У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.12.06 Справа №4/256-05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Косенка С.Г., ліквідатора
відповідача - Ващука Я.В., дов. від 23.06.2005р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Mercury», м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 05.06.2007р.
у справі № 4/256/-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Mercury», м.Херсон
до Відкритого акціонерного товариства «АТП-16563», м.Херсон
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.07.06р. у справі №4/256-05 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник вважає рішення суду необґрунтованим. Просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу задоволення позовних вимог позивач у апеляційній скарзі посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство «АТП-16563», м. Херсон, у поданому запереченні та його представник у судовому засіданні не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Вказують на те, що відповідачем зобов'язання за договорами порушені не були, а посилання позивача у апеляційні скарзі на статтю 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.
Представники сторін підтримали доводи і заперечення, що викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3591 від 12.12.2006р. справу №4/256/05 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.( головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Мойсеєнко Т.В.
Обговоривши доводи та заперечення сторін, їх представників, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
12.07.2001р. між позивачем та відповідачем укладений договір №9-07 на перевезення вантажів автотранспортом. Відповідно до цього договору відповідач зобов’язався здійснити перевезення переданого йому позивачем вантажу згідно з заявкою останнього.(а.с.9 т.1). Оскільки вказаний договір припинив свою дію 31.12.2001р., сторонами 02.01.2002р. укладений аналогічний договір.(а.с.10 т.1).
Відповідно до залучених до справи належним чином засвідчених копій первинних бухгалтерських документів (а.с.11-21 т.1), позивачем перераховано кошти перевізнику (відповідачу) за договором №09-7 від 12.07.2001р. на загальну суму - 5900грн., що підтверджується платіжним дорученням №139 від 20.11.2001р. на суму 1600, платіжним дорученням №141 від 23.11.2001р. на суму 1800грн., та платіжним дорученням №148 від 05.12.2001р. на суму 2500грн. У перелічених платіжних документах є посилання замовника на те, що кошти перераховуються згідно з договором № 9-07 від 12.07.2001р.
В інших платіжних дорученнях, зокрема, № 54 від 04.04.2002р. на суму 3200грн., №55 від 11.04.2002р. на суму 18000грн., № 70 від 08.05.2002р. на суму 2200грн., №83 від 01.07.02р. на суму 10500грн., №98 від 25.07.2002р. на суму 15000грн., №103 від 06.08.2002р. на суму 4000грн., №105 від 17.08.2002р. на суму 5000грн., №108 від 28.08.2002р. на суму 6000грн., у реквізиті - «призначення платежу» вказано: «оплата за автопослуги згідно договору від 02.01.2002р.» Таким чином, за договором перевезення від 02.01.2002р. замовник перерахував відповідачу 63.900грн.
Всього позивачем в рахунок оплати за перевезення вантажів в період з 20.11.2001р. по 28.08.2002р. було перераховано на користь відповідача 69.800грн.00коп.
Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо перевезення вантажів автотранспортом відповідно до умов договорів від 12.07.2001р. та від 02.01.2002р., ТОВ. «Mercury», подаючи позов, просить стягнути з відповідача спричинені йому збитки, посилаючись на відмову від прийняття виконання у зв'язку з тим, що договори втратили для нього інтерес.
Відповідно до пунктів 1.1 укладених договорів перевізник – ВАТ «АТП-16563» зобов'язаний перевезти наданий йому замовником - ТОВ. «Mercury» вантаж відповідно до заявки.
Матеріали справи не містять таких заявок, що свідчить про відсутність з боку відповідача прострочення виконання зобов'язання за вказаними договорами щодо надання послуг з перевезення. Вказана обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Вищезазначене з урахуванням положень Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності наступає лише з моменту з'явлення права на позов, а отже, з моменту прострочення відповідача, і свідчить про те, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах не розпочався, а у позивача не виникло право на позов з підстав, викладених у позовній заяві.
У письмовій вимозі від 04.12.2003р. №7-12 позивач просить відповідача перерахувати 142.083грн.22коп., не зазначаючи при цьому правової підстави для такого перерахування, без посилання на пункти договору або норми закону, моменту прострочення з боку відповідача.(а.с.22 т.1). Отже, зазначена письмова вимога, яка заявлена позивачем до
виникнення у відповідача відповідного зобов'язання, є необґрунтованою. Крім того, у зазначеному листі відсутнє посилання позивача на відмову від прийняття виконання договірного зобов'язання у зв'язку із втратою інтересу.
Відповідно до положень ст.161 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин вимоги, що викладені у позовній заяві, не підлягають задоволенню.
Наданими відповідачем актами виконаних робіт, підписаними представниками сторін в період з 22.08.2001року по 22.03.2002року (а.с.33-45 т.1) та копіями подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с.77-150 т.1, а.с.1-32 т.2), не підтверджено надання позивачеві автотранспортних послуг на суму 31.792грн.85коп. саме за спірними договорами на перевезення, також матеріали справи не містять рахунків, про які йдеться в актах виконаних робіт.
Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ст.99 та ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відтак посилання заявника апеляційної скарги на ст.1212 Цивільного кодексу України, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач, подаючи позов, посилався на інші норми законодавства, що не дає змоги застосовувати положення статті 1212 Цивільного кодексу України у даному спорі.
Але колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутись до господарського суду з відповідним позовом, враховуючи норми глави 83 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає закону, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Mercury», м. Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.07.2006р. у справі №4/256-05 – без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Мойсеєнко Т. В.