У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.09.06 Справа №19/67/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Савенка Є.В., дов. №4369 від 18.11.2005р.,
відповідача – Чипіжко Г.С., дов. №10/7787-19 від 30.12.2005р.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція”, м.Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 року
у справі № 19/67/06
за позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція”, м.Енергодар Запорізької області
до Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. (суддя Даценко Л.І.) у позові Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція”, м.Енергодар Запорізької області (далі-ДП „НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „ЗАЕС”), до Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя (далі-ВАТ „Дніпроенерго”), про стягнення з останнього 8.290грн.04коп. основного боргу, 784грн.74коп. - 3% річних, 3200грн. втрат від інфляції за укладеним сторонами договором про надання комунальних послуг №3 від 27.01.2000р., та судових витрат відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів існування заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за надані послуги у жовтні 2002р. Платіжне доручення №1375 від 28.01.2003р. є доказом сплати заборгованості за вказаним вище договором. Посилання заявника на платіжне доручення №1375 від 28.01.2003р., як доказ часткової сплати боргу в розмірі 14715грн.10коп. є неправомірним, оскільки зазначене платіжне доручення свідчить про сплату відповідачем суми боргу за договором №3 від 27.01.2000р. згідно з актами від 11.02 і 12.02 у повному обсязі та часткове погашення згідно з актами від 11.02 і 12.02 за договором №141х-2000 від 01.01.01р. Відповідач листом від 31.08.04р. за №10/4354 повідомив позивача на його претензію №28-22/8606 від 29.07.2004р. про те, що заборгованість за договором №3 від 27.01.2000р. за жовтень 2002р. відсутня.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим судовим актом, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем не відповідають обставинам справи. На його думку, згідно з даними бухгалтерського обліку ВАТ „Дніпроенерго”, які відображені в актах звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2005р., станом на 18.11.2005р., на 01.04.2006р. з загальної суми – 100417грн.68коп. перерахованої платіжним дорученням №1375 від 28.01.2000р., ВАТ „Дніпроенерго” віднесено 90016грн.46коп. Однак, станом на 01.01.2003р. заборгованість ВАТ „Дніпроенерго” перед атомною станцією за договором №3 від 27.01.2000р. складала 97.979грн.17коп.
Відповідач у відзиві на скаргу заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду-без змін.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
З метою надання письмових пояснень з обґрунтуванням суми заборгованості позову, порядку зарахування платежів, за якими договорами, у судовому засіданні, що відбулося 11.08.2006р., оголошена перерва до 28.09.2006р. на 10-00год.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2703 від 27.09.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.
Відповідно до статтей 99 і 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2000р. між ДП „НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „ЗАЕС”(Об'єднання - за договором) та ВАТ „Дніпроенерго”(Споживач - за договором) укладений договір про надання комунальних послуг №3 (а.с.9-10).
Пунктом 1.1 вказаного договору сторони встановили, що Об'єднання зобов’язано надати Споживачу комунальні послуги(електроенергія, каналізація, теплоенергія, гаряче водопостачання), а Споживач зобов’язаний своєчасно оплатити надані йому комунальні послуги відповідно до умов договору.
Відповідно до п.3.1 договору до обов'язків Споживача належить здійснювати оплату за надані комунальні послуги відповідно до виставленого рахунку Об’єднання не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним за встановленими тарифами.
Як встановлено матеріалами справи, Об’єднання Споживачу виставило рахунок на оплату наданих послуг у жовтні 2002р.(а.с.89), відповідно до якого сума наданих послуг, за які Споживач зобов’язаний сплатити, становить 23.005,14грн.
28.01.2003р. Споживачем перераховано на рахунок Об’єднання 100.417,68грн., що підтверджується платіжним документом №1375(а.с.16). Здійснюючи перерахування коштів цим платіжним документом, платник у реквізиті „призначення платежу” зазначив, що оплачує послуги за комунальні послуги згідно з актами від 11.02, 12.02 за договором №3 від 27.01.00р., актів від 11.02.(частково), 12.02. за договором 141х-2000 від 01.01.01.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Національним Банком України прийнята постанова „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”.
Пунктом 3.8 затвердженої Інструкції зазначено, що реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, платником у платіжному документі точно вказано, що ним здійснюється оплата наданих послуг за актом від 11.02р.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані договором про надання комунальних послуг №3 від 27.01.2000р., виставленим та неоплаченим рахунком за жовтень 2002р. та відповідними нормами чинного законодавства.
З долученого до матеріалів справи платіжного документу вбачається, що споживачем здійснений платіж саме за цим актом в межах договору №3 від 27.01.2000р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оплати відповідачем суми боргу за жовтень 2002р. платіжним дорученням №1375.
У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку ВАТ „Дніпроенерго”, які відображені в актах звірок, з суми перерахованої платіжним дорученням №1375 від 28.01.2003р. на погашення заборгованості за договором №3 від 27.01.2000р. віднесено лише 90.016,46грн. Позивач вважає, що станом на 01.01.2003р. заборгованість відповідача за вказаним договором складала - 97.979,17грн. Але посилання позивача на акти звірок є безпідставними, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.
У даному випадку заборгованість підтверджується наявними договором та рахунком, який виставлений позивачем відповідачу, а здійснення оплати цієї заборгованості підтверджується платіжним документом №1375 від 28.01.2003р.
Таким чином, висновки, викладені судом першої інстанції у рішенні, відповідають фактичним обставинам, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, а тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція”, м.Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 року у справі №19/67/06 - без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.