Справа №2а-23563/08 Категорія 2.19.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Рубей К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії інваліду 2 групи, ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС,-
ВСТАНОВИВ:
15 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, в якому посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії. Позивачеві була призначена пенсія у зв'язку із встановленням інвалідності. Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначений розмір пенсії для інвалідів 2 групи за захворюванням, причинний зв'язок якого із Чорнобильською аварією встановлено експертною комісією, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 50 вказаного Закону інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. На своє звернення у вересні 2008 року до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська з проханням перерахувати пенсію за інвалідністю, виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії, виходячи із 75% мінімальної пенсії за віком, але йому було відмовлено у перерахунку пенсії. У зв'язку із зазначеним позивач просить визнати неправомірними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо нарахування та виплати пенсії та відмови в перерахунку додаткової пенсії як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та в перерахунку пенсії як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, зобов'язати посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська провести перерахунок пенсії позивачеві за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 29.09.2008 року, зобов'язати відповідача виплатити заборгованість, яка утворилася з 29.09.2008 року по теперішній час, та зобов'язати відповідача виплачувати позивачеві пенсію як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 2 групи при зміні розміру мінімальної пенсії за віком та робити перерахунок пенсії у відповідності з діючим законодавством.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, заперечень проти позову не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 11.07.2008 (арк. справи 6).
Позивачеві виплачується пенсія як особі, якій встановлена 2 група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки Луганської обласної МСЕК № 084003 позивачеві встановлена друга група інвалідності з 27.06.2008 року безстроково (арк. справи 5).
Судом встановлено, що позивач 16 вересня 2008 року звертався до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська із заявою про перерахунок пенсії як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи, але у листі від 29.09.2008 року № 8613/0715 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська зазначено, що пенсію розраховано згідно з чинним законодавством, та підстав для перерахунку пенсії немає (арк. справи 7-8).
Суд вважає таку відмову у перерахунку розміру пенсії неправомірною.
Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» таким інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема статтями 50, 54 вказаного Закону передбачається, що з 01.01.2008 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам 2 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ч.3 ст.54 Закону).
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ст. ст. 147, 152 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний суд України, рішення якого набирають чинності з дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати встановлюють більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір пенсії, встановлений п. п. 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії 16.09.2008 року. Тому відповідач має провести такий перерахунок пенсії з 01.10.2008 року.
Суд вважає за необхідне визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо відмови в перерахунку пенсії позивачеві неправомірними, а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2008 року.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача здійснювати перерахунок пенсії в подальшому в разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком, суд не знаходить підстав для її задоволення. Як убачається зі змісту ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов'язати відповідача до вчинення певних дій не майбутнє.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2008 року неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2008 року. Перерахунок здійснювати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.