У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.11.06 Справа №21/145-25/52/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Радченко О.П.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
кредитора - Аксьонова Г.М., нач. відділу, дов.№4242/10/10-010 від 09.12.05р.; - Драча В.М., держ.подат.інспектора, дов.№36300/10/10-010 від 13.10.2006р.
боржника - Долі Є.І., дов. №10 від 14.06.05р.
Розпорядник майна - не з”явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу кредитора - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.08.2006 року
у справі № 21/145-25/52/06
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Стимул”, м.Запоріжжя
Установив:
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р.(суддя Дьоміна А.В.) за результатами підготовчого засідання провадження у справі №21/145-25/52/06 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Стимул”, м.Запоріжжя (далі-ТОВ.„ВКФ„Стимул”), припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таке рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя без урахування штрафних санкцій складають 4.760грн.35коп., а це є менше трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати, яка на час порушення справи про банкрутство складала - 93.000грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор оскаржив її до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати оскаржуваний судовий акт і направити справу до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду справи. Свої доводи та заперечення обґрунтовує наступним.
Судом першої інстанції порушена стаття 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де закріплений вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство. На час порушення провадження у справі – ухвала господарського суду Запорізької області від 01.06.2005р., кредиторські вимоги до боржника становили -1.402.564грн.55коп. основного платежу, а надання боржником уточнюючого розрахунку (24.06.2005р.) відбулося вже після порушення провадження у справі. Зменшення суми кредиторських вимог після порушення провадження у справі про банкрутство на думку заявника не є підставою для припинення провадження у справі, а лише впливає на розмір кредиторських вимог, які закріплюються у реєстрі. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що підприємство-боржник за вказаною адресою не знаходиться.
Відзиву на апеляційну скаргу боржник не надав, але його представник у судовому засіданні заявив, що погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній кредитором ухвалі.
Представники кредитора підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядник майна у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, але це не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
За розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №3185 від 08.11.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. і Радченко О.П.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статтей 1, 6 частини першої статті 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закону) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, підготовче засідання відповідно до частини 1 статті 11 Закону має бути проведено не пізніше, ніж на тридцятий день від дати прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
У підготовчому засіданні суд перевіряє наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. У разі якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство підлягає припиненню.
Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом ознак неплатоспроможності.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2005р. за заявою ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 25.05.2005р. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі №21/145-25/52/06 про банкрутство ТОВ.„Виробничо-комерційна фірма „Стимул”, м.Запоріжжя.
У зв”язку з оскарженнями кредитором - податковою інспекцією судових актів до вищих судових інстанцій, підготовче засідання суду тривалий час не проводилось.
А у ході підготовчого засідання, яке відбулося 30.08.2006р., встановлено, що основна сума заборгованості боржника перед кредитором становить не 1.402.564грн.55коп., а 4.760грн.35коп. (без урахування штрафних санкцій), що підтверджується уточнюючим розрахунком боржника податкових зобов”язань у зв”язку з самостійним виправленням ним помилок за 3-й квартал 2004р., де зазначено зменшення суми податку на прибуток. Цю суму боргу, яка існувала до дня порушення справи про банкрутство, не спростовує і ініціюючий кредитор та його представники у судовому засіданні, який у письмових поясненнях від 17.08.2006р. і 29.08.2006р. (а.с.40, 47 т.3) зазначив, що платник податків згідно з Наказом Державної податкової адміністрації №143 від 29.03.2003р. „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання” самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації та надає податковому органу уточнюючий розрахунок. Крім того, сам кредитор у письмових поясненнях від 17.08.2006р. уточнив кредиторські вимоги, де підтвердив наявність у боржника податкового боргу у сумі 4.760грн.35коп. Але вважає, що оскільки уточнюючий розрахунок наданий боржником після порушення провадження у даній справі – 24.06.2005р., то місцевий господарський суд не повинен брати його до уваги, а повинен розглядати кредиторські вимоги, що зазначені у заяві про визнання банкрутом від 25.05.05р., тобто у розмірі – 1.402.564грн.55коп.
Крім того, у вищенаведених письмових поясненнях кредитор посилається на те, що вже після порушення провадження у цій справі боржнику за актом перевірки від 16.08.2005р. нараховано штрафних санкцій за несвоєчасне виконання податкових зобов”язань у сумі - 699.671грн.58коп., станом на 03.10.05р. боржник мав заборгованість перед бюджетом у сумі 789.628грн.84коп., а станом на 21.08.06р. борг з основного платежу складає 18.829грн.88коп.
Такі висновки кредитора не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, так як не ґрунтуються на законі.
Згідно з Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у підготовчому засіданні розглядаються вимоги кредитора (кредиторів) до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. І як зазначено вище, у підготовчому засіданні суд перевіряє наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.
А тому кредитор всупереч зазначеному помилково вважає, що місцевий господарський суд у підготовчому засіданні повинен визнавати і заборгованість, яка виникла після порушення провадження у справі.
Крім того, податкова інспекція, виходячи із уточнень кредиторських вимог (а.с.40 т.3), безпідставно, після порушення провадження у справі, згідно з актом перевірки від 16.08.05р., нарахувало боржникові штрафні санкції у розмірі 699.671грн.58коп. за несвоєчасну сплату земельного та транспортного податку, податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, тоді як згідно зі статтею 12 Закону (пункт 4) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання... зобов'язань щодо сплати... податків і зборів (обов'язкових платежів). При порушенні провадження у цій справі місцевим господарським судом введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Визначення цьому терміну надається у статті першій Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною другою статті 2 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому законі.
Згідно зі статтею 13 Закону України „Про систему оподаткування” в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України „Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.
З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені), штрафних і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з положеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Таким чином, при порушенні справ про банкрутство суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій не враховуються.
Проте кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкцій, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.
Але наявність штрафних санкцій ні в якому разі не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.
А про те, що провадження у цій справі повинно здійснюватися саме за загальною процедурою, а не за спрощеною, як того бажає податкова інспекція, зазначено у постановах Запорізького апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. та Вищого господарського суду України від 17.01.2006р.(а.с.84-85, 101-105). Відповідно до статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Враховуючи й те, що на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство розмір 300 мінімальних заробітних плат у сукупності становив 87.000грн., а сума основного боргу (з урахуванням уточнень кредиторських вимог, а.с.40-41 т.3) ТОВ.„Виробничо-комерційна фірма „Стимул” складає 4.760грн.35коп., що менше 300 мінімальних заробітних плат, штрафні санкції при цьому не враховуються при поданні заяви про порушення справи про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для подальшого провадження у справі.
Варто зазначити, що у справах про банкрутство суди не розглядають спори по суті, а лише встановлюють наявність або відсутність грошових вимог. Спори розглядаються лише в порядку позовного провадження.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що стаття 40 Закону містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, а тому провадження у справі припинено нібито за статтею 80 п.1 ГПК України незаконно, спростовується наступним.
Згідно зі статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Це підтверджується і позицією Президії Вищого господарського суду України, викладеною у її Рекомендаціях „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004р. №04-5/1193 (п.2.6) .
Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. у справі № 21/145-25/52/06 – без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Радченко О.П.