У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.09.06 Справа №22/108/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача – Бойка Д.Д., гол. юрисконсульта, дов. №167/102 від 18.08.06р.
відповідача – Тенькаєвої О.Є., юриста, дов. №182 від 10.04.06р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року
у справі № 22/108/06
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача Гуляйпільського комунального підприємства „Теплокомунсервіс”, м.Гуляйполе Запорізької області
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року у справі №22/108/06 (суддя Скиданова Ю.О.) задоволено позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, про стягнення з Гуляйпольського комунального підприємства „Теплокомунсервіс”, м.Гуляйполе Запорізької області, 8098грн.04коп. заборгованості за договором №06/03-3914ТЕ-13 від 31.12.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, 762грн.19коп. пені, 1.669грн.03коп. інфляційних витрат та 350грн.65коп. - 3% річних. Крім того, місцевий суд розстрочив виконання рішення на 6 місяців рівними частинами по 1813 грн. 32 коп. щомісяця.
Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (позивач у справі), частково не погодившись з рішенням суду (з урахуванням доповнення до апеляційної скарги від 01.08.2006р.), оскаржило його в апеляційній інстанції. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що рішення суду в частині надання розстрочки терміном на 6 місяців прийняте з грубим порушенням норм процесуального права – ст.4-3, 43, 121 ГПК України. Згідно зі статтею 121 ГПК України господарський суд має право надати розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставин, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, але такі обставини на думку заявника апеляційної скарги відсутні. Вважає, що господарський суд при наданні розстрочки виконання рішення врахував лише фінансовий стан відповідача, але не врахував те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2006р. у справі №22/108/06 в частині надання розстрочки терміном на 6 місяців.
Гуляйпільське комунальне підприємство „Теплокомунсервіс” (відповідач у справі) у своєму відзиві на апеляційну скаргу погоджується з висновками господарського суду щодо надання розстрочки виконання рішення та вказує на існування обставин, які ускладнюють виконання рішення. Надало документальні докази, які свідчать про часткове виконання рішення суду, а саме, основний борг сплачений відповідно до платіжного доручення №8 від 27.07.2006р.
Просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі і відзиві на неї.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2470 від 04.09.2006р. справу №22/108/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 та ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини сторін врегульовані договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №06/03-3914ТЕ-13 від 31.12.2003р.
Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору, відповідачеві у справі постачальником (позивачем) протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2004р. поставлений природний газ в обсязі 2.421,252тис.куб.м на загальну суму 508.462грн.96коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (в матеріалах справи). Але свої зобов’язання відповідач виконав частково, поставлені обсяги природного газу оплатив лише у розмірі 500.364грн.92коп.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа наступного за звітним місяцем.
Але своїх зобов’язань всупереч ст.526 ЦК України покупець у повному обсязі не виконав. В зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань позивач на підставі п.7.2 договору та п.6 ст.231 Господарського кодексу України нарахував відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, що складає-762грн.19коп., втрати від інфляційних процесів у державі у розмірі – 1669грн.03коп., та 350грн.65коп. – 3 % річних, які були стягнуті на підставі судового рішення.
Рішення суду щодо стягнення зазначених сум прийнято відповідно до закону і сторонами розмір стягнутої суми не оспорюється.
Заявник апеляційної скарги не згодний з рішенням суду першої інстанції лише в частині надання відповідачеві розстрочки виконання рішення на шість місяців рівними частинами по 1.813грн.32коп. щомісяця.
Але відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість бюджетних організацій перед підприємством-відповідачем у справі за житлово-комунальні послуги станом на 01.05.2006р. становить - 52,9тис.грн., госпрозрахункових організацій – 384,4тис.грн., населення – 859грн.90коп., що є однією з причин наявності збитків у сумі близько 170 тис.грн. У зв”язку з неспроможністю населення сплачувати належним чином кошти за надані відповідачем послуги, останній згідно з Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” уклав з населенням 489 договорів реструктуризації на суму 722 тис.грн.
Тобто, вищезгадане є основною причиною несвоєчасних розрахунків відповідача з позивачем.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач не ухиляється від виконання оскаржуваного рішення суду, а навпаки, при наявності коштів намагається як найшвидше його виконати.
Так, разом з відзивом на апеляційну скаргу відповідач надав копію платіжного доручення №8 від 27 липня 2006р., з якого вбачається, що основний борг – 8098грн. за цим рішенням суду ним уже погашений. Це підтвердив і представник заявника апеляційної скарги.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих у судове засідання сторонами доказів. Підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року у справі № 22/108/06 - без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.