У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.10.06 Справа №5/5/101(01)
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Соколова А.А.
за участю представників:
кредитора - Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ – Ражева А.В., дов. №2/2011 від 17.04.2006р.
боржника - Андрюшиної М.В., дов.№17 від 13.09.2006р., та Безрукової С.О., дов.№53/417 від 27.07.2006р.
керуючого санацією – Біляченко О.В., дов. № КП-2874 від 25.11.2004р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р.
у справі № 5/5/101
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі №5/5/101(суддя Даценко Л.І.) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя, за результатами розгляду клопотання керуючого санацією (а.с.134 т.37) зобов’язано його внести до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Гамма” майнові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, на суму 2.717.450,08грн., з яких - 870.772,83грн. з віднесенням до четвертої черги, а 1.846.677,25грн. – до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
Підставою подання такого клопотання керуючим санацією і прийняття судом ухвали стали постанова Вищого господарського суду України від 30 березня 2006р. у справі №3/25Т-27/26 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя, про визнання кредитором, згідно з якою Державний комітет України з державного матеріального резерву визнаний кредитором у справі №5/5/101 про банкрутство ВАТ „Гамма” з грошовими вимогами у розмірі 2.717.450,08грн., з яких 870.772,83грн. – вартість неповернутих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 898.513грн. – сума штрафу, і 948.164,25грн. – сума пені.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державний комітет України з державного матеріального резерву оскаржив її в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного господарського суду, зазначив, що місцевий господарський суд допустив порушення норм права, а саме, незаконно відніс вимоги Держкомрезерву до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, просить скасувати оскаржуваний судовий акт, а кредиторські вимоги віднести до реєстру вимог кредиторів у третю чергу, посилаючись на п.п.3 ч.1 ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де зазначено, що у третю чергу задовольняються вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Відзиву на апеляційну скаргу боржник не надав, але у судовому засіданні його представники заперечили проти апеляційної скарги, вважають ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. законною, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу – без змін.
Представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи, що викладені у ній.
Судове засідання, що відбулося 20.09.2006р., за клопотанням боржника, керуючого санацією відкладено до 17.10.2006р. на 17-00год., з метою підготовки постанови у повному обсязі за клопотанням представника боржника оголошена перерва до 24.10.2006р. на 15-30год.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з огляду на наступне.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2006р. у справі №3/25Т-27/26 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства „Гамма”, м.Запоріжжя, про визнання кредитором, Державний комітет України з державного матеріального резерву визнаний кредитором у справі №5/5/101 про банкрутство ВАТ „Гамма” з грошовими вимогами у розмірі 2.717.450,08грн., з яких 870.772,83грн. становлять вартість неповернутих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 898.513грн. – суму штрафу, і 948.164,25грн. - пеню.
Відповідно до ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, задовольняються у третю чергу. При цьому слід зазначити, що розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.
Всупереч зазначеному місцевий господарський суд зобов’язав керуючого санацією грошові вимоги по основному боргу - у розмірі 870.772,83грн. віднести до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, хоча вони повинні бути задоволені у третю чергу. Щодо зарахування суми штрафу - 898.513грн. та пені - 948.164,25грн., а всього -1.846.677,25грн., до шостої черги, то місцевий господарський суд діяв у відповідності із законом.
Крім того, виносячи оскаржувану ухвалу, суд порушив норми процесуального права.
Так, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду поряд з іншим має містити і висновок з розглянутого питання. Тобто, оскільки підставою для судового засідання було клопотання керуючого санацією від 20.06.2006р. за №85/343 (т.37 а.с.134) про включення вимог Держкомрезерву до реєстру вимог кредиторів, то у резолютивній частині ухвали повинен бути висновок щодо цього клопотання – підлягає воно задоволенню, чи ні. Але у резолютивній частині ухвали не зазначено, яке ж рішення прийнято судом стосовно розглянутого клопотання, що є порушенням пункту 4 ст.86 ГПК України.
Відповідно до ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи те, що господарський суд Запорізької області неправильно застосував норми матеріального права, а саме, статтю 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і процесуального права – статтю 86 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, задовольнити частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі №5/5/101 скасувати.
Клопотання керуючого санацією задовольнити частково. Зобов’язати керуючого санацією включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, у розмірі 870.772,83грн. із задоволенням у третю чергу, 898.513грн. штрафу та 948.164,25грн. пені із задоволенням їх у шосту чергу.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.