Справа № 22ц-213/2009                               Головуючий у 1інст. - Козаченко В.М.

                                                                                         Доповідач - Литвиненко І.В.

                                             Р І Ш Е Н Н Я                

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                     

         розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Носівського районного  суду від 20 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи : Головне управління юстиції у Чернігівській області, Носівська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом  та договору купівлі-продажу будинку,

В С Т А Н О В И В :

         У грудні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з позовом про визнання недійсними : заповіту,  посвідченого від імені померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 черговим лікарем Носівської центральної районної лікарні ОСОБА_8 15.09.2005 року; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене в.о. державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори 04.09.2006 року на ім'я  ОСОБА_1; договору купівлі продажу  будинку між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, посвідченого  19.09.2006 року. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 посилався на те, що вироком Носівського районного суду  лікар ОСОБА_8, яка посвідчувала заповіт, визнана винною у підробці документа за ст.358 ч.1 КК України, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом і договір купівлі-продажу спадкового будинку теж треба визнати недійсними.

         Справа неодноразово розглядалась судами.   

Рішенням суду від 20 листопада 2008 року позов ОСОБА_6 задоволений. Суд  визнав недійсними заповіт ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1, посвідченого 15.09.2005 року, свідоцтво про право на спадщину від 04.09.2006 року видане на ім'я ОСОБА_1,  договір купівлі-продажу  спадкового будинку між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 від 19.09.2006 року. Також суд зобов'язав  ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3  23800 грн, отримані за продаж будинку, а ОСОБА_3 суд зобов'язав звільнити будинок у місячний термін після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду через порушення норм процесуального та матеріального права,  неповного з'ясування обставин справи, невідповідність  висновків суду обставинам справи і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_6 не може бути позивачем по справі, так як він  спадщину не прийняв, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку і свідоцтва про право на спадщину і суд може брати до уваги вирок суду лиш в тій частині, яка стосується питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а оскільки вирок суду не містить висновку про недійсність заповіту, то відсутні підстави визнання його таким.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи  і направити справу на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_6 не є ні спадкоємцем, ні власником спірного будинку, а тому суд безпідставно задовольнив позов про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, вирішив питання про позбавлення права власності добросовісного набувача та, вийшовши за межі позовних вимог, зобов'язав звільнити будинок, чим порушив права не тільки її , але й її чоловіка і зачатої дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Носівського районного суду від 23.10.2008 року ОСОБА_6 визначений додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7, а тому на думку суду він є спадкоємець і має право ставити питання про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом і договору купівлі-продажу будинку.

Проте такі, висновки суду суперечать положенням ст.ст. 1268, 1269, 1296 ЦК України якими передбачено, що  отримати спадщину може лише той спадкоємець, який прийняв спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори у встановлений законом або судом строк.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про подачу ОСОБА_6 зави про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений судом додатковий строк для прийняття спадщини і, крім того, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11.02.2009 року рішення Носівського районного суду від 23.10.2008 року скасовано і справу направлено на новий розгляд.

За таких обставин, ОСОБА_6 , як особа яка не прийняла спадщину, не може  претендувати на спадкове майно після померлої ОСОБА_7 і його права заповітом та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом  не зачіпаються, а оскільки його права цими правочинами не порушуються, то відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, визнаючи заповіт недійсним, суд першої інстанції залишив по за увагою положення  ст.ст. 215, 1257 ЦК України і не розмежував поняття недійсного і нікчемного заповіту, оскільки обставини, встановлені вироком Носівського районного суду від 28.02.2007 року, стосуються порушення вимог закону при посвідченні заповіту.

Висновки суду першої інстанції відносно визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, зобов'язання ОСОБА_3 звільнити будинок, не ґрунтуються ні на нормах матеріального права, ні на встановлених судом обставинах справи, так як відповідно до ст. 16 ЦК України ставити питання про визнання недійсним договору може тільки особа, права якої порушено, а позбавляти права власності на майно, забирати майно у особи можливо лише у випадках, визначених законом, зокрема  ст.ст. 346, 388 ЦК України. Оскільки позивач не був учасником договору купівлі-продажу будинку, він не є власником спірного будинку, то його права не можуть вважатись порушеними і у позові слід відмовити.

У зв'язку з тим, що апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати повинні бути розподілені відповідно до положень ст.88 ЦПК України.    

         Керуючись ст.ст.  215, 1257, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 п.3,4, ст.ст. 315-316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення  Носівського районного  суду від 20 листопада 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу будинку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 149 грн на повернення судових витрат і на користь ОСОБА_1 268 грн 25 коп на повернення судових витрат

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.        

Головуючий:                                                Судді: