У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.09.06 Справа №10/107-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Пономарчук С.В.
за участю представників:
позивача - Грицая О.І., дов.№ 79/03-752-03 від 12.09.06р.
відповідача - не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємства „Херсон-метал”, м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2006р.
у справі № 10/107-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж” в особі Костянтинівського монтажного управління ВАТ„Теплоенергомонтаж”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області
до відповідача Приватного підприємства „Херсон-метал”, м.Херсон
про стягнення заборгованості
Установив:
28.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство „Теплоенергомонтаж” в особі Костянтинівського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” (далі - позивач), м.Южноукраїнськ Миколаївської області, звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Херсон-метал” (далі - відповідач), м.Херсон, про стягнення з останнього 71.933грн.10коп., які складаються з 37.804грн.22коп. основного боргу за договором купівлі-продажу № 2-ПР-05, укладеному між сторонами 18.01.2005р., та 34.128грн.88коп. пені за неналежне виконання умов договору.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області рішенням від 30.05.2006р. у справі №10/107-06 (суддя Александрова Л.І.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 37804грн.22коп. основного боргу, 26.871грн.04коп. пені, 646грн.75коп. державного мита та 106грн.10коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано наступним.
18.01.2005р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 2-ПР-05, згідно з умовами якого та специфікації №1 до нього відповідач зобов’язався продати, а позивач купити металопродукцію, а саме, 46 тонн листів – 20мм, 14 тонн листів – 30мм та 6,606 тонн балок – Б2 на умовах стовідсоткової передоплати.
Згідно з виставленими рахунками відповідача позивач повністю їх оплатив у сумі – 333.644грн.76коп., про що свідчить платіжне доручення №272 від 25 лютого 2005р.
Відповідно до п.2 Специфікації №1 до Договору строк поставки визначений – 20 днів з моменту надходження оплати на рахунок відповідача. Але відповідач виконав договірні зобов’язання частково - передав позивачеві товар на загальну суму 295.840грн.54коп., що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000031, РН-55 та РН-70. Недопоставка товару позивачеві склала – 37.804грн.22коп. На підставі пункту 7.2 Договору за прострочку поставки товару позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки, що становить 37.128грн.88коп. Щодо стягнення пені, то суд першої інстанції задовольнив позов в цій частині частково – лише у сумі 26.871грн.04коп., в іншій відмовив у зв’язку з нарахуванням пені поза межами строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині стягнення пені. Аргументує свої доводи і заперечення тим, що судом першої інстанції порушені вимоги статтей 4-2, 22, 43 ГПК України. Вважає, що оскільки суд не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, то він не мав можливості надати свої докази та заперечення проти заявленої вимоги про стягнення пені та взяти участь в засіданні суду.
Позивач у відзиві просить апеляційний суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а також донарахувати пеню в розмірі 2774грн.72коп. та витрати на поїздки його представників до судів у розмірі 6723грн.81коп.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час і місце його проведення повідомлений в установленому законом порядку.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами та відсутністю представника відповідача.
Згідно з розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2558 від 12.09.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
Відповідно до ст.ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
18.01.2005р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 2-ПР-05, згідно з умовами якого та специфікації №1 до нього відповідач зобов’язався продати, а позивач купити металопродукцію, а саме, 46 тонн листів – 20мм, 14 тонн листів – 30мм та 6,606 тонн балок – Б2 на умовах стовідсоткової передоплати.
Згідно з виставленими рахунками відповідача позивач повністю їх оплатив у сумі – 333.644грн.76коп., про що свідчить платіжне доручення №272 від 25 лютого 2005р.
Відповідно до п.2 Специфікації №1 до Договору строк поставки визначений – 20 днів з моменту надходження оплати на рахунок відповідача. Але відповідач виконав договірні зобов’язання частково - передав позивачеві товар на загальну суму 295.840грн.54коп., що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000031, РН-55 та РН-70. Недопоставка товару позивачеві склала – 37.804грн.22коп. (333.644грн.76коп. – 295.840грн.54коп.). У зв’язку з несвоєчасними поставками товару – порушенням передбачених договором строків поставки, позивач надсилав відповідачеві вимоги про сплату коштів за недопоставлений товар та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань від 19.07.2005р., 18.10.2005р. (а.с.13, 14), після отримання яких відповідач допоставляв товар, але вимогу від 10.03.2006р. (а.с.15) залишив без належного реагування.
Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, за його вибором він вправі вимагати передачі проданої речі або розірвання договору з відшкодуванням продавцем збитків, заподіяних невиконанням договору.
Крім того, на підставі пункту 7.2 Договору за прострочку поставки товару позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, яка діяла на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки, що становить – 37.128грн.88коп.
Пеня відповідно до статті 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією за не виконання або неналежне виконання господарських зобов’язань.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума основного боргу в розмірі 37.804грн.22коп. підлягає стягненню, оскільки підтверджена документально і заявлена обґрунтовано. Проти цієї суми не заперечує і відповідач у справі – заявник апеляційної скарги.
Місцевий господарський суд правомірно послався на статтю 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. А тому правомірно стягнув пеню частково - у розмірі 26.871грн. 04коп.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наступним.
Стосовно того, що суд першої інстанції нібито не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, спростовуються матеріалами справи.
Так, за клопотанням відповідача, представник якого не з’явився у судове засідання, що відбулося 16.05.2006р., господарський суд відклав розгляд справи до 30.05.2006р., про що винесена відповідна ухвала (а.с.49, 51, 52). 30 травня 2006р. відповідач вдруге не забезпечив явки у судове засідання свого представника, відповідачем знову подане клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.56). Суд це клопотання не задовольнив, дійшовши правильного висновку про намагання відповідача навмисно затягнути розгляд справи.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тобто даною статтею передбачено право, а не обов’язок господарського суду відкладати судове засідання.
В свою чергу, статтею 75 ГПК України передбачено, що в разі не подання сторонами відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами.
Щодо додаткових вимог позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу про донарахування відповідачеві у справі пені в розмірі 2774грн.72коп. та витрат на поїздки його представників до судів у розмірі 6723грн.81коп., то вони задоволенню не підлягають, так як не розглядалися у суді першої інстанції. Згідно зі статтею 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства „Херсон-метал”, м.Херсон, задоволенню не підлягає, його заперечення спростовані вищевикладеним.
Керуючись ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Херсон-метал”, м.Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 30.05.2006р. у справі № 10/107-06 – без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.