ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
11.07.06 |
Справа №АС13/315-06. |
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівненауково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе”
до відповідача Сумської обласної ради
про визнання не чинним рішення
Суддя ЛИХОВИД Б.І.
за участю представників сторін:
позивача: Титаренко П.В.
відповідача: Патютько В.А.
В судовому засіданні, розпочатому 19.06.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 10.07.2006 р.
В судовому засіданні, розпочатому 10.07.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 11.07.2006 р.
Суть спору: позивач просить визнати рішення чотирнадцятої сесії Сумської обласної Ради народних депутатів „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 29.04.1993р. (зі змінами внесеними рішенням вісімнадцятої сесії Сумської обласної Ради народних депутатів „Про внесення змін до рішення чотирнадцятої сесії від 29.04.1993р. „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 23.03.1994р.) не чинним та таким, що не підлягає виконанню з 20.03.1997р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Сумської обласної ради від 24.04.1993р. були встановлені розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування. Після набрання 20.03.1997р. законної сили Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” № 77/97-ВР від 18.02.1997р., нова редакція Закону України „Про систему оподаткування” не передбачала обов'язковості сплати відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування, у зв'язку з чим вказане рішення Сумської обласної ради втратило чинність.
Наступні внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР, Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 16.12.1997р. № 724/97-ВР, Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 22.12.1998р. № 336-XIV зроблені в порушення ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, оскільки рішення Сумської обласної ради від 29.04.1993р. на момент прийняття відповідало вимогам діючого законодавства і є дійсним. Відповідач у зв'язку з прийняттям вказаного рішення будь-яких прав позивача не порушував. Вимоги позивача про визнання не чинним з 20.03.1997р. рішення Сумської обласної ради у зв'язку з внесенням змін до Закону України „Про систему оподаткування” не є належним способом захисту прав позивача та не можуть бути заявлені в рамках окремого позову оскільки не приводять до поновлення порушених прав позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та дослідивши надані ними докази по справі, суд встановив наступне:
29.04.1993р. рішенням чотирнадцятої сесії Сумської обласної Ради народних депутатів „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування”, на підставі положення ст. 4 Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 18.09.1991р. № 1562-XII встановлено для промислових, транспортних будівельних та інших підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності відрахування на дорожні роботи у розмірі 0,8 процента обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг), реалізації продукції, будівельних і ремонтно-будівельних робіт, що виконуються власними силами, визначених в договірних цінах, а заготівельним, торговельним та постачальницько-збутовим організаціям - у розмірі 0,06 процента річного обороту.
23.03.1994р. рішенням вісімнадцятої сесії Сумської обласної Ради народних депутатів „Про внесення змін до рішення чотирнадцятої сесії від 29.04.1993р. „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування”, на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 24.02.1994р. № 4027-XII, норму відрахувань на дорожні роботи було збільшено з 0,8 до 1,2 процента.
Позивач здійснював відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування на підставі вказаного рішення аж до 01.01.2000р., що підтверджується звітом про нарахування коштів на дорожні роботи за січень - грудень 1998р. та звітом про нарахування коштів на дорожні роботи за січень - грудень 1999р.
Згідно з п. л), статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII (в редакції Закону від 02.02.1994р.), відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг за своїм видом є загальнодержавним податком, встановленим Верховною Радою України в Законі України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 18 вересня 1991 року N 1562-XII.
Відповідно до ст. 9 Закону „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” (в чинній на той час редакції), кошти для дорожніх робіт, зазначені в статтях 4-8 цього Закону, є обовязковими неподатковими платежами.
20.03.1997р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” № 77/97-ВР від 18.02.1997р.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону „Про систему оподаткування” (в редакції чинній з 20.03.1997р.), податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Статтею 14 „Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)” та статтею 15 „Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)” Закону „Про систему оподаткування” (в чинній на той час редакції) не передбачено обов'язковості сплати відрахувань на дорожні роботи, що передбачені ст. 4 Закону „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” (в чинній на той час редакції).
Відповідно до п. 3 розділу II Закону „Про систему оподаткування” (в чинній на той час редакції), заборгованість платників щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі платежів у галузеві та інші фонди, обов'язковість сплати яких не передбачена статтями 14 та 15 цього Закону, за станом на дату введення в дію цього Закону списується з платників податків, зборів (обов'язкових платежів) і сплаті не підлягає.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР, частину четверту ст. 1 викладено в наступній редакції: „Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, сплаті не підлягають”.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР”, цей Закон є чинним до 1 січня 1998р.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 16.12.1997р. № 724/97-ВР продовжено до 1 січня 1999 року термін дії Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР”.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 22.12.1998р. № 336-XIV продовжено до 1 січня 2000 року термін дії Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР”.
Проаналізувавши зміст рішення Сумської обласної Ради народних депутатів „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 29.04.1993р. (зі змінами від 23.03.1993р.), інші матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надавши правову оцінку правовідносинам сторін, суд відмовляє у задоволенні позову з наступних підстав:
Рішення Сумської обласної Ради народних депутатів „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 29.04.1993р. (зі змінами від 23.03.1993р.) у зв'язку з набранням чинності 20.03.1997р. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” №77/97-ВР від 18.02.1997р. втратило чинність та не підлягало подальшому виконанню.
Частиною 5 ст. 1 Закону „Про систему оподаткування” (в чинній на той час редакції) передбачений спеціальний порядок набуття чинності змін і доповнень до цього закону, а саме встановлено: „Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року”.
Оскільки Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування” від 19.04.1997р. № 221/97-ВР був підписаний 19.04.1997р., то відповідно до ч. 5. ст. 1 Закону „Про систему оподаткування” (в чинній на той час редакції) вказаний закон набув чинності „з початку нового бюджетного року”, тобто з 01.01.1998р. (в день втрати ним чинності згідно п. 1 розділу ІІ вказаного Закону).
Відповідно ч. 3 ст. 1 Закону „Про систему оподаткування” (в чинній на той час редакції), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 16.12.1997р. № 724/97-ВР та Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України” від 22.12.1998р. № 336-XIV не є законами про оподаткування та відповідно не можуть вносити зміни до Закону України „Про систему оподаткування”.
Рішення Сумської обласної Ради народних депутатів „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 29.04.1993р. (зі змінами від 23.03.1993р.) на момент винесення відповідало діючому законодавству України, прийнято уповноваженим органом і є дійсним.
Вимоги Позивача про визнання вказаного рішення таким, що втратило чинність з 20.03.1997р. у зв'язку з внесенням змін до Закону України „Про систему оподаткування” не можуть бути розглянуті в рамках окремого позову, оскільки встановлення факту втрати чинності рішенням не приводить до поновлення порушених прав та не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в рамках окремого позову.
Вказаний факт може бути встановлений судами лише при вирішенні між сторонами спору про право цивільне та обґрунтованості вимог позивача.
Позивач не надав суду доказів будь-яких порушень Відповідачем його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям рішення „Про розміри відрахувань на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання місцевих доріг загального користування” від 29.04.1993р. (зі змінами від 23.03.1993р.).
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При зазначених обставинах вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Згідно статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 87, 94, 158, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.