Провадження № 2/734/6/15 Справа № 734/2008/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2015 року

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Анохіна А.М.,

при секретарі - Литвин Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області, Козелецький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

07 липня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона на підставі договору дарування житлового будинку від 06.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 926, є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованою в зазначеному будинку з 1991 року. Проте, з 1994 року і до цього часу відповідач за вищезазначеною адресою не проживає, участі у витратах на утримання даного житлового будинку, в тому числі за комунальні послуги, не приймає. Просила позов задовольнити на підставі ст. 71 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що вона постійно проживає в спірному домоволодінні, у зв'язку з тим, що в квітні 2014 року позивач змінила вхідні замки до двору та приміщення, доступ до особистих речей та предметів домашнього побуту відповідачу було обмежено, оскільки іншого житла в неї не має, має намір проживати в цьому приміщенні і користуватися ним. Доводи позову не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки обґрунтування вимог нормами ст. 71 ЖК України стосується наймача житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, а реєстрація відповідачки була здійснена як члена сім'ї власника житлового будинку. Надала письмове заперечення до матеріалів справи.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви про слухання справи без участі представників.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з договором дарування від 06.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 926 (а.с. 6-7).

Відповідно до карточки прописки ОСОБА_2 09.04.1991 року була зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відповідно до повідомлення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 74.18/1788 від 12.12.2014 року на запит суду за вих. № 813 від 10.12.2014 року, надати інформацію стосовно реєстрації громадян за адресою: АДРЕСА_1 не є можливим, оскільки згідно наказу МВС України № 321 від 13.04.2012 року реєстраційний облік здійснюється у формі картотек, які складаються з талонів зняття з реєстрації місця проживання та відомостей про реєстрацію місця проживання фізичних осіб, що побудована в алфавітному порядку, а облік адресної картотеки ведеться з жовтня 2012 року (а.с. 77).

Обґрунтування вимог про визнання особи відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням нормами Житлового кодексу України (ст. 71) не можна визнати обґрунтованими, оскільки реєстрація місця проживання відповідача в житловому будинку належному позивачу була здійснена як члена сім'ї власника житлового будинку, а не наймача житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду. В даному випадку позивач бажає вирішити наслідки своїх дій по реєстрації місця проживання відповідача і правова підстава позовних вимог ним обрана не відповідно до правового статусу відповідача та правового статусу житлового приміщення.

Відповідач ОСОБА_2 не є наймачем житлового будинку АДРЕСА_1 і житловий будинок не належить до будинків державного або громадського житлового фонду і тому правова підстава позову викладена в ст. 71 ЖК України застосована бути не може.

Разом з тим, підстави визнання відповідача, як члена сім'ї власника житла, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, передбаченої цивільним законодавством, позивач та представник позивача не довели ні наданими доказами, ні в судовому засіданні. До того ж статтею 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік.

Як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні, позивач перешкоджала користуванню відповідачкою житловим будинком № 22 по вул. Самуся в смт. Козелець, змінила вхідні замки до двору та приміщення, чим чинила перешкоди у користуванні житловим будинком.

Відповідно до вимог ст. 405 ЖК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Суду позивачем не надані докази того, що відповідачка відсутня в житловому будинку № 22 по вул. Самуся в смт. Козелець понад один рік, без поважних причин. В судовому засіданні встановлено, що відповідачка відсутня в спірному домоволодінні з поважних причин, оскільки позивач чинила перешкоди у користуванні нею спірним житловим будинком.

Зважаючи на вищенаведене суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими на законі та недоведеними в судовому засіданні. А тому відповідача ОСОБА_2 не можна визнати такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про судові витрати, у вигляді судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. сплачені позивачем при зверненні до суду, з урахуванням обставин справи віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області, Козелецький районний сектор Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області Анохін А.М.