У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.12.06 Справа №25/217/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
кредитора - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області - Мітенко І.В., нач.відділу, дов.№22/122 від 30.11.2005р.; - Фалілеєвої Ю.Д., заст. нач.відділу, дов.№22/121 від 29.11.2005р.; - Гавриленка В.Я., заст.нач.відділу, дов.№22/108 від 14.12.2006р.
боржника - не з”явився
розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого - Васильцова С.А.
прокурора - Хорунжого С.М.
керуючий санацією - не з”явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2006року
у справі № 25/217(06)
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня”, м.Мелітополь Запорізької області
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2006р. (суддя Дьоміна А.В.) за заявою керівника боржника - Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський верстатобудівний завод ім.23 жовтня” (далі-ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня”), м.Мелітополь Запорізької області, в порядку статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі №25/217(06) про банкрутство ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім.23 жовтня”, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрита процедура санації боржника, із числа арбітражних керуючих призначений розпорядник майна боржника, керуючим санацією призначений голова правління боржника, зобов’язано керуючого санацією та розпорядника майна здійснити певні дії, призначене наступне засідання суду, на якому буде розглянутий реєстр вимог кредиторів.
До господарського суду Запорізької області 16.10.2006р. надійшло письмове клопотання розпорядника майна – Васильцова С.А. про зупинення процесу приватизації у цій справі(а.с.47), в цей же день місцевий господарський суд згідно з ухвалою клопотання задовольнив та зупинив процес приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство боржника.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя (далі – Фонд), оскаржило її до Запорізького апеляційного господарського суду, у поданій апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати щодо зупинення процесу приватизації боржника - ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім.23 жовтня” до припинення провадження у цій справі.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статті 106 Господарського процесуального кодексу України учасниками провадження у справі про банкрутство можуть бути: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(ст.1 Закону).
Таким чином, колегія суддів вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, яке здійснює функції з управління державними корпоративними правами боржника, є учасником провадження у цій справі і має право на оскарження судових актів, прийнятих у цій справі.
Свої доводи в апеляційній скарзі Фонд аргументує наступним.
Оскаржувана ухвала винесена за відсутності представників сторін, органу приватизації. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що підприємство-боржник є державним підприємством. Державна частка майна у статутному фонді боржника становить 50% + 1 акція. Боржник є відкритим акціонерним товариством і не відноситься до державної форми власності. А Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство лише у тому разі, якщо боржником є державне підприємство.
У поданому боржником до апеляційного суду відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що є безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що боржник у справі не є державним підприємством, оскільки частина 6 статті 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не була приведена у відповідність до положень Господарського та Цивільного кодексу України. У процедурі санації згідно зі статтею 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” можлива зміна власника майна боржника і обмін вимог кредиторів на корпоративні права (акції) боржника, а тому при розгляді клопотання розпорядника майна господарський суд дійшов правильного висновку про зупинення процесу приватизації.
Відповідно до повідомлення заступника прокурора Запорізької області від 22.11.2006р. за №05/1-162-04 у справу на підставі статтей 35, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, статті 29 Господарського процесуального кодексу України вступив прокурор, який у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи.
Присутні у судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги, розпорядник майна боржника підтримали доводи та заперечення, що викладені у скарзі та відзиві на неї.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №3615 від 13.12.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного В.М. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі припиненню з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 статті 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо боржником є державне підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, суддя виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації.
Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня” від 02.03.1995р.(а.с.9), Статуту підприємства-боржника (а.с.11-23), останній заснований згідно з розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 23 лютого 1995р. №79-р шляхом перетворення державного підприємства „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993р. №210/93 „Про корпоратизацію державних підприємств”, і зареєстрований не як державне підприємство, а як відкрите акціонерне товариство. За довідкою № 590 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10) формою власності ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня” є приватна власність, а не державна. У судовому засіданні представники Фонду уточнили, що форма власності боржника у даний час не приватна, як указано в довідці, а колективна. Але колегія суддів вважає, що це не має принципового значення у цій справі.
А тому навіть при наявності у статутному фонді підприємства частки державного майна у більшому розмірі, ніж у інших суб’єктів господарювання(акціонерів), а підприємство зареєстроване як акціонерне товариство, не має підстав стверджувати, що підприємство є державним.
Отже, з моменту державної реєстрації боржника - Мелітопольського верстатобудівного заводу ім. 23 жовтня як відкрите акціонерне товариство, останній перестав існувати як державне підприємство, що підтверджується і у листі Голови Фонду Державного майна України на адресу голови Вищого господарського суду України від 31.10.2006р. за №10-24-15496 стосовно цього підприємства (долучено до матеріалів справи).
А тому місцевий господарський суд прийняв безпідставне і незаконне рішення про зупинення процесу приватизації боржника.
Крім викладеного, колегія суддів дійшла висновку й про те, що судом першої інстанції безпідставно порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня”, такі висновки ґрунтуються на наступному.
Як вбачається зі справи, керівником боржника подана заява про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 жовтня” на підставі статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка передбачає введення процедури санації боржника одночасно з порушенням справи про банкрутство.
За цією нормою керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:
- за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;
- за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення з такою заявою до суду стали рішення правління акціонерного товариства та загальні збори трудового колективу (протоколи № 14 від 23.08.2006р. та від 28.08.2006р. відповідно).
Але ретельно дослідивши й проаналізувавши Закон України „Про господарські товариства”, Статут підприємства-боржника, колегія суддів дійшла висновку, що підстав у місцевого господарського суду для порушення провадження у цій справі саме за статтею 53 Закону не було, так як у розумінні пункту 1 цієї статті, рішення органу, до повноважень якого згідно з законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника у Статуті боржника чи Законі - відсутні.
У цих актах передбачена наявність рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника. Статутом підприємства не надано права трудовому колективу, правлінню приймати рішення про звернення керівника підприємства до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, так як згідно з розділом 8 Статуту (а.с.16) прийняття такого рішення належить лише вищому органу товариства - загальним зборам акціонерів, де визначено, що до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства належить прийняття рішення про ліквідацію Товариства та/або припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Таке передбачено і в статті 41 п.„ї” Закону України „Про господарські товариства”.
Тобто, оскільки згідно зі Статутом боржника і цим Законом органом боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника, є загальні збори акціонерів, то лише за їх згодою, а не за згодою трудового колективу чи правління боржника керівник в порядку статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” має право звернутися з відповідною заявою до господарського суду.
Посилання у заяві про порушення справи про банкрутство на пункти 8.4.1 та 8.4.2 Статуту, якими нібито передбачено право правління товариства приймати вищезгадані рішення про звернення до суду голови правління із заявою про порушення справи про банкрутство є помилковими, оскільки у цих пунктах не йдеться мова про те, що викладено у пункті першому статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, наявний план санації, який долучений до заяви про порушення справи про банкрутство, взагалі не відповідає вимогам, визначеним у статті 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так як складений формально.
За змістом цієї норми план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
Заходи щодо відновлення платоспроможності, визначені у поданому керівником боржника плані санації, є не так фактом, який підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією. І довести їх чи спростувати в рамках господарського процесу не видається можливим.
План санації за Законом повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, який у поданому плані відсутній. Зміст плану санації визначений декларативно, без належного економічного аналізу, у ньому, в основному, продубльовані витяги із Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Заходи щодо відновлення платоспроможності не конкретизовані. Боржник у плані санації (п.2.6) зазначив, що найбільш ефективним інструментом відновлення платоспроможності боржника є залучення інвестиційних коштів з метою нарощування виробничих потужностей та розширення сфери збуту його продукції тощо, при цьому не названо не тільки інвестора, у якого є наміри вкласти значні кошти у це підприємство, але й умови, за яких інвестор буде залучений. У наданому керівником боржника плані санації окремі умови побудовані лише на припущеннях, бажане видається за дійсне.
Більше того, оскаржувана ухвала всупереч статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України винесена поза межами судового засідання, за відсутності представників боржника, розпорядника майна, що й підтверджується відсутністю протоколу судового засідання.
Таке важливе та доленосне для підприємства-боржника питання - як розгляд клопотання розпорядника майна боржника про зупинення процесу приватизації боржника, в обов’язковому порядку повинно розглядатися не тільки у судовому засіданні з викликом представника боржника, розпорядника майна, керуючого санацією, але й за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, яке здійснює функції з управління державними корпоративними правами боржника, і відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є учасником провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи вищенаведене у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, тому вона підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Запорізької області від 16.10.2006року - скасуванню, а провадження у справі- припиненню як безпідставно порушене.
На підставі викладеного, керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя, задовольнити, ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі №25/217/06 скасувати, провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.