ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2007 р. Справа № 15/256-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Міністерства оборони України в особі Командування Повітряних Сил Збройних Сил України:
Горецького П.Л. - представника за довіреністю від 09.01.2007р.,
Яворського П.І. - представника за довіреністю від 15.01.2007р.;
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства
"Магма +", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" вересня 2006 р. у справі № 15/256-06 (суддя Курко О.П.)
за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави
в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних
правовідносинах - Міністерства оборони України в особі Командування Повітряних
Сил Збройних Сил України, м.Вінниця
до Приватного науково-виробничого підприємства "Магма +", м.Вінниця
про визнання недійсною додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. до договору №17
від 14.09.1999р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.09.2006р. у справі №15/256-06 позов, заявлений військовим прокурором Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Командування Повітряних Сил Збройних Сил України до Приватного науково-виробничого підприємства "Магма+" про визнання недійсною додаткової угоди №6 до договору №17 від 30.10.2003р. та проведення двосторонньої реституції за даною угодою задоволено в повному обсязі.
Вважаючи, що місцевий господарський суд надав невірну та помилкову оцінку фактичним правовідносинам, що склалися між сторонами у даній справі, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим прийняте ним рішення є необґрунтованим й безпідставним, має місце невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- висновок суду першої інстанції про те, що поставлений бетоноукладальний комплекс є "бувшим у використанні", а також мав будь-які істотні недоліки на момент його передачі позивачеві, не базується на жодному доказі та є свідомим перекрученням фактів та обставин справи. Акт односторонньої "комісійної" перевірки за участю підлеглих позивачеві по службі осіб таким доказом не являється;
- нічим не підтвердженим є й висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач зобов'язався здійснити поставку бетоноукладального комплексу, який не був у використанні;
- не відповідає обставинам справи висновок суду про огляд технічного стану "комісією ВПС ЗС України", оскільки докази формування будь-якої комісії відсутні, як і відсутнє правове обґрунтування необхідності та допустимості такої "перевірки", в результаті якої власник майна начебто сам у себе перевіряє комплектність майна через 2 тижні після набуття права власності;
- посилання суду на те, що "листом від 19.11.2003р. №153/145/5/1185 відповідач був повідомлений про виявлені недоліки та про те, що в зв'язку з ними потреби у такому комплексі немає", не підтверджуються жодним доказом та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з тексту судового рішення неможливо встановити, з яких документальних підстав суд встановив, що такий лист був відправлений на адресу відповідача та був отриманий останнім;
- судом необґрунтовано, в порушення норм ст.ст.31,33,34,43 Господарського процесуального кодексу України прийнято в якості належного доказу "Звіт СПД-ФО Руденко Ю.В.", який не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Крім того, суд не звернув увагу, що в матеріалах справи містяться дві різні редакції "Висновку про вартість майна" (аркуш 2 до Звіту СПД-ФО Руденко Ю.В.);
- з невідомих причин суд не взяв до уваги і той факт, що жодним доказом, крім слів позивача, не встановлено, що бетоноукладальний комплекс мав 1988 рік випуску;
- судом при розгляді справи не застосовано норми ст.ст.239,241 Цивільного кодексу України, що регулюють правове значення для подальшого схвалення дій, вчинених представником особи, а також норми ст.ст.664,668,673,679,680 ЦК України.
Військовий прокурор та позивач письмових відзивів на апеляційну скаргу відповідача не надали.
Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі. Вважають, що вимоги відповідача про скасування оскарженого рішення, є безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
Військовий прокурор та представник відповідача в судове засідання не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Враховуючи, що про призначення розгляду апеляційного подання учасників процесу було повідомлено належним чином (ухвалу про призначення розгляду справи на 18.01.2007р. було надіслано на адреси учасників процесу 11.10.2006р. рекомендованими листами згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції, що додається), а також положення ст.96 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої надсилання письмового відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції є правом, а не обов'язком особи, ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неподання військовим прокурором та позивачем письмових відзивів на апеляційну скаргу та нез'явлення в судове засідання військового прокурора та представника відповідача не перешкоджають перегляду справи за наявними в ній доказами.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.09.1999р. між Військовою частиною А-4095 (правонаступником якої стала військова частина А0182, що була структурним підрозділом військової частини А0155 - Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України) і Приватним науково-виробничим підприємством "Магма+" було укладено договір за №17 (т.1 а.с.9-13), предметом якого є забезпечення Військово-Повітряних Сил України енергообладнанням.
Впродовж 1999-2003р.р. між сторонами цього договору укладались додаткові угоди до нього №1 від 30.10.1999р., №№2,3 від 04.07.2002р., №4 від 2003 року, №6 від 30.10.2003р., тощо (т.1 а.с.14-18).
Зокрема, як визначено умовами додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. до договору №17 від 14.09.1999р., підписаної Головнокомандувачем ВПС Збройних Сил України Скалько Я.І. та директором ПНВП "Магма+" Чабанюком Ю.О., НВП "Магма+", в цілях недопущення збитків на суму 5998894,59грн., здійснює поставку бетоноукладального комплексу GOMACO Commander ІІІ вартістю 7195500,00грн. з врахуванням ПДВ, яка не перевищує експертну оцінку Вінницької торгово-промислової палати.
В матеріалах справи наявна копія акту, складеного 29.10.2003р. між ПНВП "Магма+" та військовою частиною А-2215 (т.1 а.с.19), з якого вбачається, що ПНВП "Магма+" здала, а військова частина А-2215 прийняла на умовах франко-склад БУ-813 згідно договору №17 від 14.09.1999р. бетоноукладальний комплекс GOMACO Commander ІІІ (в комплекті).
Вартість або будь-які індивідуально-визначені характеристики бетоноукладального комплексу в акті не вказано.
В даному акті зазначено, що він складений в 3-х примірниках: по одному для кожної сторони та 1 примірник для військової частини А-0182, і є невід'ємною частиною договору №17 від 14.09.1999р. та підставою для проведення взаєморозрахунків між ПНВП "Магма+" військовою частиною А-0182.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності правових підстав для передачі ПНВП "Магма+" військовій частині А-2215 бетоноукладального комплексу. Стороною договору №17 від 14.09.1999р., а також додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. до нього військова частина А-2215 не була, будь-які докази того, що командир військової частини А-2215 Олійник А.В. був уповноважений на підписання акту від 29.10.2003р. в матеріалах справи відсутні.
Як повідомив тимчасово виконуючий обов'язки командувача Повітряних Сил Збройних Сил України С.І.Онищенко (лист №350/1/8-78пс від 22.07.2006р., т.1 а.с.109), будь-які письмові розпорядження щодо підписання акту прийому-передачі від 29.10.2003р. командиру в/ч А2215 Олійнику не надавалися. Крім того цей акт прийому-передачі підписаний 29.10.2003р., тоді як спірна додаткова угода підписана 30.10.2003р.
У справі наявна також копія акту від 30.10.2003р. (т.1 а.с.20), згідно якого ПНВП "Магма+" передало військовій частині А-0155 бетоноукладальний комплекс GOMACO Commander ІІІ на суму 7195500,00грн. (з врахуванням ПДВ).
За даними "Звіту про аналіз цінової інформації та визначення вартості бетоноукладчика Соmander III виробництва компанії "GOMACO", на території України" (т.1 а.с.37-48,76-99), складеного експертом Вінницької торгово-промислової палати на замовлення заступника Головнокомандувача ВПС ЗСУ з тилу, майже таку вартість – 7198065грн. - має бетоноукладальний комплекс, який не був у використанні.
Визначення експертом вартості бетоноукладчика Соmander III виробництва компанії "GOMACO" проводилось з використанням єдиного методу - методу порівняння аналогів продажу, оскільки фактично бетоноукладальний комплекс для огляду і дослідження наданий не був. При цьому, експертом були використані відомості генерального представника в Україні компанії "Canadian Production Promotion Group", довідкові дані з мережі "Інтернет" і шляхом порівняння була визначена довідкова вартість бетоноукладчика Соmander III виробництва компанії "GOMACO", який не був у використанні.
Проте, з наявного в матеріалах справи акта перевірки технічного стану бетоноукладального комплексу "GAMAKO KOMANDER III", складеного 15.11.2003р. комісією ВПС ЗС України (т.1 а.с.24), вбачається, що запропонований Приватним науково-виробничим підприємством "Магма+" бетоноукладальний комплекс, який знаходиться на території будівельного управління №813 (м.Бориспіль), розукомплектований, містить технічні недоліки, технічна документація на нього відсутня й використання його за призначенням неможливе через незадовільний стан.
В зв'язку з цим, комісією вказано на недоцільність отримання зазначеного бетоноукладального комплексу для потреб ВПС ЗС України.
На замовлення Командування Повітряних Сил Збройних Сил України суб'єктом підприємницької діяльності Руденко Ю.В. було проведено оцінку бетоноукладчика "Commander III" виробництва фірми "GOMACO" за місцем знаходження об'єкта оцінки в м.Бориспіль й згідно складеного підприємцем Звіту про оцінку майна, на дату 20.11.2003р. (т.1 а.с.112-148) ринкова вартість об'єкту оцінки склала 600000,00грн.
Згідно висновку №767 від 28.08.2006р. спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.1 а.с.166) оцінка об'єкта підприємцем Руденко Ю.В. виконана на професійному рівні з використанням витратного та порівняльного методів, які відповідають найбільш оптимальним та з повною мірою дають можливість визначити фактичну вартість бетоноукладача.
02.06.2006р. в господарський суд Вінницької області звернувся військовий прокурор Вінницького гарнізону з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Командування Повітряних Сил Збройних Сил України до Приватного науково-виробничого підприємства "Магма+" про визнання додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. недійсною як такої, що укладена внаслідок помилки та обману, та проведення двосторонньої реституції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, військовий прокурор зазначив, що про невідповідність якості отриманого від відповідача бетоноукладального комплексу передбачуваній якості цього комплексу, позивачу було невідомо.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, стверджуючи у письмовому відзиві №2/06/1 від 05.07.2006р. на позовну заяву, що позивача ніхто в оману щодо якості та технічного стану бетоноукладального комплексу не вводив, а приймання продукції здійснювалося представниками позивача, які належним чином та у повній мірі були ознайомлені з технічною документацією та технічним і якісним станом бетоноукладального комплексу (т.1 а.с.60-61).
Однак, доводи відповідача про те, що позивач був обізнаний із станом отриманого бетоноукладального комплексу при оформленні акта прийому-передачі від 30.10.2003р. належними доказами не підтверджені.
Відсутні докази й того, що позивачу передавалась технічна документація на вказаний комплекс.
Згідно відповіді Державної митної служби України №31/18-17-4405 від 18.08.2006р. на запит суду, встановлено відсутність інформації стосовно ввезення на митну територію України бетоноукладальних комплексів GOMACO Commander III за період з 1993р. по 2003р. (т.1 а.с.159).
Відповідно до ч.1 ст. 56 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Як вказано в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.199р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю й у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оцінивши доводи сторін, прокурора, а також наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не був обізнаний стосовно властивостей та якостей предмета спірної угоди, які значно знижують його цінність і можливість використання за цільовим призначенням, в зв'язку з чим спірну угоду від 30.10.2003р. було укладено позивачем під впливом помилки.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи законність угоди, помилково застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., оскільки предметом спору є вимога про визнання заперечуваної угоди недійсною, а не вимога про виконання триваючих зобов'язань за угодою, а тому відповідність чи невідповідність цієї угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. В даному випадку слід керуватися Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963р.
В зв'язку з цим, безпідставними є твердження відповідача про те, що судом при розгляді справи не застосовано норми ст.ст.239,241 Цивільного кодексу України, що регулюють правове значення для подальшого схвалення дій, вчинених представником особи, а також норми ст.ст.664,668,673,679,680 ЦК України.
Окремо слід вказати, що при вирішенні питання щодо правових наслідків недійсності додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. суд першої інстанції правомірно застосував норми ст. 216 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 01.09.2006р. у даній справі про визнання додаткової угоди №6 від 30.10.2003р. до договору №17 від 14.09.1999р. недійсною, а також проведення двосторонньої реституції за вказаною угодою є обґрунтованим й законним. Підстави для скасування цього рішення відповідачем не доведені.
Слід зазначити, що в ході судового розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем було надано додаткову угоду №7 від 27.11.2006р. до договору №17 від 14.09.1999р., згідно якої сторони зазначеного договору домовились розірвати додаткову угоду №6 від 30.10.2003р. з поверненням одна одній всього одержаного на виконання цієї угоди, а надіслання відповідачем до суду апеляційної інстанції листа за №18/12 від 18.12.2006р. (т.2 а.с.14) про залишення апеляційної скарги без розгляду в зв'язку з вирішенням спору між ПНВП "Магма+" та Командуванням ПС ЗСУ МО України за згодою сторін, свідчить про те, що відповідач фактично не підтримує апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 вересня 2006 року у справі №15/256-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Магма +", м. Вінниця - без задоволення.
2. Матеріали справи №15/256-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук.6 прим.
1 - досправи
2 - в/прокурору Вінницького гарнізону
3 - Міноборони
4 - Командування Повітряних Сил ЗСУ
5 - відповідачу
6 - в наряд