусили його сильно нервувати і переживати з приводу грубого порушення його законних прав та інтересів.

Згідно п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст..ст. 15, 16, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч грн.).

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя