У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.12.06 Справа №5/5/466
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Кагітіна Л.П. , Юхименко О.В.
при секретарі Соколові А.А.
за участю представників:
- ВАТ „Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, - Назаренка В.І., керівника юридичного відділу, дов.№ 18/23 від 14.09.2005р.
боржника – Теремецької О.О., юрисконсульта, дов. №10/7114-179 від 23.10.2006р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2006р.
у справі № 5/5/466
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2006р.(суддя Дьоміна А.В.) заява Відкритого акціонерного товариства „Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя(далі-ВАТ „Запорізький завод феросплавів”), №12192 від 24.12.2002р. про визнання кредиторських вимог до Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя (далі-ВАТ„Дніпроенерго”) у розмірі 83.899.214грн.93коп. залишена без задоволення.
Ухвала суду мотивована статтею 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон). Право заявляти майнові вимоги до боржника надано конкурсним кредиторам в межах строку, встановленого п.1 ст.14 Закону, тобто протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. А оскільки цей строк кредитором пропущений, то такі вимоги не розглядаються і вважаються погашеними, про що зазначається в ухвалі суду.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі заявник просить оскаржувану ухвалу господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким поновити ВАТ „Запорізький завод феросплавів” строк подання заяви з вимогами до боржника, та визнати конкурсним кредитором на суму 83.899.214грн.93коп.
Свої доводи мотивує тим, що господарський суд Запорізької області порушив та невірно застосував норми матеріального права, а саме – статтю 53 Господарського процесуального кодексу України та статтю 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка діяла на дату публікації оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ „Дніпроенерго”. Згідно зі статтею 53 ГПК України суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Але господарський суд керувався законодавством, яке не має ніякого відношення до таких правовідносин, не прийняв до відома поважність причин пропуску подачі заяви ВАТ „Запорізький завод феросплавів” з додатковими вимогами до ВАТ „Дніпроенерго” та не врахував законність поновлення строку.
Боржник згідно з відзивом на апеляційну скаргу вважає скаргу такою, що подана без достатніх об’єктивних підстав і не відповідає нормам законодавства України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду Запорізької області - без змін.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3683 від 19.12.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Кагітіної Л.П. та Юхименка О.В.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів його технічної фіксації.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.14 Закону (в редакції, що діяла на той час та діє до цього часу) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Оголошення про порушення провадження у справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ „Дніпроенерго” опубліковано 04.06.2002р. у газеті „Голос України” за № 99. Таким чином, останнім днем подання заяв з вимогами до боржника є 04.07.2002р.
Як вже зазначалось вище, заява ВАТ „Запорізький завод феросплавів” з кредиторськими вимогами до боржника надійшла до суду лише 24.12.2002р., тобто з пропуском встановленого строку для її подання.
Відповідно до ст.14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Посилання заявника апеляційної скарги у даному випадку на статтю 53 ГПК України є безпідставним, оскільки у статті 14 Закону прямо зазначено, що зазначений
строк (тридцятиденний) є граничним і поновленню не підлягає(!!!).
Правовою базою, що регулює процедуру банкрутства, є Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарський процесуальний кодекс України, а також інші нормативні акти. Оскільки з моменту порушення справи про банкрутство вводиться особливий правовий режим, спрямований на відновлення платоспроможності боржника з використанням спеціальних засобів, зазначений режим вимагає спеціальної нормативної регламентації.
У зв”язку з цим Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” має пріоритетну силу відносно інших нормативно-правових актів. Усі інші нормативні акти діють лише у певній частині - за умови зазначення про це у самому Законі, тобто субсидіарно.
У разі протиріч норм цього Закону іншим нормативним актам, повинні діяти норми Закону.
А тому застосування статті 53 ГПК України, як вважає заявник апеляційної скарги, у даному випадку є безпідставним.
У зв’язку з вищенаведеним та враховуючи зауваження Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 25.04.2006р. у цій справі(а.с.48-51 т.45-В), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ„Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2006р. у справі №5/5/466 про банкрутство ВАТ „Дніпроенерго”, м.Запоріжжя, -без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Кагітіна Л.П. Юхименко О.В.