ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Львів № 876/5061/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

апелянта: ОСОБА_1

представника відповідача: Ворошилової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання підстав звільнення незаконними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ начальника Дрогобицької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 7 жовтня 2013 р. № 58-О «Про звільнення» в частині підстави звільнення а саме : п. 1 ст. 40 КЗпП України (реорганізація організації, скорочення чисельності ). В решті вимог відмовлено.

Не погодившись із даною постановою, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014року скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.

Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник відповідача Ворошилова Н.В. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 1993 року працював в органах Державної податкової служби України. ( а.с. 11-19 )

Наказом начальника Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.10.2013 р. за № 58-0 «Про звільнення» позивача звільнено з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Дрогобицької ОДПІ Львівської області у зв'язку реорганізацією організації, скорочення чисельності на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9 ).

З наказом про звільнення позивач ознайомився в день звільнення, трудову книжку та розрахункові кошти він отримав після звільнення.

ОСОБА_1 не являється членом профспілкової організації Дрогобицької ОДПІ, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 165 )

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів « Наказу ДПС України від 26.04.2013 р. № 11 «Про реорганізацію ДПС в окремих областях, м. Києві та Севастополі, Центрального офісу», Наказів Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 р. № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» від 26.04.2013 р., № 81 «Про затвердження тимчасових структур територіальних органів Міндоходів», Наказу Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.06.2013 р. № 31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області», Наказу Міністерства доходів і зборів України від 22.05.2013 р. № 120 «Про затвердження чисельності працівників державних податкових інспекцій головних управлінь «Міндоходів», Наказу Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС від 04.06.2013 р. № 322 «Про питання реорганізації Дрогобицької ОДПІ та порядок підписання документів під час реорганізації» відповідач здійснив реорганізацію та скорочення штатної чисельності посад.

Про наступне звільнення з роботи ОСОБА_1 був попереджений18.06.2013 року тобто, не пізніше ніж за два місяці до звільнення (а.с. 20).

В цей час позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку трьох років з 23.03.2012 р. по 04.10.2013 р., що підтверджується наказом Дрогобицької ОДПІ Державної податкової служби у Львівській області від 22.03.2012 р. за № 3-В. (а.с. 21).

Наказом Дрогобицької ОДПІ Державної податкової служби у Львівській області від 23.03.2012 р. за № В-о у зв'язку з реорганізацією призначено з 23.03.2012 р. ОСОБА_1 в порядку переведення на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб на час відсутності іншого працівника який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку 3-х років.

П. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір може бути розірваний за ініціативою власника або уповноваженого ним органу лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи чи організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як видно з штатних розписів Дрогобицької ОДПІ у Львівській області від 25.01.2013 р., що діяв до проведення реорганізації та штатний розпис Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 16.10.2013 р., що діяв після проведення реорганізації штат до реорганізації складав - 165 одиниць, а після реорганізації - 187 одиниць, що свідчить про збільшення робочих місць в установі. ( а.с. 102, 130 ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу при звільненні будь-яка робота в порушенні вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідачем не пропонувалась.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач в порушення вимог ст.. 42 КЗпП України не врахував переважне право ОСОБА_1 на залишенні на роботі порівняно з іншим працівником оскільки, позивач має стаж роботи в органах ДПС України понад 20 років, є учасником бойових дій в Афганістані, інвалідом війни 3- групи, присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби першого рангу у 2007 р. (а.с. 25 )

Отже, враховуючи, що в Дрогобицькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області скорочення чисельності працівників не відбулось, позивач мав переважне право на залишення на роботі, йому не пропонувалась інша робота, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому слід визнати протиправним та скасувати наказ начальника Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07 жовтня 2013 року №58-О «Про звільнення» в частині підстави звільнення, а саме: п.1 ст. 40 КЗпП України (реорганізація організації, скорочення чисельності) та поновити позивача на попередній роботі.

Не підлягає до задоволення за безпідставністю вимога ОСОБА_1 про визнання підстав звільнення з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконними оскільки, в порушення вимог КАС України неправильно позивачем обрано спосіб захисту тобто, викладена позовна вимога.

З роз'яснень даних у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», із послідуючими змінами слідує, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Тому, наказ Дрогобицької ОДПІ Головного управляння Міндоходів у Львівській області від 26.11.2013 р. № 79-о «Про зміну формулювань звільнення» суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги. Оскільки, вказаний наказ абсолютно різний за змістом з оспорюваним наказом в частині підстав звільнення позивача ( звільнення у зв'язку з реорганізацією , скорочення чисельності п. 1 ст. 40 КЗпП України та звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України ) так і обставинами звільнення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з наступного.

Враховуючи, що починаючи з 1993 року з ОСОБА_1 трудові відносини не припинялися, трудовий договір у зв'язку з переведенням на інші посади переукладалися декілька разів, а характер роботи та умови її виконання не носять тимчасового характеру та не передбачають неможливості укладення трудового договору на невизначений строк, то до даних правовідносин слід застосувати ст. 39-1 КЗпП України, вважаючи, що трудовий договір з позивачем укладено на невизначений строк. Тому, колегія суддів вважає, що до спірних відносин застосовувати п. 2 ст. 36 КЗпП України ( закінчення строку трудового договору ) як підставу звільнення є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області з 07.10.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 22.01.2015 р. за № 485/09/05-006, середньомісячна заробітна плата на момент звільнення становить -1147 грн., середньоденна - 1147:22 р.д. = 52,14 грн. Отже, середній заробіток за період з 07.10.2013 року по 28.01.2015 року складає за 330 р.д. днів - 17206,20 ( 52,14 *330 р.д. ) а тому дана сума підлягає стягненню в користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. до задоволення не підлягає за безпідставністю, оскільки позивач не довів та не підтвердив жодними належними та допустимими доказами ту обставину, що йому завдана моральна шкода.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст.160, ст.195, ст. 198, ст.202, ст. 207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. - скасувати та ухвалити нову якою позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07 жовтня 2013 року №58-О «Про звільнення» в частині підстави звільнення, а саме: п.1 ст. 40 КЗпП України (реорганізація організації, скорочення чисельності).

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 17 206 (сімнадцять тисяч двісті шість) грн. 20 коп.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання постанови законної сили.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель