ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року Справа № 904/7791/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Никоненко А.Г., довіреність №б/н від 12.03.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року

у справі № 904/7791/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»,

м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 979 602,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі № 904/7791/14 (суддя Турчин С.О.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 1 720 931,38 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 225 396,86 грн. пені, 33 180,61 грн. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 40 808,18 грн.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 365 FS, серійний номер САТ0365ССРАR00269, кількістю 1 шт. у 10-денний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача з урахуванням уточнень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві та стягненню з відповідача разом із встановленими сумами санкцій за порушення зобов'язання.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» подано апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі № 904/7791/14 та про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що на порушення статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення без участі представника відповідача.

На думку відповідача, судом неправомірно прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги, у той час як такі уточнення на адресу відповідача не направлялись і останнім не отримувались.

Скаржник наголошує на сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені і, як наслідок, порушення господарським судом при прийнятті рішення п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України та п.4.3, п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами відповідача не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, без поважних причин не з'являвся у засідання суду першої інстанції.

Пеня та 3% річних розраховані із застосуванням строків передбачених ст.232 ГК України.

Заява про уточнення розміру позовних вимог була направлена відповідачу до її направлення до господарського суду, докази містяться в матеріалах справи.

Відповідач не заявляв вимогу про застосування строку позовної давності, тому стаття 267 ЦК України правомірно не застосована судом.

Вважає доводи відповідача надуманими та такими, що не заслуговують на увагу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Величко Н.Л. (доповідач), судді - Березкіної О.В., судді - Дарміна М.О., розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 21.01.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. № 36, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Іванова О.Г., Подобєда І.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014р., сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.Л., судді - Іванов О.Г., Подобєд І.М.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини не явки не повідомив. Про день та час слухання справи у апеляційній інстанції апелянт був повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на розгляді апеляційної скарги та зауважив на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, та не з'явлення у жодне судове засідання під час розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, учасниками процесу клопотання про долучення нових доказів у справі не заявлялись, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 21.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

2 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №UA19L-10-02 (далі - договір лізингу).

Відповідно до пункту 2.1 договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до даного договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних умов договорів фінансового лізингу №UA 06L-09 від 10.12.2009р. погоджених сторонами, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами. Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA06L-09 є невід'ємною частиною договору лізингу.

Предметом лізингу за договором є гідравлічний екскаватор Caterpillar модель 365 CL FS, що був у використанні, 2008 року випуску, згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору лізингу.

Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:

а) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача);

б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 договору лізингу.

Згідно з п. 4.5 договору, порядок оплати лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру на вказану в цьому договорі електронну пошту або за допомогою факсимільного зв'язку.

Згідно з п. 4.4. договору лізингу та додатковою угодою №2 суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на коефіцієнти зазначені у цьому пункті.

Збільшення процентів не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в уточненому загальному графіку платежів.

Пунктом 14.10 Загальних умов договорів фінансового лізингу №UA 06L-09 від 10.12.2009р. погоджених сторонами визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмової вимоги про виплату такої пені.

Згідно пункту 17.2.1 загальних умов лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, у кожному з наступних випадків:

- Лізингодавець не здійснив у строк, установлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або

- Лізингодавець здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або

- Лізингодавець прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Пунктом 3.4.7 загальних умов встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до договору лізингу та загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено договором лізингу. Договір лізингу не обумовлює залишення предмету лізингу у лізингоодержувача при достроковому розірванні договору лізингу.

09.12.10р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору лізингу з уточненим загальним графіком платежів.

27.02.13р. сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору лізингу, яка містить чинний уточнений загальний графік платежів.

Договір фінансового лізингу №UA19L-10-02 від 2 грудня 2010 року з додатковими угодами та Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA06L-09 підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

09.12.10р. лізингодавець передав лізингоодержувачеві предмет лізингу - гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 365 FS, що був у використанні, 2008 року випуску, серійний номер САТ0365CCPAR00269, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання № 36 і видатковою накладною № 36 від 09.12.10р. Вартість предмета лізингу згідно з вказаною видатковою накладною становить 5 659 105,75 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів не виконав належним чином в результаті чого у останнього за період з квітня 2014р. по серпень 2014р. виникла заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 835 925,60грн. та процентів у розмірі 885 005,78грн. у сумі 1 720 931,38 грн. за рахунками-фактурами ЛП-1429 від 24.04.2014р. на суму 301 555,31 грн. за квітень 2014р.,ЛП-1781 від 26.05.2014р. на суму 291 741,35 грн. за травень 2014р., ЛП-2126 від 23.06.2014р. на суму 261 923,55 грн. за червень 2014р., ЛП-2477 від 25.07.2014р. на суму 243 709,62 грн. за липень 2014р.,ЛП-2822 від 22.08.2014р. на суму 477 894,33 грн. за серпень 2014р.

Позивачем були направлені відповідачу повідомлення з вих. № 119/04 від 08.04.2014р. та вих. №202/06 від 18.06.14р.про порушення договору лізингу.

05 вересня 2014 року позивач надіслав відповідачу повідомлення вих. №245/09 про відмову від договору фінансового лізингу №UA19L-10-02 від 02.12.10р., в якому вимагав повернути предмет лізингу, сплатити суму несплачених лізингових платежів починаючи з лізингового платежу за березень 2013р. по день повернення предмета лізингу та пеню відповідно до суми та строків заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладенням в цінний лист та фіскальним чеком №3229 від 10.09.2014р.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено колегією суддів, доказів перерахування заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 1.720.931,38грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми основного боргу є обґрунтованими і такими, що задоволені судом першої інстанції правомірно.

Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за правилами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Пунктом 14.10 Загальних умов договорів фінансового лізингу №UA 06L-09 від 10.12.2009р. погоджених сторонами визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату пені № 245/09 від 05.09.14р. Відповідачем відповіді на вищезазначену вимогу не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку та враховуючи умови договору сума пені склала 225 396,86грн., є вірною та підлягає стягненню.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення пені з огляду на те, що частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Питання застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не було предметом розгляду у господарському суді першої інстанції, відповідного клопотання відповідачем заявлено не було, тому суд правомірно не застосував ці положення.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів враховує, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних складає 33 180,61грн. Вказаний розрахунок є вірним, тому вимоги позивача були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Повідомлення про відмову від договору лізингу було отримане відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.4.7 Загальних умов договорів фінансового лізингу №UA 06L-09 від 10.12.2009р. погоджених сторонами встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до договору лізингу та загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено договором лізингу. Договір лізингу не обумовлює залишення предмету лізингу у лізингоодержувача при достроковому розірванні договору лізингу.

Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, а також наявну вимогу про розірвання договору лізингу, що в свою чергу зумовлює припинення зобов'язання, у відповідача виникає зобов'язання повернути предмет лізингу.

Позивач просить розірвати укладений між сторонами договір лізингу та зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу у 10-денний строк з моменту набрання чинності рішенням суду.

Оскільки відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по договору лізингу не надав як до господарського суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем об'єкту лізингу, тому колегія суддів вважає, що господарським судом Дніпропетровської області обґрунтовано задоволено відповідну вимогу позивача та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 365 FS, серійний номер САТ0365ССРАR00269, кількістю 1 шт. у 10-денний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що судом неправомірно прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги, у той час як такі уточнення на адресу відповідача не направлялись і останнім не отримувались.

Матеріали справи свідчать, що заява про зміну розміру позовних вимог від 15.12.2014р. є фактично заявою про зменшення суми основного боргу за лізинговими платежами та одночасно про збільшення розміру нарахованих сум пені та 3 % річних.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідна письмова заява за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.5, 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позивач скористався своїм правом на зміну розміру позовних вимог, як це передбачено статтею 22 ГПК України. У додатках до заяви від 15.12.2014р. маються опис вкладення та фіскальний чек про направлення відповідної заяви на адресу відповідача. Отже, заява позивача від 15.12.2014р. про зміну розміру позовних вимог подана до суду з дотриманням положень статей 54, 57 ГПК України.

Надання суду доказів отримання іншою стороною відповідної заяви чинне процесуальне законодавство не вимагає, тому господарським судом першої інстанції обґрунтовано вирішено спір з урахуванням зміни розміру позовних вимог.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим начебто позбавлено відповідача можливості скористатися своїми правами, закріпленими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому статтею 87 ГПК України.

В матеріалах справи відсутні і скаржником не надано доказів порушення господарським судом першої інстанції порядку повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відкладався тричі саме за клопотанням відповідача від 28.10.14р., 17.11.14р., 02.12.14р. На момент вирішення спору по суті у суду були відсутні процесуальні можливості відкласти розгляд справи, у зв'язку зі спливом строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі № 904/7791/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2015р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд