Судове рішення #408243
У к р а ї н а

 

У к р а ї н а

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.06                                                                                               Справа №2/250-06

 

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Кагітіна Л.П.  , Мірошниченко М.В.

 

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1. дов. від 01.08.2006р.

відповідача -  Гуртового С.А., дов. 31 від 19.06.2006р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 31.08.2006р. 

у справі  № 2/250-06 

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області

про  стягнення коштів

 

                                                         Установив:

 

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.08.2006р. позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон(далі-ПП ОСОБА_2) задоволені повністю, з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області(далі - ТОВ «Агро-Бізнес-2») стягнуто 17464,20грн. основного боргу, 1616,99грн. пені, 190,81грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати.

У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на те, що визнає суму основної заборгованості за договором про надання послуг по ремонту зернонавантажувача ЗМ-60 НОМЕР_1 та за договором про надання послуг по ремонту машини НОМЕР_2 та наладки технологічної лінії по очищенню зерна НОМЕР_3., яка складає 5520грн. Відповідач не погоджується з вимогами позивача в частині стягнення пені за вказаними договорами, оскільки вважає, що договорами не встановлений розмір пені, яка підлягає сплаті у разі порушень зобов'язань. Також апелянт не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу НОМЕР_4 у розмірі 11757грн.

 

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, факт виконання позивачем зобов'язань за договорами підтверджений належним чином, рішення суду законне та таке, що не підлягає скасуванню або зміні.

Представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі і  відзиві на неї.

За розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3350 від 22.11.06р. справу №2/250/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. і Кагітіної Л.П.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2005р. між позивачем та відповідачем  укладений договір НОМЕР_1 про надання послуг по ремонту зернонавантажувача ЗМ-60, відповідно з умовами якого позивач зобов'язався відремонтувати зернонавантажувач ЗМ-60, а відповідач - прийняти роботу та оплатити її. Вартість ремонтних робіт за цим договором встановлена у розмірі 1800грн. Оплата за надані послуги відповідно до розділу 4 договору здійснюється шляхом 50-ти відсоткової передоплати, та 50-ти відсоткової  оплати у день приймання зернонавантажувача(а.с.16).

Виконання договірних зобов'язань підтверджується актом виконаних робіт від 14.07.2005р. (а.с.17).

Але всупереч умов договору відповідачем - ТОВ.«Агро-Бізнес-2» зобов'язання по оплаті виконаних робіт здійснено не було.

20.07.2005р. між сторонами укладений договір про надання послуг по ремонту машини НОМЕР_2 та налагоджуванню технологічної лінії по очищенню зерна на НОМЕР_3. Відповідно до договору - підрядник (ПП ОСОБА_2) прийняв на себе зобов'язання по ремонту машини НОМЕР_2 та налагоджуванню технологічної лінії по очищенню зерна, замовник - ТОВ.«Агро-Бізнес-2» зобов'язаний оплатити надані послуги.

Вартість наданих послуг встановлена договором та становить 3720грн.

Про належне виконання зобов'язань підрядника свідчить акт виконаних робіт від 22.07.2005р.

Однак, замовником зобов'язання по оплаті наданих послуг виконані не були.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечив факту надання послуг, а також підтвердив заборгованість у розмірі 1800грн. за договором НОМЕР_1 від 04.07.2005р. та заборгованість у розмірі 3720грн. за договором від 20.07.2005р., а також зазначив, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємство не має змоги здійснити оплату за надані послуги по ремонту обладнання та машин.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором НОМЕР_1 від 04.07.2005р. у сумі 1800грн. та за договором від 20.07.2005р. у сумі 3720грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

 

Але колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача за цими договорами  пені.

В обґрунтування вимог по стягненню пені позивач посилається на ст.229 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до розрахунку позовних вимог, позивач вказує, що пеня нарахована за невиконання відповідачем умов договору НОМЕР_1 від 04.07.2005р. та складає 167,39грн., а за невиконання умов договору від 20.07.2005р. - 335,85грн.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у   цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.231 цього кодексу штрафні санкції за порушення грошових   зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому розмір штрафних санкцій встановлюється у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Досліджуючи договори НОМЕР_1 від 04.07.2005р. та від 20.07.2005р., колегія суддів з'ясувала, що при визначенні відповідальності, сторони у договорах зазначили наступне: «Сторони несуть одна перед іншою відповідальність у встановленому законодавством порядку».

Отже, визначаючи таким чином відповідальність за неналежне виконання умов договорів, сторони не встановили та не погодили конкретного розміру пені, ні похідних даних при її розрахунку.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за обома договорами є безпідставними.

Крім вищевказаних договорів, між ТОВ.«Агро-Бізнес-2» та підприємцем ОСОБА_2. 04.07.2005р. укладений договір купівлі-продажу НОМЕР_4, відповідно до якого продавець (ПП ОСОБА_2) зобов'язався поставити, а покупець ТОВ.«Агро-Бізнес-2» прийняти та оплатити запасні частини(а.с.19).

Пунктом 2.2 розділу 2 договору сторони погодили, що сума договору складає 11757грн. Пунктом 2.4 договору встановлено, що за поставлений товар покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно з виставленими рахунками.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару, позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні, довіреність, накладні та рахунки (а.с.20-26).

Отримання запасних частин від позивача також не заперечується і відповідачем, але останній вважає, що строк оплати за вказаним договором не настав.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При укладанні господарських договорів особи, які укладають договір вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як вже зазначалось вище, у пункті 2.4 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів відповідно до виставлених рахунків.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що рахунки відповідачеві

 

не виставлялись, оскільки, як вважає останній, зобов'язання по оплаті виникли з накладної за № НОМЕР_5 (а.с.22-23) та довіреності НОМЕР_6 

Розглянувши та проаналізувавши ці документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не містять жодних вимог щодо здійснення оплати за отриману продукцію, а тому не підтверджують виникнення зобов'язань щодо оплати отриманого за договором купівлі-продажу НОМЕР_4.

А тому вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості та пені за договором купівлі-продажу НОМЕР_4 є безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - лише у частині стягнення суми основної заборгованості за  договором НОМЕР_1 від 04.07.2005р. - у розмірі - 1800грн. та за договором від 20.07.2005р. - у сумі 3720грн., а разом - 5520грн.

При розгляді справи господарський суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу є підставою для зміни прийнятого рішення.

Щодо вимог заявника апеляційної скарги про надання розстрочення виконання зобов'язання по оплаті 5520грн.- суми основного боргу за договором НОМЕР_1 від 04.07.2005р.,  та за договором від 20.07.2005р., колегія суддів вважає, що ці вимоги слід залишити без розгляду, оскільки відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, але рішення господарського суду Херсонської області слід змінити, судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам.

 

Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                    Постановив:

 

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 31.08.2006р. у справі №2/250/06 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області, на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон, 5520грн. основного боргу за  договором  НОМЕР_1 від 04.07.2005р  та за договором від 20.07.2005р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка Каховського району Херсонської області, на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон, 55,20грн. державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді, 34,14грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес-2», с.Мар'янівка

 

Каховського району Херсонської області, 27,60грн. державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.

 

 

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А. 

 

 Кагітіна Л.П.  Мірошниченко М.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація