ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.01.2007 Справа № 13/535
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК Нафтогаз України, ЄДРПОУ 31301827, вул. Урицького, 45,м. Київ,
до Відкритого акціонерного товариства "Приладобудівний завод "Сокіл", ЄДРПОУ 14313151, пр. Перемоги, 7, м. Нова Каховка, Херсонської області,
про стягнення 71562грн. 43коп.
за участю
представників сторін:
від позивача: Лебедюк Ю.А., довіреність в справі;
від відповідача: Євчук М.М., довіреність в справі;
Суть справи:
Заявлено вимоги про стягнення з відповідача 71562.43грн. заборгованості і пені за поставлений за договором № 10/16-874 ТЕ-40 від 15.09.2000р. природний газ.
Ухвалою суду від 23.12.03р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з наявністю порушеної відносно відповідача справи про банкрутство.
Ухвалою господарського суду від 03.04.06р. провадження у справі поновлено, а рішенням господарського суду Херсонської області від 20.04.2006р. позивачеві відмовлено у позові.
Постановою Вищого господарського суду України вказане рішення скасовано та направлено на новий розгляд.
В судовому засіданні при новому розгляді справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, мотивуючи свою позицію тим, що позивачем не подано заяву про свої вимоги до боржника в порядку, передбаченому ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", далі Закон про банкрутство, а тому наполягає на тому, що вимоги позивача вважаються погашеними, а він, відповідач, - вільний від вказаних зобов'язань. Крім того, відповідач вважає, що за вимогами позивача на день звернення ним до господарського суду спливли строки позовної давності, а тому на підставі ст.80 ЦК УРСР просить відмовити у позові.
Щодо розміру грошових вимог, обґрунтованості їх пред’явлення та розрахунків сум позовних вимог відповідач заперечень не заявив.
Позивач заперечує позицію відповідача, мотивуючи її тим, що законодавством України, в тому числі ст.14 Закону, яка діяла на час розгляду справи про банкрутство відповідача не передбачала наслідків у вигляді погашення вимог тих кредиторів, які не подали свої вимоги до боржника у місячний строк. Вказаний строк був процесуальним і підлягав поновленню. Щодо строків позовної давності відповідач зазначає, що позов було подано в межах трьох років з дня коли стороні стало відомо про порушення її права, а тому строки давності не порушувалися.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
Між позивачем та відповідачем укладено договір від 15.09.2000р. за № 10/16-874 ТЕ-40 від 15.09.2000 року, за яким позивач поставив відповідачеві природний газ в листопаді та грудні місяцях 2000 року. До вказаного договору сторонами підписано додаткову угоду (а.с.15), відповідно до якого відповідач повинен здійснювати попередню оплату поставленого газу. Кінцеві розрахунки за поставлений газ здійснюються на підставі фактичних даних про об'єми поставки газу та їх вартість із сумами здійснених платежів. Звірка розрахунків має здійснюватися до 25 числа наступного за звітним місяця.
Сторонами підписано акт передачі-приймання природного газу без номера та дати, згідно якого сторони звірили фактичні обсяги поставки газу та розрахунки за нього в листопаді 2000р., а також акт від 31.12.2000р., яким звірено обсяги поставки та розрахунки за грудень 2000р. (а.с.16-17). Суд приймає вказані документи як докази доводів позивача про початок перебігу строків давності для захисту порушеного права з 25.12.2000р.
Позивач поставив відповідачеві природного газу на суму 388584.00грн. із яких відповідачем сплачено 331324.02грн. Залишок несплаченої суми основного зобов'язання станом на 31.12.2000р. складає 57259.98грн., що підтверджено наведеними вище актами передачі-приймання та не заперечується відповідачем.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4035.23грн., інфляційні вртати в сумі 5351.22грн. та 3% річний в сумі 4916.00грн.
Оскільки позовна заява подана до суду позивачем 05.12.2003р., то заява є поданою в межах строку позовної давності, а право позивача підлягає захисту.
В період між виникненням грошового зобов'язання відповідача та подачею позову до господарського суду відносно відповідача господарським судом Херсонської області порушено 08.11.2001р. справу за №5/23-Б про банкрутство. Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" № 242-243 від 20.12.01р. Строк заявлення вимог конкурсними кредиторами, в тому числі й позивачем, спливав 20.01.2002р.
Позивач із вимогами, що виникли на підставі вказаного вище договору не звертався до господарського суд із заявою до боржника із грошовими вимогами, що виникли до дня порушення справи про банкрутство, а тому його вимоги не були включені до реєстру вимог кредиторів відповідача, який було затверджено ухвалою господарського суду по справі №5/23-Б від 17.04.2002р.
Суд не приймає заперечень відповідача на позов з мотивів погашення його зобов’язань перед позивачем з наступних підстав.
Відповідно до ст.14 Закону про банкрутство, в редакції, що діяла з моменту публікації оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача та в період подачі зав з вимогами кредиторів (20.12.2001 по 20.12.2002р.) не існувало присічного 30-ти денного строку для звернення кредитора до господарського суду з вимогами до боржника та в Законі не було інституту погашення вимог кредиторів, які пропустили цей строк. Навпаки, вказаний строк був процесуальним і міг бути поновленим судом.
Норма ст.14 Закону про банкрутство із встановленням присічного строку для подачі заяв конкурсними кредиторами була внесена до Закону про банкрутство Законом від 07.03.2002р. та набрала чинності через три місяці після публікації вказаного Закону, тобто з 14.07.2002р., але вона не має зворотньої дії. Більше того, для визнання вимоги конкурсного кредитора такою, що погашена суд, відповідно до ч.2 ст.14 Закону про банкрутство повинен спеціально зазначити в ухвалі, якою затверджується реєстр вимог кредиторів.
В ухвалі господарського суду по справі №5/23-Б від 17.04.2002р., якою затверджувався реєстр вимог кредиторів суд не ухвалював про погашення вимог конкурсних кредиторів, які не подали своїх заяв з вимогами до боржника.
Також, положення ст.ст. 216-223 ЦК УРСР, що діяли в період виникнення зобов’язань сторін не передбачали такого способу припинення зобов’язань. Відповідно до вказаних норм зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням; угодою сторін та інші, але доказів про належне погашення зобов’язань відповідачем не надано. Також, відсутня між сторонами угода про припинення зобов'язання (прощення боргів), яка передбачена ст.1 та ст.18 Закону про банкрутство.
Відповідно до ст.161-162 ЦК України, якими регулювалися спірні відносини, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Крім того, суд враховує судову практику на прикладі справи №5/52, за якою Верховним судом України винесено Постанову від 13.04.2004р по аналогічній справі, в якій ВСУ зазначив, що положення Закону, які набрали чинності з 14.07.2002р. не повинні застосовуватися до правовідносин, які мали місце раніше.
За вказаних обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Досліджуючи питання щодо об’єму задоволення вимог позивача суд зазначає, що з порушенням справи про банкрутство відповідача у справі № 5/23-Б ухвалою від 08.11.2001р. судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оскільки основне зобов’язання боржника виникло до порушення провадження у справі, а усі вимоги, що заявлені позивачем понад суму основного боргу є заходами щодо забезпечення саме грошового зобов’язання, то суд робить висновок про часткове задоволення вимог позивача, стягнувши з відповідача суму основного грошового зобов’язання в розмірі 57259.98грн., а в іншій частині позову –відмовити.
Судові витрати розподіляються судом пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Приладобудівний завод “Сокіл”, ЄДРПОУ 14313151, пр. Перемоги, 7, м. Нова Каховка, Херсонської області - на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України", ЄДРПОУ 31301827, вул. Урицького, 45,м. Київ, основний борг за поставлений газ в сумі 57259.98грн., витрати із сплати держмита в сумі 572.26грн. (п'ятсот сімдесят дві гривень 26 копійок), витрати із забезпечення судового процесу в сумі 94.40грн. (дев'яносто чотири гривень 40 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.В іншій частині позову –відмовити.
Суддя П.Д. Пригуза
Дата підписання повного тексту рішення 31.01.2007р.