У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.09.06                                                                                               Справа №9/57

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача - Саєнтока О.Ю., дов. №526 від 16.08.2006р.

відповідача - Аристархова С.О., дов. №117 від 19.08.2005р.

третьої особи: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальний механічний завод”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2006р.

у справі №9/57

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальний механічний завод”, м.Запоріжжя (далі за текстом - ВАТ „ДЕМЗ”)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Титанбуд”, м.Запоріжжя (далі за текстом - ТОВ „Титанбуд”)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство „Ферротрейдінг”, м.Запоріжжя (далі за текстом - ЗАТ „Ферротрейдінг”)

про стягнення коштів

Установив:

У січні 2006р. ВАТ „ДЕМЗ” звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до ТОВ.„Титанбуд” про стягнення з останнього 73453,20грн. – заборгованості за договором №40/1 від 11.09.2003р., 3938,56грн. – пені та 766,73грн. – 3% річних.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (том2 а.с.3), просив суд стягнути з ТОВ. „Титанбуд” 48453,20грн. заборгованості за договором №40/1 від 11.09.2003р., 2598,05грн. – пені за період з 11.07.2004р. по 15.11.2004р. та 505,77грн. – 3% річних за період з 11.07.2004р. по 15.11.2004р. Позов мотивовано статтями 549 і 625 Цивільного кодексу України, ст.216 Господарського кодексу України. Також позивачем зазначено, що його підприємством понесені витрати згідно з актами виконаних робіт, а також не отримані доходи від відповідача у вигляді оплати за виконані роботи. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2006р. у справі №9/57 (суддя Нечипуренко О.М.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду прийнято з посиланням на статті 32, 33 ГПК України, ч.1 ст.241 ЦК України та мотивовано наступним: позивач не представив суду обґрунтований розрахунок пред’явленої до стягнення суми заборгованості з чітким зазначенням, за якими актами у спірний період відповідач розрахувався повністю або частково. Рахунки, які виставлялись позивачем відповідачу, суду не надані. Судом не прийнято як доказ прийняття відповідачем робіт акт за червень 2004р., оскільки вказаний документ підписаний не уповноваженою особою, з перевищенням службових повноважень і в подальшому не схвалений виконавчим органом підприємства відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ВАТ„ДЕМЗ” звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2006р. у справі №9/57 у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити і стягнути з ТОВ.„Титанбуд” на користь позивача 48453,20грн. основного боргу, 2598,05грн. пені та 505,77грн. - 3% річних. Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення залишив поза увагою і відповідно без надання оцінки довідки за травень 2004р. Посилання суду не те, що позивачем не надано обґрунтований розрахунок пред’явленої до стягнення суми, не відповідає дійсності, оскільки такий розрахунок приєднано до матеріалів справи. Зауважує, що підписання акту виявлених недоліків та погодження відповідача на зменшення вартості виконаних робіт підтверджує виконання позивачем умов договору по виконанню субпідрядних робіт. Також заявник апеляційної скарги зазначив, що ВАТ„ДЕМЗ” погодився на зменшення вартості виконаних робіт через недоліки, і вважає обґрунтованим вимоги про стягнення вартості фактично виконаних робіт. Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2006р. підтримав доводи, що викладені у апеляційній скарзі.

У запереченнях на апеляційну скаргу від 09.08.2006р. ТОВ. „Титанбуд” вказав, що у зв’язку з тим, що строк дії договору субпідряду з позивачем закінчився 31.12.2003р. і на наступний строк не продовжено, то роботи, виконані позивачем поза межу строку дії договору, виконувались останнім на свій ризик. Зазначив, що у відповідача відсутні зобов’язання по оплаті сум виконаних робіт, тим більше виконаних позивачем неналежним чином. У поясненнях від 20.09.2006р. просить визнати договір №40 від 11.09.2003р. неукладеним. Представник ТОВ.„Титанбуд” у судовому засіданні 20.09.2006р. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача-ВАТ „ДЕМЗ” - без задоволення.

Розгляд справи на підставі ухвали від 17.08.2006р. відкладався до 20.09.2006р. з метою надання сторонами у справі додаткових доказів, та у зв”язку з неявкою представника третьої особи. Представник третьої особи у судове засідання - 20.09.2006р. повторно не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ЗАТ „Ферротрейдінг” за наявними матеріалами  відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до розпорядження заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2628 від 19.09.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.

Суть спору.

11.09.2003р. між ВАТ „ДЕМЗ” (Субпідрядник) та ТОВ.„Титанбуд” (Генпідрядник) укладено договір субпідряду №40/1. За змістом пунктів 1.1. і 1.2 Договору Генпідрядник доручив, а Субпідрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру типу - ФД-950 і металоконструкцій на об'єкті газоочистки електропечей ДСПТ-12 цеху комплексної переробки відвального шлаку заводу „Дніпроспецсталь”. Згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією і графіком виконання робіт Генпідрядник зобов'язався передати Субпідряднику затверджену проектну документацію, забезпечити готовність об'єкту до будівництва.

В пункті 2.1 Договору сторони визначили вартість робіт, яка складає 275.053,20грн., у т.ч. 45.842,20грн. ПДВ.

Згідно з п.2.3 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки КБ-3. Генпідрядник здійснює перерахування грошових коштів на рахунок Субпідрядника на підставі виписаного рахунку у 10-денний строк після підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2 і довідкою КБ-3.

Закінчена робота здається Генпідряднику Субпідрядником за актом здачі-приймання (п.2.4 Договору).

Розділом 4 Договору сторони за визначили відповідальність сторін, зокрема, у пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що при порушенні строків оплати за виконані роботи Субпідрядник має право пред'явити Генпідряднику санкції у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення від вартості не сплачених у строк робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня.

Строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2003р. (п.6.2 договору).

Мотивуючи позов, позивач вказує, що на виконання умов Договору він виконав роботи належної якості і у встановлений строк, що підтверджується актами виконаних робіт і довідками вартості робіт встановлених форм за період з грудня 2003р. по червень 2004р. на загальну суму 265.397,86 грн. Відповідач акти виконаних робіт і довідки вартості виконаних робіт прийняв і підписав у повному обсязі, однак роботи оплатив частково в сумі 182.944,66грн., у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 73.453,20грн.

Також під час судового розгляду спору у суді першої інстанції керівництвом підприємства-позивача була створена комісія, якою спільно з керівництвом підприємства-відповідача були виявлені недоробки і дефекти по роботах на об'єкті „Газоочистка” ЗАТ „Ферротрейдінг”, виконані ВАТ „ДЕМЗ” за договором №40/1.          В результаті проведеної перевірки 09.03.2006 представниками сторін був складений акт виявлених недоробок і дефектів (том 1 а.с.138), загальна вартість яких становить 25.000грн. (у т.ч. ПДВ). У зв'язку з тим, що ТОВ. „Титанбуд” вирішило виправити недоліки за свій рахунок, ВАТ „ДЕМЗ” погодилось відшкодувати ці витрати підприємству відповідача шляхом відповідного зменшення плати за виконані роботи на суму 25.000 грн.

Таким чином, позивач уточнив суму заявлених вимог і просить стягнути з відповідача 48.453,20 грн. основного боргу за виконані роботи за договором субпідряду № 40/1, згідно з актами виконаних робіт. Крім того, посилаючись на ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника за прострочення грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 2.598,05грн. пені і 505,77грн. – 3% річних.

Стягнення з відповідача вказаних сум з підстав зазначених вище, стало предметом спору у місцевому господарському суді.

          Відповідно до статтей 99 і 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

          Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню з огляду на наступне.

          Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976року „Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши усі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

          Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2003р., січні, березні, квітні, травні, червні 2004р. позивачем виконані роботи по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій на загальну суму 256.397,86грн., про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2003р. на суму 6.787,20грн.; №2 за січень 2004р. на суму 12.721,20грн.; №3 за січень 2004р. на суму 11.962,80грн.; №4 за січень 2004р. на суму 34.238,54грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2004р. на суму 61.929,32грн.; довідка за квітень 2004р. на суму 55.305,60грн.; довідка за травень 2004р. на суму 34.938грн.; довідка за червень 2004р. на суму 38.515,20грн. Вказані акти та довідки підписані та скріплені печатками підприємств, належним чином завірені копії даних документів приєднані до матеріалів справи (том1 а.с.13-19).

Відповідач частково - у сумі 182.944,66грн. сплатив вартість виконаних позивачем підрядних робіт, про що свідчать копії платіжних документів, долучених до матеріалів справи (том1 а.с.21-24).

02.09.2004р. за вихідним №15 позивач надіслав відповідачеві претензію про оплату виконаних підрядних робіт з монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій на суму 73.453,20грн. Вказана претензія отримана відповідачем 09.06.2004р., про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства-відповідача на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.12 т.1), але вказана претензія відповідачем залишена без належного реагування.

09.03.2006р. представниками сторін був складений акт виявлених недоробок і дефектів (а.с.138 т.1), загальна вартість яких становить 25.000грн. (у т.ч. ПДВ). У зв'язку з тим, що відповідач-ТОВ.„Титанбуд” вирішило виправити недоліки за свій рахунок, позивач - ВАТ„ДЕМЗ” погодився відшкодувати ці витрати відповідачеві шляхом відповідного зменшення плати за виконану роботу на суму 25.000 грн.

Як зазначалось вище, виконання субпідрядних робіт по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій здійснювалось позивачем у 2003р., тобто у строк дії договору субпідряду №40/1 від 11.09.2003р., і в час, коли діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р. та протягом 2004р., коли діяли норми ЦК України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо оплати вартості виконаних позивачем субпідрядних робіт продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), відповідач не надав доказів її погашення, до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, з адміністративних актів, внаслідок заподіяння шкоди, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків. Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у виконанні субпідрядних робіт по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій, а обов’язки відповідача - в прийнятті робіт та відповідно у їх оплаті.

Як зазначалось вище, в період з грудня 2003р. по червень 2004р. позивачем виконані роботи по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій на загальну суму 256.397,86грн., про прийняття відповідачем запропонованих умов субпідряду свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Виходячи з цього, у відповідача в силу зазначених норм Цивільного кодексу України виник обов’язок оплатити вартість виконаних субпідрядних робіт.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що між сторонами фактично відбулася угода по виконанню субпідрядних робіт у зв’язку з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умовах, необхідних для таких угод. До того ж виконання вказаних робіт позивачем відповідач не оспорює, про що свідчить часткова оплата вартості виконаних робіт та складення акту виявлених недоробок і дефектів від 09.03.2006р., яким позивач зменшив плату за виконану роботу на суму 25.000 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт заборгованості позивачем доведено, доказів погашення заборгованості у сумі 48.453,20грн. відповідач не надав, тому вимоги позивача - ВАТ„ДЕМЗ” по стягненню з ТОВ. „Титанбуд” заборгованості за виконані роботи по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій у розмірі 48.453,20грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку пред’явленої до стягнення суми заборгованості з зазначенням періоду оплат колегією суддів спростовується, оскільки в матеріалах справи містяться усі документи, які підтверджують виконання робіт і їх часткову оплату, крім того в матеріалах справи міститься розгорнутий розрахунок суми заборгованості відповідача (том 1 а.с.20) з зазначенням дати виконання робіт та дати їх оплат.

Також колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо підписання акту за червень 2004р. неуповноваженою особою і як наслідок з цього - неприйняття відповідачем виконаних позивачем субпідрядних робіт за вказаний період, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт підписано та скріплено печатками Генпідрядника (ТОВ. „Титанбуд”).

Посилання відповідача на те, що довідка за червень 2004р. підписана не уповноваженою особою (головним інженером), колегією суддів не приймається до уваги, оскільки головний інженер це одна із ключових посадових осіб будь-якого підприємства. Крім того, як вбачається з письмових пояснень відповідача (а.с.92 т.1), головним бухгалтером підприємства-відповідача включено за липень 2004р. податковий кредит з ПДВ, ця сума податкового кредиту була виключена з податкових зобов’язань.

Притягнення посадових осіб підприємства-відповідача до дисциплінарної відповідальності не звільняє саме підприємство від сплати вартості виконаних робіт за довідками про вартість виконаних робіт. До того ж судова колегія зазначає, що ні діюче законодавство України, ні внутрішні нормативні документи цього підприємства не містять приписів щодо заборони головному інженеру підписувати такого роду документи. Доказів протилежного суду не надано.

Також не є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності рахунків на оплату виконаних субпідрядних робіт, оскільки, по-перше, вказані рахунки містяться в матеріалах справи, по-друге, номера рахунків зазначені в платіжних документах, за якими відповідач здійснював часткову оплату виконаних позивачем робіт.

Позивачем розрахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 2.598,05грн. за період з 11.07.2004р. по 15.11.2004р. Розглядаючи вказані вимоги колегія суддів залишає їх без задоволення, оскільки розмір пені у заявлений період сторонами не погоджено.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних - 505,77грн. за період з 11.07.2004р. по 15.11.2004р., колегія суддів задовольняє їх частково у сумі 238,29грн. за період з 17.09.2004р. по 15.11.2004р., виходячи з наступного.

У зв’язку з тим, що сторонами не був узгоджений порядок та строки оплати виконаних робіт, позивач, як зазначалось вище, 02.09.2004р. надіслав на адресу відповідача претензію, претензія отримана останнім 09.09.2004р.

Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, останній строк для виконання відповідачем зобов’язань сплив 16.09.2004р., прострочка настала з 17.09.2004р.

Судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо фактичного виконання позивачем робіт по монтажу технологічного обладнання рукавного фільтру і металоконструкцій, не з’ясовані обставини справи щодо обґрунтованого розрахунку суми позову та часткове виконання і прийняття відповідачем підрядних робіт. Вказані обставини призвели до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд справи у господарському суді Запорізької області та суді апеляційної інстанції відповідно до статті 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальний  механічний завод”, м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2006р. у справі №9/57 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Титанбуд”, м.Запоріжжя, на користь Відкритого акціонерного товариства „Дослідно-експериментальний механічний завод”, м.Запоріжжя, 48.453,20грн. заборгованості, 238,29грн. – 3% річних, 486,92грн. державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області, 73,51грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 243,46грн. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

В іншій частині позову  відмовити.

  

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.