У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.11.06 Справа №9/151/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, дов. №НОМЕР_1.
відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006року
у справі № 9/151/06
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі №9/151/06 (суддя Нечипуренко О.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем на виконання умов договору здійснені платежі у розмірі 6700грн., а тому твердження позивача, що вони були здійснені помилково, судом до уваги прийнято не було.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі №9/151/06 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що ним приміщення від відповідача прийнято не було, договір оренди на приміщення між сторонами підписаний не був, фактично приміщення позивач також не використовував, а оплата, здійснена позивачем, є помилковою. Представник у судовому засіданні підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вважає рішення господарського суду Запорізької області законним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін. Також відповідач повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутністю.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2708 від 27.09.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у судовому засіданні 28.09.2006р. колегією суддів розгляд справи відкладався до 15.11.2006р.
За згодою представника заявника апеляційної скарги у засіданні суду оголошена лише вступна та резолютивна частини постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємцем ОСОБА_3 Приватному підприємцю ОСОБА_2 виставлені рахунки за договором суборенди НОМЕР_2. на загальну суму 6700грн. (а.с.16-21).
Приватним підприємцем ОСОБА_2 платіжними дорученнями за №№ НОМЕР_3., НОМЕР_4. та НОМЕР_5. на рахунок Приватного підприємця ОСОБА_3 перераховано 6700грн.(а.с.7-9). При перерахуванні коштів платником (позивачем) у реквізитах платіжних доручень зазначалось, що оплата здійснюється відповідно до рахунків за договором оренди НОМЕР_2. Але фактично між сторонами договір суборенди не відбувся, стягнення з відповідача на користь позивача 6700грн. стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до статтей 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приватний підприємець ОСОБА_2, подаючи позов про стягнення з відповідача помилково сплачених за договором суборенди грошових коштів - 6700грн., посилається на статті 527, 530 та 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, розглядаючи справу, ухвалами від 21.08.2006р. та 28.09.2006р. зобов'язувала як позивача, так і відповідача надати оригінал договору суборенди НОМЕР_2., але ні позивачем ні відповідачем оригіналу договору надано до суду не було. Крім того, представник заявника апеляційної скарги у судових засіданнях пояснив, що фактично ні передання приміщення, ні підписання договору суборенди між сторонами не відбулось, а сама копія договору сфальсифікована відповідачем.
З метою з'ясування цієї обставини, колегією суддів вищезазначеними ухвалами був витребуваний у сторін оригінал спірного договору суборенди.
Але жодною із сторін цей договір не був наданий.
А тому, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами договірні відносини відсутні.
Наявна в матеріалах справи копія договору суборенди НОМЕР_2., посвідчена печаткою відповідача, не є письмовим доказом наявності договору у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній сам оригінал договору.
Вказані факти спростовують посилання суду першої інстанції на існування договірних зобов'язань, заснованих на договорі суборенди НОМЕР_2.
Як вже зазначалось у позовній заяві, позивач на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на загальні статті щодо виконання зобов'язань.
Так, статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 530 цього кодексу встановлює порядок визначення строку виконання зобов'язань, а стаття 625 - відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Але колегія суддів наголошує, що посилання позивача на вказані статті є помилковим, оскільки цими статтями встановлений обов'язок боржника виконати належним чином прийняті на себе зобов'язання, а кредитора прийняти виконання згідно до встановлених умов.
У спорі, що розглядається, між сторонами відсутні будь-які правовідносини, де існують взаємні права та обов'язки сторін, а відтак колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права.
Відносини, що склались між Приватним підприємцем ОСОБА_3 і Приватним підприємцем ОСОБА_2 мають ознаки правовідносин, які підпадають під регулювання норм, які містяться у главі 83 Цивільного кодексу України (статті 1212-1215).
Доводи особи, що подала апеляційну скаргу, спростовуються вищенаведеним.
Оскільки резолютивна частина рішення господарського суду Запорізької області закону не суперечить, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни або скасування.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006р. у справі №9/151/06 - без змін.
Постанову оформлено і підписано у повному обсязі 21.11.2006р.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.