Судове рішення #408280
25/101-21/110

У к р а ї н а


ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

Іменем України

14.12.06                                                                                       Справа №25/101-21/110


Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:


Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.


при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:                                                   

кредитора-1- Мандичева О.Г., дов.№ 01-07/2520 від 02.11.05р.

боржника - Верещака М.Г., ліквідатора (арбітражного керуючого)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну

скаргу  ліквідатора Верещака М.Г.

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2006року

у справі № 25/101-21/110          

про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Імекс”, м.Василівка Запорізької області

Кредитори  у справі:

№1  -  Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, м.Василівка Запорізької області  

№2 - Василівська міжрайонна державна податкова інспекція, м.Василівка Запорізької області  

№3   -   ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Василівського району електричних мереж, м.Василівка Запорізької області


                                                                 Установив:


Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2003р. порушено провадження у справі №25/101 про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Імекс”, м. Василівка Запорізької області.

17.05.2004р. ЗАТ „Імекс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого - Верещака М.Г.

           У зв”язку із оскарженням ліквідатором судових актів і знаходженням справи у вищих судових інстанціях, зупиненням провадження у справі, судом першої інстанції несвоєчасно розглянуті заяви одного з кредиторів - Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області від 16.06.2004р. за №01-07/1124 (а.с.39 т.6) про визнання вимог за зобов’язаннями боржника перед Пенсійним фондом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, та від 13.03.2006р. за №516/01- 08 про збільшення кредиторських вимог.  

               На підставі ухвали місцевого господарського суду від 06.10.2006р. провадження у справі поновлено, на 23.10.2006р. призначено судове засідання по розгляду клопотань ліквідатора про зупинення провадження у справі, заяви  Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області про визнання вимог за зобов’язаннями, що виникли під час проведення процедури



банкрутства, клопотання комітету кредиторів від 06.06.2005р. про усунення ліквідатора Верещака М.Г. від виконання ним своїх обов’язків та призначення ліквідатором іншого арбітражного керуючого.

          Із вищезазначених питань суд першої інстанції 23.10.2006р. розглянув по суті лише заяву Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області від 13.03.2006р. №516/01-08 про збільшення кредиторських вимог (а.с.116-132 т.5), що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, за результатами якого визнані поточними грошові вимоги Пенсійного фонду у розмірі 22.967грн.21коп.,  у розгляді інших питань оголошена перерва до 02.11.2006р.

          Але у зв”язку з апеляційним оскарженням ліквідатором цієї ухвали в частині визнання поточних вимог Пенсійного фонду, засідання суду першої інстанції не відбулося.

          Не погоджуючись з ухвалою господарського суду від 23.10.06р., ліквідатор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду про визнання Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі поточним кредитором у сумі 22.967грн.21коп., мотивуючи свої заперечення тим, що у матеріалах справи відсутні докази наявності цієї заборгованості у підприємства перед Пенсійним фондом, оскільки у справах про банкрутство вимоги повинні бути безспірними, то у даному випадку поточні вимоги Пенсійного фонду є спірними, недоказаними документально. Вважає, що 22967грн. недоїмки  містяться у загальній сумі,  включеній до реєстру вимог кредиторів, і які розглядалися уже судом.

          На засіданні суду апеляційної інстанції ліквідатор підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі.  

У наданому Управлінням Пенсійного Фонду України у Василівському районі відзиві зазначено, що боржником у звітному періоді – за листопад 2003р. по 01.08.2004р. надані звіти щодо зобов’язання сплати ним страхових внесків у розмірі 22967грн.21коп., що є безспірними вимогами кредитора. Просить апеляційну скаргу ліквідатора залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.

Представник Управління Пенсійного фонду підтримав заперечення, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, також пояснив, що подані до Фонду звіти підписані самим ліквідатором Верещаком М.Г., розрахунок недоїмки за період – листопад 2003р.- серпень 2004р. здійснений відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Вищевказана сума не була предметом  розгляду ні у підготовчому, ні у попередньому засіданнях суду, так як є не конкурсними, а поточними вимогами.   

Стосовно нарахування 167грн.84коп. недоїмки за листопад 2003р., тобто, за той час, коли вже було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ „Імекс” – 26.11.2003р., представник кредитора також пояснив, що звітність у формі Розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування надана до Управління Пенсійного фонду колишніми керівником та головним бухгалтером 08.12.2003р. - після порушення справи про банкрутство, а тому ці вимоги є поточними.

Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 13.12.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. і Хуторного В.М.          Дослідивши обставини справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          



          Відповідно до статтей 1 та 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор - юридична   або   фізична особа,  яка  має  у встановленому  порядку  підтверджені документами   вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника,  а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів(обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про  банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних  кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори  за  вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за  зобов'язаннями боржника,  визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

          Як вбачається з матеріалів справи – поданих самим же підприємством-боржником Розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають щомісячній сплаті, які передбачені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, за період з грудня 2003р. – з періоду, коли надійшла відповідна звітність боржника до Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі, по липень 2004р., останнім боржникові нарахована недоїмка зі сплати страхових внесків у розмірі - 22.967грн.21коп.  

          Ця сума підтверджена документально.

          Твердження ліквідатора про те, що ця сума уже була раніше визнана судом, тому що вона нібито входить у загальну суму, яка включена до реєстру вимог кредиторів, ним не підтверджено. На пропозицію колегії суддів надати беззаперечні докази такого твердження, ліквідатор відмовився, але пояснив, що це повинна зробити апеляційна інстанція, включена ця сума до реєстру вимог кредиторів чи ні - йому достеменно невідомо, але він вважає визнання місцевим господарським судом поточних грошових вимог Пенсійного фонду у сумі 22.967грн.21коп. необгрунтованими.

           Колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, звітність щодо сплати боржником страхових внесків за період – з грудня 2003р. по липень 2004р. включно, розрахунки Фонду, надані додатково документальні докази кредитором - Управлінням Пенсійного Фонду України у Василівському районі, вважає, що поточні вимоги нараховані згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, заява цим кредитором подана до суду відповідно до статті 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і обґрунтовано визнана місцевим господарським судом.  

          Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський   суд  приймає  тільки  ті докази, які мають  значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути



підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами  доказування.  

          Ліквідатор всупереч зазначеному не надав жодного доказу, який підтверджував би  його твердження чи спростовував заперечення Управління Пенсійного фонду.

А відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора.  

 

Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                             

                                                                Постановив:

       

         Апеляційну скаргу ліквідатора Верещака М.Г. залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області у справі №25/101-21/110 про банкрутство  ВАТ „Імекс”, м.Василівка Запорізької області, від 23.10.2006р. - без  змін.

         Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.


  

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  


 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація