У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.11.06 Справа №21/28/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Радченко О.П.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників сторін:
кредитора - Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Мелітополь Запорізької області – Капіноса С.Б., дов. №14538 від 14.07.2006р., Шавла Р.О., дов.№34164 від 13.12.2005р.
боржника - Грузіна О.С., дов. від 07.11.2006р.
арбітражного керуючого - керуючого санацією - Довганчука С.М.
прокуратури - не з”явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Мелітополь Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.09.2006 року
у справі № 21/28/06
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок», м. Мелітополь Запорізької області
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2006р. затверджені звіт керуючого санацією, звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, припинена процедура санації підприємства-боржника, затверджена мирова угода у справі №21/28/06 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок», м.Мелітополь Запорізької області, провадження у справі та повноваження керуючого санацією припинені.
Не погоджуючись з ухвалою суду Мелітопольська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить заборонити боржникові, арбітражному керуючому, Акціонерному товариству «ТАС-Бізнесбанк» виконувати дії щодо виконання мирової угоди та скасувати ухвалу, поновити провадження у справі, в обґрунтування вимог за апеляційною скаргою заявник посилається на наступне.
Умови мирової угоди суперечать діючому законодавству. Заявник вказує на незаконність внесення до умов мирової угоди вимог першої черги задоволення, звертає увагу на те, що податкова інспекція не була ознайомлена з мировою угодою до судового засідання, а також вважає, що погашення вимог АТ «ТАС-Бізнесбанк» шляхом заміни боржника є таким, що не відповідає вимогам ст.35 Закону України „Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”(далі-Закон). В судовому засіданні представники заявника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягають на скасуванні ухвали господарського суду від 08.09.2006р.
До Запорізького апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого –керуючого санацією Довганчука С.М. та боржника, де боржник та арбітражний керуючий вважають, що приведені у скарзі доводи є безпідставними, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу, якою затверджена мирова угода, без змін.
За повідомленням прокуратури Запорізької області, яке надійшло до Запорізького апеляційного господарського суду 02.11.2006р., в інтересах Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у справу вступив прокурор, але його представник у судове засідання, яке призначено згідно з ухвалою від 27.09.2006р. на 09.11.2006р. на 10-30год., не з”явився, хоча, як встановлено у судовому засіданні, про час і місце судового засідання прокуратурі було відомо. Колегія суддів, враховуючи присутність компетентних представників податкової інспекції, обмеженість законом строку розгляду апеляційної скарги (двомісячний строк), не вбачає перешкод для розгляду апеляційної скарги за відсутності представника прокуратури. Учасники судового процесу не заперечили проти розгляду скарги за відсутності представника прокуратури.
У судовому засіданні представник боржника та арбітражний керуючий підтримали доводи та заперечення, що викладені у відзивах на апеляційну скаргу.
За розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №3186 від 08.11.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Радченко О.П. і Мойсеєнко Т.В.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Перш за все колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ст.ст.1, 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода створює баланс інтересів і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства.
Основна мета мирової угоди – за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і зберегти господарюючий суб’єкт.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.
По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами. Треті особи (інвестор, поручитель тощо), які беруть на себе частину зобов’язань боржника чи забезпечують виконання цих зобов’язань, можуть бути учасниками мирової угоди.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету і вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Мирову угоду від імені кредиторів підписує голова комітету кредиторів.
Від імені боржника рішення про укладення мирової угоди приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які відповідно до Закону виконують повноваження керівника боржника та органів управління боржника.
Оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо, повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів, дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Застосовані в угоді певні елементи цивільного права: відступне, прощення боргів, новація(заміна даного зобов’язання іншим), виконання зобов’язання іншою особою має публічно-правове забарвлення, тому що в основі їх впливу лежить не добровільний, а примусовий характер. Воля більшості учасників бере верх над меншістю.
Закон встановлює тільки істотні умови мирової угоди (розстрочка, відстрочка, прощення боргів). Інші конкретизуючі умови угоди не встановлюються і не нав’язуються правовою нор мою, а визначаються учасниками угоди самостійно шляхом різно го роду погоджень.
Вищезазначене надає змогу кваліфікувати мирову угоду як господарський договір, що переважно містить публічно-правову основу та елементи приватноправового характеру. Миро ва угода - це насамперед господарсько-правовий договір, що не се господарсько-процесуальне навантаження. Укладаючи її, сто рони - кредитори та боржник домовляються про шляхи виходу з процедури банкрутства, про умови та порядок оплати боргу, спосіб фінансового оздоровлення.
У мировій угоді містяться належні та можливі умови. Вона повинна містити положення про розмір, порядок та строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку або розстрочку, прощення (списання боргів та їх частини). Вона може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на акції боржника; задоволення вимог кредиторів іншими способами, які не можуть суперечити зако нодавству.
Рішення про укладення мирової угоди приймається не всіма кредиторами, а більшістю комітету кредиторів, причому більшістю не в кількості кредиторів, а голосів конкурсних креди торів комітету кредиторів. А умови мирової уго ди поширюються на всіх кредиторів, у тому числі на тих, що не брали участі у голосуванні або які голосували проти.
Мирова угода має бути комплексним договором, у якому переплітаються інтереси всіх учасників процедури банкрутства: кредиторів, боржника, власника, інвесторів тощо. У такій угоді зобов’язання між учасниками повинні бути чітко регламентовані для запобігання виникнення додаткових спорів.
Від імені боржника у процедурі санації правом підпису володіє арбітражний керуючий. Власник і боржник у цих процедурах не можуть брати участі ні в обговоренні умов, ні в підписанні мирової угоди, оскільки кандидатура арбітражного ке руючого (керуючого санацією) пропонується самими кредиторами, то по суті така особа є їх представником. Відповідно мирова угода укладається самими кредиторами.
При укладенні мирової угоди у процедурі санації, оскільки вона є комплексним договором, є можливість включення поточної заборгова ності до об’єкта мирової угоди.
Згідно зі ст.4 Закону мирова угода є процедурою банкрутства, тому слід розрізняти мирову угоду як процесуальну угоду і як про цедуру банкрутства. Процедура мирової угоди являє собою поря док досягнення домовленості між кредиторами та боржниками про умови відстрочки (розстрочки), прощення боргів, а також процес затвердження господарським судом цієї мирової угоди.
Основне значення мирової угоди полягає в тому, що вона є ме ханізмом фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, протоколу №1 зборів кредиторів ТОВ.«Мелітопольський ринок» від 05.05.2006р.(а.с.62 т.2), був визначений кількісний склад членів комітету кредиторів, визначені його повноваження, а також обраний комітет кредиторів в особі єдиного кредитора – АТ «ТАС-Бізнесбанк».
На засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 04.09.2006р.(а.с.119 т.3), прийнято рішення про затвердження звіту керуючого санацією та звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також укладення мирової угоди за умови погашення вимог першої черги до 15.09.2006р., зобов’язання АТ «ТАС-Бізнесбанк»(четверта та шоста черга) підлягають погашенню шляхом переведення боргу, зобов’язання Мелітопольської ОДПІ погашаються рівними частинами протягом 12 місяців з жовтня 2006р. до вересня 2007р. включно, вимоги шостої черги погашаються у жовтні 2007р. Разом з тим прийнято рішення про звернення до суду для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство.
На наступному засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 05.09.2006р., метою якого був розгляд та затвердження проекту мирової угоди у справі про банкрутство боржника, комітетом кредиторів було прийнято рішення про укладення запропонованої мирової угоди та звернення до господарського суду для її затвердження.
Прийнята комітетом кредиторів мирова угода підписана головою комітету кредиторів та керуючим санацією, а 07.09.2006р. була надана господарському суду для затвердження.
Від кредитора - Мелітопольської ОДПІ до господарського суду Запорізької області надійшло заперечення щодо мирової угоди, відповідно до якого кредитор висловлює свою незгоду на укладення мирової угоди у справі №21/28/06 про банкрутство ТОВ.«Мелітопольський ринок».
Розглянувши надану мирову угоду, господарський суд Запорізької області затвердив її, а провадження у справі припинив.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону основним органом, який представляє інтереси усіх кредиторів у справі про банкрутство, є комітет кредиторів, значення якого полягає в тому, що він здійснює всі дії від імені кредиторів.
Усі подальші етапи процедури банкрутства або відновлення платоспроможності підприємства-боржника господарський суд здійснює лише на підставі клопотань (рішень) комітету кредиторів, а не окремих кредиторів. Рішення комітету кредиторів є способом волевиявлення усіх кредиторів, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить вирішення питань про застосування до боржника судових процедур, зокрема, прийняття рішення про укладення мирової угоди.
Як свідчать матеріали справи, попередній етап (прийняття комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди, підготовка тексту мирової угоди та звернення до господарського суду з відповідним клопотанням про її затвердження) укладення мирової угоди здійснений у відповідності до вимог Закону, тобто, рішення про укладення угоди прийняте правомочним комітетом кредиторів у цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитор у справі - Мелітопольська ОДПІ, поряд з іншими кредиторами, ознайомлена з текстом мирової угоди 07.09.2006р., про що свідчать її заперечення, надані представником податкової інспекції у судовому засіданні 08.09.2006р. (а.с.16 т.4).
Пунктом 2 ст.36 Закону встановлено, що у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.
Це означає, що орган стягнення – Мелітопольська ОДПІ повинна погодитись на задоволення частини вимог із податків (зборів), обов’язкових платежів на умовах мирової угоди. При цьому презюмується згода вказаного органу на умови мирової угоди, тобто, згода податкового кредитора як на укладення мирової угоди, так і на її умови не потребується. Разом з тим такі умови мирової угоди є обов’язковими для податкового кредитора. Незважаючи на те, що мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника, податковий кредитор не стає стороною мирової угоди, оскільки відповідно до ст.35 Закону сторонами мирової угоди є боржник та комітет кредиторів, а підпис керівника відповідного податкового органу має повідомлюючий характер. Як вже зазначалось, податковий кредитор був повідомлений про укладення мирової угоди та ознайомлений з її змістом до затвердження господарським судом.
Отже, доводи податкового органу щодо порушення судом його прав при укладенні в цій частині мирової угоди визнаються колегією суддів необґрунтованими.
У поданій апеляційні скарзі заявник посилається на те, що до умов мирової угоди включені вимоги першої черги, що на його думку є підставою для скасування ухвали, якою затверджена мирова угода.
Щодо цього колегія суддів зауважує про наступне.
Матеріали справи містять перелік вимог та витрат першої черги у справі №21/28/06 та умови зобов’язань боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу(а.с.116 т.4). У зв’язку з врегулюванням порядку та строків погашення вимог першої черги, відповідно до вищевказаного переліку та умов, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо включення цих зобов’язань до мирової угоди.
Апелянт також вказує на те, що мирова угода містить різні умови для кредиторів, які приймають участь у справі. Так, як зазначає особа, що подала апеляційну скаргу, вимоги АТ «ТАС-Бізнесбанк» віднесені до 4-ої черги задоволення вимог кредиторів, підлягають погашенню негайно, а вимоги Мелітопольської ОДПІ(3-тя черга задоволення) погашаються шляхом розстрочення.
Але ці доводи апелянта є безпідставними в силу наступного.
Частиною 3 ст.36 Закону встановлено, що для конкурсних кредиторів, які не брали участі у голосуванні або голосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесенні до однієї черги.
Тобто, вказаним положенням встановлена заборона на визначення у мировій угоді різних умов погашення заборгованості для кредиторів, вимоги яких віднесені до однієї черги. Відповідно до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ «ТАС-Бізнесбанк» віднесені до 4-ї черги задоволення, а вимоги Мелітопольської ОДПІ до 3-ї черги задоволення, тобто, ці кредитори відносяться до різних черг погашення, а відтак умови їх погашення можуть бути різними, що і має місце у цій справі.
Мелітопольська ОДПІ у поданій апеляційній скарзі вважає, що погашення зобов’язань АТ «ТАС-Бізнесбанк» третьою особою – ПП «Леслі» суперечить вимогам Закону.
Але це твердження є помилковим.
Згідно з частиною 4 статті 37 Закону мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать Закону.
За змістом мирової угоди вимоги кредитора 4-ої черги підлягають погашенню шляхом переведення боргу з підприємства-боржника на Приватне підприємство «Леслі».
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Договором від 06.09.2006р.(а.с.13 т.4), укладеним між ТОВ. «Мелітопольський ринок»(боржник), АТ «ТАС-Бізнесбанк»(кредитор) та ПП «Леслі»(новий боржник), сторони погодили, що за згодою кредитора боржник переводе борг на нового боржника, який виник на підставі кредитного договору № КЮ (03)02-03 від 09.04.2003р. Таким чином, дії сторін по переведенню боргу є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому доводи апелянта щодо цього є безпідставними.
Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що у мировій угоді до шостої черги задоволення віднесено 7725,42грн., в той час як ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2006р. розмір пені визнаний у сумі 8942,67грн.
Відповідно до довідки, виданої 06.09.2006р. Мелітопольською ОДПІ(у матеріалах справи), сума пені складає саме 7725,42грн., яка і була зазначена у мировій угоді.
Отже, доводи ОДПІ щодо порушення судом її прав при укладенні мирової угоди визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Щодо затвердження звіту керуючого санацією про проведену роботу, про оплату його послуг, то колегія суддів не вбачає порушень закону з боку місцевого господарського суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що укладення мирової угоди та, як наслідок, припинення провадження у справі, надає можливість зберегти боржника як господарюючий суб’єкт, який має важливе соціально-економічне значення для територіальної громади міста Мелітополя, та погасити заборгованість перед кредиторами протягом невеликого проміжку часу шляхом застосування заходів, що не суперечать закону.
Колегія звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що згідно зі статтею 39 Закону, у разі невиконання боржником умов мирової угоди, будь-яка із сторін у справі має право звернутися до господарського суду з відповідною заявою про розірвання мирової угоди. У такому разі провадження у справі буде поновлено.
Враховуючи викладене у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом під час розгляду мирової угоди, укладеної між кредиторами та боржником, було з’ясовано порядок укладення мирової угоди, перевірено відповідність умов мирової угоди чинному законодавству та надана цим обставинам справи обґрунтована правова оцінка.
Підстави для скасування чи зміни ухвали відсутні.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.09.2006р. у справі № 21/28/06 – без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Радченко О.П.